Тайська весна?
![](/sites/default/files/main/openpublish_article/20110715/4122-3-1.jpg)
Приголомшливі результати загальних виборів у Таїланді 3 липня видадуться знайомими кожному, хто стежить за політичними потрясіннями на Близькому Сході та в Північній Африці. Укорінені правлячі режими в усьому світі перебувають під сильним тиском з боку досягнень у галузі інформаційних технологій, змін у демографії, зростання очікувань, а також морально застарілих директив холодної війни. За браком готовності та здатності використовувати жорстокі репресії, виживання режиму може бути забезпечене лише за рахунок компромісів, пристосування до нових умов, а також періодичного оновлення.
47 млн. виборців з явкою в 75% — останні результати виборів у Таїланді є вирішальним викликом укоріненому режиму країни. Партія «Піа Тай» на чолі з Йінглак Чинават, молодшою сестрою засланого колишнього прем’єр-міністра Таксина Чинавата, забезпечила собі гучний тріумф, завоювавши 265 місць у зібранні з 500 членів, тимчасом як керівна Демократична партія отримала лише 159 місць.
Повернення до влади «Піа Тай» є надзвичайною подією — і не лише тому, що Йінглак буде першою жінкою-прем’єр-міністром у Таїланді. Суди, що підтримують істеблішмент, розпустили два попередні уряди партії, а також заборонили ряду її провідних політиків обіймати державні посади строком на п’ять років.
Таким чином, перемога «Піа Тай» дозволяє передбачити, що раніше маргінальний електорат прокинувся назавжди. Аналогічна більшість тайських виборців проголосували за партії Таксина та їхню популістську платформу на підтримку бідних у січні 2001 року, лютому 2005 року, квітні 2006 року та грудні 2007 року усупереч військовому перевороту, породженій переворотом конституції, судовим втручанням, а також примусом армії та репресіями.
Недавні вибори засвідчили глибокий розрив із минулим. У другій половині XX сторіччя тайські вибори, здавалося, чергувалися з військовими переворотами. Виборців купували й продавали як товар. Після голосування виборці рідко бачили або чули своїх депутатів, які зазвичай продовжували займатися корупцією й хабарництвом у Бангкоку — урешті-решт втрачаючи легітимність і створюючи основу для військових переворотів. Неминучими мали бути нова конституція й вибори. Хибне коло переворотів, конституцій і виборів визначало тайську політику впродовж десятиліть.
Ця модель відображала імперативи холодної війни. Стовпи тайської держави — нація, релігія і король — створили об’єднувальну колективну гармонію і стабільність, яка внаслідок цього встановилася, дала поштовх економічному розвитку. Тимчасом як економічне зростання було настільки концентрованим, що народне обурення кипіло на повільному вогні, комунізм тримали в страхові. Неодноразово придушували протести проти встановленого порядку, а також тріумвірату військових, монархії й бюрократії як його якоря.
Тоді тайські школярі співали військові пісні щоранку, і тайці знали своє місце в жорсткій елітарній ієрархії, яка підкріплювалася соціалізацією й вихованням у навчальних аудиторіях і вітальнях, в які могли входити лише державні ЗМІ. Тайці були більше схожі на слухняних суб’єктів, ніж на інформованих громадян. Особливі думки мали мало шансів на успіх.
Підйом партії Таксина «Тай Рак» 2001 року кинув виклик цій ситуації. Партія реалізувала науковий підхід до виборів, спираючись на дорогі опитування громадської думки зарубіжними експертами, а також пропонуючи чітку програму й сильне керівництво. Ця партія після закінчення холодної війни стала першою, яка змогла заволодіти колективною уявою. Голоси забутого електорату, особливо сільської півночі й північного сходу країни, почали брати участь у голосуваннях. Підкуп голосів ставав усе більш неефективним. Укорінявся зв’язок між партією й виборцями — зв’язок на основі політики.
До 2001 року холодна війна вже давно закінчилася. Політичних лідерів, які розходилися в думках про статус-кво, більше не можна було легко ув’язнити за відносини з комунізмом. Поява Інтернету ще більше ускладнила органам формування тайських умів, оскільки засобів масової інформації стало більше і поширення інформації підривало ефективність державної пропаганди. Що більше, на перший план вийшли нові міжнародні норми — зовнішні сили, які раніше закривали очі на перевороти, військові диктатури й репресії, зараз об’єдналися довкола демократії та прав людини.
Демографічна ситуація в Таїланді також змінилася. Програма холодної війни, вимушеної єдності та стабільності, сьогодні не має відношення до сучасних школярів, та й більшість теперішніх студентів університету з’явилися на світ після закінчення холодної війни.
Ці чинники сприяли створенню нових політичних умов, і Таксин, який тоді був телекомунікаційним магнатом, мав хороші можливості, для того щоб скористатися цією ситуацією. Серед інших інноваційних заходів він реконструював бюрократію, дав обіцянки бідним, намітив промислову стратегію, а також переглянув переобтяжений зовнішньополітичний порядок денний.
Звичайно, правління Таксина мало й темний бік: корупція, законодавчі конфлікти інтересів, кумівство, порушення прав людини, зловживання владою були доказами поганого управління.
Така неоднозначна спадщина Таксина. Приниженим надали можливості, надії та мрії, а бачення й плани на майбутнє Таїланду поєднувалися з його власною продажністю. Але тимчасом як Таксин зробив багато порушень, його найсерйозніший «гріх» полягає в тому, що він змінив те, як тайці думають і поводяться сьогодні. Деякі вважають цю зміну узурпацією, другі розглядають це як розкріпачення й перехід Таїланду в XXI сторіччя.
Супротивники вкоріненого режиму Таксина в Таїланді не бажали приєднатися до його політики інновацій і популізму. Для них це було б рівнозначно визнанню того, що утримання в бідності більшості людей в цьому гостинному, добре забезпеченому царстві планувалося з самого початку.
Зі свого боку Таксин прагнув змалювати останні результати виборів як тільки власну заслугу. Натомість його вважають егоїстичним, мимовільним агентом політичної модернізації. Саме динамізм і зміни XXI століття, підкріплені найнапористішими громадянами, мають стати частиною тайського істеблішменту, якщо країна хоче рухатися вперед.
Титинан ПОНГСУДИРАК — директор Інституту безпеки та міжнародних досліджень в університеті Чулалонгкорн у Бангкоку.