Тарифнi вiйни
Глава цього відомства Олександр Шлапак, пославшись на вже проведені перевірки, навіть заявив, що тарифи майже у кожному другому випадку завищено, і констатував, що ситуація у житлово- комунальному секторі народного господарства України продовжує «провокувати проблеми у паливно-енергетичному комплексі так, що спричиняє істотні витрати державного бюджету».
Утім, елементарний «допінг-контроль» дещо знижує перше враження. Аналізуючи висновки тариф-аудиту, міністр засудив практику перехресного субсидування населення за рахунок підприємств, що, у свою чергу, відбивається на їхній конкурентоспроможності. На його думку, житлово- комунальні господарства не відшкодовують свої витрати з надання послуг і продовжують працювати, передусім, завдяки тому, що не оплачують свої рахунки у повному обсязі, зокрема, за електроенергію і природний газ, iнформує Iнтерфакс- Україна. О. Шлапак також повідомив, що найбільшим боржником за отримані житлово- комунальні послуги залишається населення, заборгованість якого протягом останніх років продовжує збільшуватися і досягає понад 85% усієї суми боргу.
І тут не можна не поставити деяких простих запитань. А хто ще, крім населення, платить за житлово-комунальні послуги? Якщо це держава, то чому вона досі не подала приклад населенню і не вийшла з малопочесного клубу боржників? Уявляєте, як посприяли б 15% враз погашених боргів розвитку та зміцненню цього самого житлово-комунального господарства? Крім того, якщо тарифи, як стверджує міністр, завищено, то чи не варто розпочати їхнє упорядкування не з критики несумлінного і нечесного населення, а з їх пониження?
На жаль, про це швидше за все не йдеться. Міністр вважає, що нарощування боргу населення за житлово-комунальні послуги відмiчено у регіонах iз найбільш високим рівнем прибутків населення — у Дніпропетровській, Донецькій областях, а також у Києві і в регіонах, де зареєстровано високі темпи погашення боргів із зарплати. «Це свідчить про те, що є більш глибинні причини такої ситуації у житлово-комунальному господарстві», — відзначає головний економіст країни. Виявляється, вся справа зовсім не у бідності цього самого населення. За О. Шлапаком, причини неплатежів (у цілому по житлово-комунальному господарству вони давно вже перевищили 8 млрд. грн.) — у великій кількості пільговиків і в очікуваному всіма користувачами житлово-комунальних послуг списанні боргів, «а також у відсутності правових підстав для спонукання неплатників до своєчасних розрахунків за спожиті послуги». Коротше кажучи, міністр, почавши «за здоров’я», тобто з думки про несправедливо завищені тарифи, закінчив «за упокій», практично зажадавши «палицю» для покарання неплатників, якими, як не крути, є найбідніші верстви населення. Не заперечуючи повністю його економічних викладок, особливо пов’язаних з диспропорціями між вартістю тарифів для населення і промисловості, все ж відзначимо, що розпочинати перетворення слід би саме з наведення порядку в тарифному господарстві.
Коли готувався цей матеріал, до «Дня» зателефонував читач-киянин, який живе в одному з кооперативних будинків на Оболоні (вул. Приозерна). За його словами, 40% мешканців тут мають борги понад тисячу гривень, а ще 36% — до тисячі. Втім кооператив, встановивши будинкові лічильники, у боржниках не ходить, оскільки коштів, які отримує від своїх добросовісних членів, йому вистачає для того, щоб розплатитися за комунальні послуги. Виявляється, правий Шлапак саме тоді, коли говорить про завищені тарифи і закликає місцеві органи виконавчої влади (Держкомжитлокомунгосп України і, очевидно, також і уряд, взагалі виступає за передачу виконавчiй владi функцій встановлення тарифів) повернутися у переддень опалювального сезону до питання формування тарифів. Хочеться вірити, що заклик міністра, насамперед, почують у столиці, міська влада виступила «піонером» тарифного наступу на населення ще з 1 липня, чим викликала чималі протести проти підписаної міським головою Олександром Омельченком постанови про підвищення тарифів на теплоенергію для всіх споживачів, а також тарифів на опалення, холодне і гаряче водопостачання для населення.
Як вирішиться тарифна суперечка між центральною і регіональною владою, сьогодні перед бачити непросто. Адже свого часу тарифне питання було спущено вниз саме для того, щоб подолати опір парламенту підвищенню житлових тарифів. При цьому не зайво також нагадати, що Верховна Рада не може прийняти Житловий кодекс уже протягом 7 років, і на сьогодні діє Житловий кодекс УРСР 1984 року, норми якого явно застаріли. Але і новому Житловому кодексу, що розробляється Держкомжитлокомунгоспом, мало хто зпрогнозує, як кажуть моряки, сiм футів під кілем. Адже цей документ передбачає не тільки введення соціального житла для незахищених верств населення, але й ряд санкцій до них же за несплату житлово-комунальних послуг, і, зокрема, виселення в судовому порядку з наданням житла за нормативами гуртожитків. Як вважає голова Держкомітету з будівництва і архітектури, екс- депутат Верховної Ради Валерій Череп, «Житловий кодекс давно треба було прийняти, і цього не було зроблено тільки з політичних мотивів». Зараз ситуація змінюється — недарма з’явилася теза про завищені тарифи. Але, як бачимо, будь-який благий почин у нас може бути здійснено з точністю до навпаки.
ДО РЕЧI
Заступник начальника Управління житлово-комунальної і будівельної політики Мінекономіки і євроінтеграції Людмила Бондаренко повідомила «День», що згідно з даними моніторингу житлово-комунальних тарифів за перше півріччя в переважаючій більшості регіонів тарифи для населення не покривають вартості послуг. Найгірша ситуація в Криму, де тарифи покриваються лише на 30—60%, а також в Севастополі та Миколаєві. Зберігається практика дискримінаційних тарифів для промисловості. На думку Бондаренко, робота з підвищення окупності житлово-комунальних послуг має насамперед проводитися в плані зниження собівартості, витрат і втрат, впровадження повного обліку використаних ресурсів.
