Труднощі перекладу

Декади літератури і мистецтва в Палаці з’їздів з моди вийшли разом з почилим у бозі СРСР і його становим хребтом КПРС. Але пристрасть до подібних заходів — демонстрації щасливого життя народів у багатонаціональній Росії — залишилася. Не став винятком і V Всесвітній конгрес фінно-угорських народів у Ханти-Мансійську. Він пройшов відразу після саміту Росія — Європейський Союз.

Значущості заходу додавала участь у ньому президента Дмитра Медведєва. Як і годиться, на центральному майдані співали й танцювали народні ансамблі, народні умільці ткали, плели й різали по дереву, а навколо в чумах продавалися сувеніри з національним колоритом. Президенти Росії, Фінляндії, Угорщини та Естонії: Дмитро Медведєв, Тар’я Халонен, Ласло Шойом і Тоомас Хендрік Ільвес із цікавістю розглядали північні сувеніри, спілкувалися з людьми і навіть зазирнули в один із чумів. Конгрес, який передбачався як етнографічний і лінгвістичний, швидко перейшов на політичний захід. Досить просто Дмитру Медведєву було спілкуватися зі своїм угорським колегою Ласло Шоймом. Угорщина — член НАТО, через її територію проходять і плануються нові газотранспортні магістралі і сваритися з нею в Росії резонів ніяких немає. Вже з президентом Фінляндії Тар’я Халоненом довелося обговорювати довільне підвищення Росією експортного мита на необроблену деревину. Складніше за все було з естонським президентом. Тоомас Хендрік Ільвес закликав не допускати жорстких заяв на адресу один одного. Російський президент на це відповів, що сам він ніколи не вдавався до жорсткої риторики, зате неодноразово чув нападки на Росію пана Ільвеса.

Холод у взаємних стосунках отримав продовження у виступі Дмитра Медведєва в концертному центрі «Югра-классик». Глава Росії порадів створенню «сприятливої бази для добросусідства та спілкування наших народів». Проте тут же підкреслив, що «це тим більш важливе з урахуванням політичних спекуляцій на цю тему, які мають місце». «Як правило, цим займаються люди з дуже поверховим уявленням про життя фінно-угрів у нашій країні, — зазначив російський лідер. — І при цьому приховуються реальні факти прискореної асиміляції в деяких європейських країнах». Натяк на країни Балтії та Естонію насамперед не міг залишитися непоміченим, і президент останньої не міг залишитися в боргу.

Приклад дискримінаційного поводження з представником малого народу Ільвес виявив, ледве зійшовши на трибуну. На конгресі не було перекладача з естонської мови на російську, тому йому довелося виступати англійською. До речі, дещо пізніше це естонському президентові поставив у провину голова комітету Державної думи з міжнародних справ Костянтин Косачов: «Мені вкрай дивно, що на Конгресі фінно-угорських народів президент Естонії не знаходить для себе можливості виступати рідною мовою. Мені здається, що це просто неповага до власного народу». Панові Косачову слід би знати, що якби Ільвес виступав по-естонському, то окрім фінів його ніхто не зрозумів би. Мови фінно-угорських народів розійшлися настільки сильно, що марійці не розуміють угорців, а ті — естонців і фінів. Краще б потурбувалися про перекладача. Проте, не виключено, що його відсутність — також політичний знак. Учасники говорили різними мовами і не тільки в лінгвістичному значенні.

Промова естонського президента була досить гострою, особливо якщо врахувати, що прозвучала вона в присутності Медведєва. Як підкреслив Ільвес, збереження національної самобутності естонського народу стало можливим після відокремлення від Радянського Союзу. «Ми зробили вибір на користь свободи та демократії. Багато фінно- угорських народів ще мають зробити такий вибір», — заявив президент Естонії. Пристрасті розжарилися до межі, коли виступав Косачов. Парламентарій прозоро натякнув на невирішеність «російського питання» в Естонії. «У Росії, на відміну від нових держав на колишніх територіях нашої країни, немає необхідності в спеціальній політиці щодо різних етносів. У нас немає проблеми з умінням житям поряд та добросусідством людей найрізноманітніших національностей». На цій фразі вся естонська делегація на чолі з усміхненим президентом покинула залу.

Безпосереднього впливу на російсько-естонські відносини скандал у Ханти-Мансійську не матиме. Нижче нульової відмітки опуститися досить важко. Те, що сталося, оголило проблему малих народів, яка ретельно маскується в Росії. Національні утворення виражають усе більше невдоволення своїм становищем і централістською політикою Москви. Нещодавня вимога президента Татарії Мейтімера Шаймієва, до нього приєднався і його колега з Башкирії, збільшити права регіонів, припинити практику призначення їхніх керівників із центру викликала вкрай негативну реакцію в Первопрестольній. Якщо ще й фінно-угорські народи почнуть вимагати таке ж, то самодержавній Москві буде погано. Звідси така нервова реакція Косачова, який діяв за прямим дорученням Кремля. Вирішувати проблему демократично російська влада не збирається. Тому краща оборона — це наступ, бажано на толерантного противника. Естонія підходить для цього найкраще.