Світ без Віталія

В ніч із п`ятниці на суботу сталося те, про що ми всі намагалися не думати, відганяючи похмурі передчуття і невтішні медичні діагнози. Наш колега Віталій Коцюк помер у реанімації Київської обласної лікарні від важких опіків, отриманих за півтора тижні перед тим. Лікарі, кажуть, зробили все, що могли. Міліція теж, кажуть, робить що може, аби з`ясувати обставини, що призвели до загибелі 47-літнього журналіста (ми ще досі не знаємо, як відбулася трагедія). Але страшно те, що сьогоднішній стан нашої міліції не дозволяє плекати ілюзій ні щодо чиєїсь, ні щодо власної безпеки. В країні, де жоден злочин, здається, не є достатньо важким, щоб відправити посадову особу за грати чи бодай у відставку, і жодна охорона не є достатньо надійною, щоб не допустити найманих убивць, скажімо, на злітну смугу аеропорту, нам лишається покладатися тільки на диво, на Бога, на себе та ще, можливо, одне на одного. Власне, лише спільними, солідарними діями ми, може, колись зможемо таки змінити стан справ у своїй країні на краще. А поки що темний світ убивць і мерзотників, брехунів і злодюг справляє свій черговий тріумф.

Ми втратили світлу людину, якої не вистачатиме в праці, в родині, в колі друзів. Ми втратили професіонала з бездоганним мистецьким смаком, з дивовижним чуттям нового й талановитого, з рідкісною візією цілісного культурного простору. Ми втратили щирого друга, який мав мужність сказати критичне слово навіть найближчим приятелям і водночас зберігав непохитний авторитет навіть серед найзапекліших опонентів. Він не займався політикою, ні економікою, ні, зрештою, кримінальною хронікою. Він провадив цілком "безневинний" відділ культури. Але скрізь - і в "Дні", і, перед тим, в "Україні", і, ще раніше, у "Молодій гвардії" - він провадив свій відділ так, мовби той був найголовнішим. Він робив свою непомітну редакторську справу таким чином, ніби саме від неї все залежало.

Ми намагатимемося робити свою справу так само. І якщо нам вдасться цей світ бодай трохи поліпшити чи, принаймні, не дати йому спаскудитись остаточно, це, власне, й буде те єдине, що ми можемо зробити сьогодні для Віталія.

Редакція газети "День"