«Судний день»
Учора в Україні відзначали День працівників судів. Професійне свято вийшло не дуже радісним, оскільки судова система в нашій країні, як усі визнають, перебуває на задвірках державної уваги. Лише третина приміщень судів забезпечені нормальними умовами для роботи. Судді найбільш завантажених, так званих, місцевих судів загальної юрисдикції нерідко розглядають по 300 й більше справ на місяць. Усього 8,5 тисяч українських суддів щороку проводять 8-9 мільйонів справ. Цікаво, що приблизно така сама кількість розглядається й судами Китаю, проте суддів там понад 190 тисяч. Глава Верховного суду Василь Онопенко нещодавно констатував, що фінансування судів — катастрофічне, на рівні 25% потреб, і зазначив, що деякі суди через це змушені зупиняти свою роботу. Зокрема, з такою заявою недавно виступив Вищий адміністративний суд України, який під час виборів Президента країни виступатиме як суд першої й останньої інстанції в разі оскарження результатів.
Щоправда, за випадковим збігом чи навмисно — аби задобрити сердитих на парламент суддів — наша Верховна Рада саме в «судний день» більш ніж конституційною більшістю вирішила додатково виділити з держбюджету-2009 124,3 мільйона гривень на фінансування системи правосуддя. Причому близько 30 мільйонів із цієї суми піде на виплату боргів цих державних установ іще за 2008 рік.
Але головною проблемою судової системи країни залишається доволі низька до неї довіра. За різними даними недовіру до суддівського корпусу висловлюють від 50% до 70% громадян. Згідно з дослідженням Інституту ім. Горшеніна, 39,7% українців вважають, що домогтися справедливості в суді можна, але це дуже дорого коштуватиме. 32,3% зауважили, що це неможливо. Тобто 72% українців вважають, що домогтися правди в судах безкоштовно — нереально. Водночас багато фахівців стверджують, що таке ставлення до судів неминуче вже тому, що в очах громадян вони є каральними органами. Одна або кілька сторін завжди залишаються невдоволеними будь-яким вердиктом — чи то суворістю, чи то м’якістю покарання.
Недивно, що більшість українських юристів виступають за реформи. Напередодні нинішнього свята Асоціація суддів України закликала кандидатів у президенти оприлюднити пропозиції щодо поліпшення роботи судової системи у країні. Члени асоціації хочуть ознайомитися з ініціативами кандидатів із приводу відповідальності держави за невиконання судових рішень, а суддів — за ухвалення свідомо неправомірних вироків.
Суддя Верховного суду України, заступник глави Ради суддів України Олександр Волков сказав учора на зустрічі з журналістами, що суддівська спільнота «продовжує наполягати на тому, аби судово-правова реформа в Україні все-таки відбулася». Та він констатував, що законопроекти, спрямовані на реформування судової системи, вже кілька років залишаються неприйнятими. Єдина новація полягає в тому, що Рада суддів, відповідно до рішення Конституційного суду, перейняла на себе повноваження призначати суддів на адміністративні посади в судах, хоча це питання в законодавчому порядку так і не вирішене. Суддя не сподівається на швидке завершення реформи, «позаяк це дуже тривалий процес», як і створення у країні демократичного громадянського суспільства. Волков наполягає: Верховна Рада має прийняти концепцію судово-правової реформи, причому, на його погляд, перш за все необхідно змінити відповідні конституційні положення, адже у нашій Конституції взагалі не названі установи, що належать до судової гілки влади. «Ця нерозвиненість на конституційному рівні, — каже Волков, — і заважає реальному проведенню повної судово-правової реформи». «Глобальну демократизацію судочинства необхідно здійснювати виключно у конституційному порядку», — наполягає фахівець. Водночас, на його думку, правову систему можна удосконалювати й у рамках діючої Конституції.
Партнер Міжнародної юридичної групи AstapovLawyers, адвокат Олег Мальський вважає, що під час реалізації судової реформи необхідно активніше й навіть агресивно просувати соціум-програму, яка б переконувала громадян у тому, що правосуддям потрібно користуватися. «Саме з цього має починатися вся реформа — коли пересічний громадянин віритиме в те, що він може піти до суду й вирішити з його допомогою свою проблему, якою б вона не була». Якщо суд, говорить Мальський, і його послуги будуть швидкими, справедливими та професійними, то в суспільстві, так би мовити, у споживачів виникне довіра до послуг правосуддя. Відповідаючи на питання «Дня» про те, які важелі мають «споживачі судових послуг» для того, аби впливати на зміни судової системи, адвокат сказав, що «важелі споживача — це виборче право, яке сьогодні непрямо впливає на все інше». Але при цьому зазначив, що судові спори сьогодні дуже багато українців прагне вирішувати в альтернативних судах, які вони обирають на свій розсуд.
P. S. До речі, сумних і водночас саркастичних ноток додало «судному дню» звернення до колишніх колег екс-голови Львівського адміністративного апеляційного суду Ігоря Зварича. Привітавши їх зі святом, він закликав суддів не боятися й «зупинити хаос в Україні». Зварич скаржиться, що після порушення кримінальної справи його провину «вже довели» у ЗМІ, у Верховній Раді, в заявах високопосадовців. Екс-суддя зауважує, що його звернення викликане також тим, як слухаються судами подані ним заяви, «а точніше, як вони не слухаються... — всі вигадки описати часу не вистачить». Вважаю, цього «погляду зсередини» на судову систему теж не варто цілковито ігнорувати.
