Тамара ЄРОФЄЄВА:

— У вихідний доводиться працювати за повною програмою?

— Аякже ж. З восьмої ранку займаємося хореографією, а потім, якщо все йде справно, з невеликими перервами тренуємося години до шостої вечора.

— А якщо не справно?

— Перерви менші.

— Як я зрозумів, у тебе триває процес становлення і доопрацювання нової програми до Олімпіади?

— Так, це дуже важкий, фізично і духовно виснажливий період. Коли кожен рух, кожну фігуру піддаєш сумніву: а чи сприймуть його таким глядачі і судді? Та й часу на відшліфування майже не залишилося — я з нею виступатиму вже в лютому на змаганнях передолімпійського тижня в Австралії, а потім — у березні на Кубку Дерюгіних. Звичайно, порівняно з попередніми композиціями, нова буде емоційнішою і складнішою. У вправу з м'ячем ми з Іриною Іванівною Дерюгіною включили більше оригінальних кидків, а в «обручі» і «стрічці» зробили акцент на виразності та плавності ліній. Не змінювали лише виступ зі скакалкою, який у грудні мені приніс «бронзу» в Японії на чемпіонаті світу.

— Виникає враження, нібито і свято Нового року ви зустрічали у цій школі під ялинкою?

— Ні, все за традицією — в родинному колі, з ялинкою, подарунками... Перед цим був тренувальний збір у Береговому Закарпатської області, де ми з дівчатами багато купалися в басейні з термальною водою. Добре відпочили — не перевтомлювалися, але й не розслабилися.

— Відомо, що на Олімпіаду-2000 від України поїдуть дві гімнастки. Не секрет, що на путівки в Сідней претендують три гімнастки, три представниці однієї школи Дерюгіних — ти, Олена Вітриченко і Ганна Бессонова. Чи не накладає ця конкуренція вже сьогодні якогось негативного відбитку на ваші стосунки?

— Ірина Іванівна весь час нам твердить, що ми маємо відстоювати своє право на поїздку тільки на тренуванні, змагаючись у справі, виявляючи завзятість, і водночас, не переносячи це суперництво в життя.

— Про тебе кажуть, що ти дуже емоційна гімнастка. Чи не заважає це тобі зосередитися на виступі?

— Справді, раніше я ревіла через будь-яку дрібничку. Особливо мені буває образливо, коли щось не виходить на тренуванні. Я з цим намагаюся боротися, та, на жаль, не завжди це вдається.

— В такому випадку і суб'єктивність суддівства спричиняє додаткові переживання?

— А тут не вгадали. Якби звертала на це увагу, мабуть, більше й не змогла б на килим вийти. Із суддями розмовляють і сперечаються тренери.

— Сьогодні, на жаль, моду в світовій художній гімнастиці вже диктує не Україна, а Росія. Нині в фаворитах ходять Аліна Кабаєва, Юлія Барсукова. Чи готова ти їм кинути виклик?

— А чом би й ні. У нашому виді спорту все дуже швидкоплинне: сьогодні та на коні, а завтра... Олімпійські ігри 2000 року, якщо я на них потраплю, швидше від усього стануть єдиними у моїй спортивній біографії. Свого часу я почала займатися гімнастикою завдяки успіхам видатної української чемпіонки Олександри Тимошенко. Як і вона, я прийшла в гімнастику перемагати.

— Твоя мама повсякчас із тобою. От і сьогодні, в суботу, вона з тобою тут у школі «робить уроки». Напевно стежить і за доньчиною дієтою? Зокрема, оберігає її від улюблених збитих вершків?

— Кожна серйозна гімнастка сама для себе визначає, що їй можна їсти, а чого не можна. Є у нас дівчата, які постійно щось жують, але залишаються при цьому худенькими. Інші ж доводять себе до шаленства всілякими дієтами, а позбутися ваги не можуть.

— От хто, напевно, не лягає спати на голодний шлунок, то це домашні улюбленці?

— Так, у мене є кішка і собака, які чудово уживаються одне з одним. Кошеня мені три роки тому подарувала Олена Вітриченко. Воно тоді на долоні вміщувалося, а тепер виросло і стало справжнім «гастрономом». Обожнює те, в чому я себе обмежую — горішки і збиті вершки. Ніколи не відмовляється від шматочка м'яса і собачка, що товаришує з пуделями моїх наставниць — Ірини Іванівни й Альбіни Миколаївни. Адже вони звикли часто залишатися втрьох — під час змагань — під наглядом моєї мами.

— Однак десь від гімнастики відпочивати треба?

— Люблю кіно, а далеко ходити не треба, адже за стіною нашої школи — Кінопалац. Дивлюся фільми, слухаю музику. А раптом щось цікаве трапиться?..