Три бар’єри для вільної торгівлі

Угода зі створення Зони вільної торгівлі (ЗВТ) між Україною та Європейським Союзом практично готова. Залишилися три неврегульовані питання, щодо яких офіційний Київ шукає компромісні варіанти, заявив учора прем’єр-міністр України Микола Азаров. «Мандат на досягнення компромісу», за словами голови уряду, видали першому віце-прем’єрові Андрію Клюєву, який учора вирушив до Брюсселя вести переговори щодо цього питання.

Перший із трьох пунктів стосується експорту зернових. За словами Азарова, Єврокомісія наполягає на застосуванні практики квотування щодо українського зерна. Україні ж була б вигідніша повна лібералізація зовнішньої торгівлі з ЄС. Але, незважаючи на це, за словами Азарова, Україна готова піти на перехідній період, протягом якого експортні квоти збільшаться.

Друга позиція стосується ринку послуг. Прем’єр-міністр пояснив, що Єврокомісія не готова допустити на свій ринок українських автоперевізників. У цій сфері українська сторона також пропонує встановити перехідній період, протягом якого обмеження будуть скасовані. «І протягом цього часу ми маємо вийти на оптимальні показники щодо ринку послуг», — пояснив Азаров.

Третій пункт, навколо якого зараз точаться дискусії переговорників, — використання географічних назв в українських товарах. «Ми готові протягом перехідного періоду — у наступні 10 років — відмовитися від характерних географічних назв», — сказав він.

Оцінити перебіг переговорного процесу з підготовки підписання договору про створення ЗВТ між Україною та ЄС «День» попросив вітчизняних економістів.

КОМЕНТАРI

Олександр КЕНДЮХОВ, голова Всеукраїнської спілки вчених-економістів, доктор економічних наук:

— Підписання ЗВТ до кінця 2011 року — цілком реальне. Тому що вступ України до єдиного економічного простору, в першу чергу, вигідний ЄС. Якщо проаналізувати поставки товарів і послуг України за кордон, то можна дійти висновку, що в нас негативне сальдо з Євросоюзом. У разі лібералізації торгівлі воно стане ще більш негативним. Тобто обсяг наших покупок перевищуватиме обсяги проданих до Європи товарів.

Щодо трьох спірних пунктів ситуація наступна. Пускаючи на свій ринок українське зерно за квотами, ЄС тим самим прагне захистити свої фермерські господарства. Проте ці експортні квоти можуть бути зняті у будь-який момент. Найімовірніше, все так і буде. Річ у тім, що європейська переробна промисловість останнім часом активно розвивається. Але Європа, як відомо, є більше імпортером, а не виробником аграрної сировини. Щодо автоперевізників, треба нагадати, що на цьому ринку європейські підприємці заробляють мільйони доларів. І тут, мені здається, позиція ЄС буде незмінною.

Ігор БУРАКОВСЬКИЙ, директор Інституту економічних досліджень і політичних консультацій:

— Переговори між ЄС і Україною складні, тому що договір глибокий і торкається безлічі аспектів економіки. І зрозуміло, що кожна зі сторін захищатиме свої інтереси, що, власне, й відбувається з агарним сектором. Але загалом перелік озвучених спірних питань мене не дивує, тому що вони давно відомі. Наприклад, питання використання географічних назв звучало з боку торговельних партнерів ще за часів СРСР. Отже, головне завдання для наших парламентерів — знайти взаємовигідні компромісні варіанти. Ми можемо десь піти назустріч європейським колегам, а вони — нам. І це правильно. Але підписання договору ще не означає автоматичного введення позитивних змін для економіки країни. Треба вміти правильно скористатися підписаним договором. На мій погляд, Україна сьогодні має хороші шанси завершити в 2011 році переговори з підписання ЗВТ із ЄС. А далі мова піде про ратифікацію договору.