Три виміри футбольної весни
За два тури поновленого в березні розiграшу чемпіонату України футбол встиг повернутися до кожного міста, де є команда першої або вищої ліги. Є привід для перших висновків, припущень і прогнозів. Аби зробити це системно, варто розглянути учасників національного чемпіонату за трьома ознаками, які визначають рівень команд і диктують їхні завдання.
БАГАТІ Й БІДНІ
Хоч як це прикро, а саме цей к ритерій продовжує визначати позиції клубів у чемпіонаті. Команди, які мають найкращі матеріальні умови, — нагорі таблиці. Клубів, які не мають майже ніяких матеріальних проблем, — чотири.
Перший із них — донецький «Шахтар», який минулої суботи зазнав першої поразки в поточному чемпіонаті. Кожен виступ цієї команди оточений такою кількістю різних обставин, що скласти враження про дійсну силу «шахтарів» можна лише кілька разів на рік. Чергової перевірки команда на чолі з німецьким тренером Шустером не витримала. У грі проти «Дніпра» лідер чемпіонату не показав гри, яку мав би показувати, враховуючи потенціал зібраних у команді виконавців.
Схожі проблеми й у київського «Динамо». Лише в третій грі сезону динамівці спромоглися забити м’ячі, подолавши полтавську «Ворсклу». Проте рівень суперника не дає приводу для впевненості у відновленні командою чемпіонських кондицій, розгублених під час зимових тренувань та доукомплектації.
Продовжує дивувати «Дніпро». Команда тренера Кучеревського досягла видатних висот у вмінні не давати грати супернику. Щодо атаки, то забиті дніпрянами за п’ять цьогорічних матчів три голи складають враження нелогічності і випадковості. Вміння забити, коли треба, в команди поки ще не видно.
І нарешті останній із «багатих», донецький «Металург», зможе показати свій рівень вже цієї суботи під час гри із київським «Динамо». Гадаю, що про особливу самовіддачу другої донецької команди саме в грі з динамівцями нагадувати зайве.
Із числа команд із середніми статками на місце в «зоні єврокубків» реально може претендувати хіба що одеський «Чорноморець». Усі решта візьмуть участь у традиційній для нашого футболу весняній «битві аутсайдерів», що буде як завжди супроводжуватися бійками, скандалами, підозрами та скаргами на арбітрів.
Зовсім бідними навесні виглядають кіровоградська «Зірка» та маріупольський «Іллічівець». Без грошової добавки привабливість закладених у назви команд символів дорівнює нулю. Тому за складом виконавців і, відповідно, за рівнем гри названі команди виглядають найслабше.
СТАБІЛЬНІ Й НЕСТАБІЛЬНІ
Наступна ознака, за якою поділяються українські футбольні колективи — стабільність чи нестабільність складу. Довга зимова перерва є часом міграції футболістів. Частину команд навесні важко впізнати, настільки багато нових прізвищ з’являється у складі гравців, а подекуди й тренерів. Із провідної четвірки лише «Дніпро» практично не змінив свій склад, продовжуючи спиратися на групу із приблизно п’ятнадцятьох виконавців. Новачки до команди Кучеревського вливаються повільно, зате надовго. Поповнення «Шахтаря», «Динамо» та «Металурга» строкатіше за іменами та країнами, звідки прибули новобранці. Становище, коли на кожне місце в складі претендують по три високооплачувані футболісти з «іменами», поки що не приводить до нової якості гри команд, а інколи цю гру навіть погіршує. Зіграність у футболі продовжує мати величезне значення, а досягти цього із майже тридцятьма виконавцями ще нікому в світі не вдавалось.
Із колективів, які не претендують на нагороди, зберегла свій склад і гру київська «Оболонь», яка посідає несподівано високе місце й випереджає амбітніші колективи. Причину легко побачити, якщо зважити на те, що конкуренти оболонців у середині таблиці влили в себе аж занадто високу дозу «свіжої крові».
Особливо відзначився запорізький «Металург», який тепер набув «білоруського» обличчя. Чи буде воно привабливішим за нещодавнє балкано-латино-африканське? «Ворскла», «Борисфен» та ще кілька середнячків оновлювали склад явно не від хорошого життя, а причини регулярної кадрової мішанини в київському «Арсеналі» просто не піддаються поясненню.
Природно, що навесні краще грають ті команди, які зберегли свій склад з вересня— жовтня минулого року. Чи буде ресурс зіграності сильнішим за ресурс свіжості, покажуть уже наступні тури.
СВОЇ — ЧУЖІ
Пропозиція Професіональної футбольної ліги обмежити кількість іноземців у складі українських команд ...дев’ятьма виглядала б анекдотично, якби не реалії, які склалися серед нашої клубної еліти. У перших турах другого кола в складах «Шахтаря», «Динамо» й донецького «Металурга» виходило не більше трьох українських гравців. Таким чином, складений із українців «Дніпро» просто приречений стати базовим клубом національної збірної. На товариський матч з Македонією наступного тижня запрошено вже дев’ять дніпропетровців. І це явно не межа.
Одне непокоїть. «Збірна України», якою нині практично є дніпропетровська команда, посідає третє місце в чемпіонаті України. Яке місце ця команда може посісти в чемпіонаті світу? Запитання риторичне. Навряд чи нас влаштовує перспектива уболівання за виступаючих на світових та європейських фіналах хорватів, болгар, латишів чи білорусів, які грають за українські клуби.
Якщо це нікого сьогодні не тривожить, дивуватися вірогідній невдачі нашої національної команди в наступній відбірковій кампанії світової першості не доведеться. Можна, звичайно, тішитися успіхами свого клубу в чемпіонаті України, досягнутими за рахунок колосальних грошових вливань. Можна радіти одній-двом вдалим іграм свого клубу в єврокубках (більше вже давно не виходить). А ось говорити про свою турботу про долю українського футболу не варто. Недоречно буде.
