Синдром «латання дірок»
Один із проектів — розвиток регіонів, що постраждали від Чорнобильської катастрофи, — стосується також російських і білоруських сіл. У нашій країні «щасливчиками» стали Норинськ, Ігнатполь і Первомайське, населені пункти Овруцького району Житомирської області, які, на думку МінНС і євросоюзівців, за визначеними критеріями відбору (а це демографічний профіль села, стан здоров’я жителів, рівень забруднення навколишнього середовища й існуюча інфраструктура допомоги), найбільше потребують підтримки. Як розповів «Дню» адміністратор проекту Гліб Малєєв, безпосередній роботі груп у населених пунктах передували опитування громадської думки з метою виявлення ієрархії потреб жителів цього регіону. «У нас, звичайно, є свої ідеї, але для того, щоб надана допомога була ефективною, потрібно, щоб саме населення визначило, в чому воно має потребу насамперед», — каже Г. Малєєв. Щоправда, як виявилося, проблеми жителів цих населених пунктів мало чим відрізняються від проблем регіонів, які постраждали меншою мірою. Переважно це те, що немає води, неможливо вивезти надлишки сільськогосподарської продукції і що продукти харчування забруднені. Проте організатори підкреслюють, що незвичність їхньої роботи в Україні полягає в тому, що проект спрямований не на латання дірок, а на подальший розвиток регіону. Наприклад, серед планів організаторів — створення так званих сервісних кооперативів, які забезпечуватимуть жителів населеного пункту необхідною технікою для обробки землі й вивезення продукції; також євросоюзівці планують поширити карти найбільш радіоактивно забруднених місць і районів для того, щоб жителі якомога менше прагнули туди піти по «дари лісу», які, до речі, згодом з успіхом продають на ринках і в інших містах. Але, як розповідають організатори, самі жителі регіонів не завжди сприймають допомогу адекватно, вважаючи, що вкладені в майбутнє гроші все одно що викинуті на вітер. Але проект тим часом продовжує «розкручуватися». У листопаді відбудуться повторні зустрічі з населенням регіонів, і організатори вважають, що локальний успіх стане запорукою успіху вже на національному рівні.
