Тринадцятий

Отже, в п'ятницю 273 народні депутати з 296-ти проголосували за нового прем'єр-міністра України Віктора Януковича, який таким чином зумів двічі ввійти в одну і ту ж воду — він уже був прем'єром із листопада 2002-го по січень 2005 року. Символічно, що минулого разу Верховна Рада віддала за нього 234 голоси. Тоді він став десятим прем'єр-міністром незалежної України, зараз — тринадцятим.

Звісна річ, насправді в одну воду ввійти ще нікому не вдавалося. Але навряд чи і Янукович тепер точно такий самий, яким він був у 2002 році. Ясно, що він змінився, і як ніхто інший засвоїв уроки помаранчевої революції, яка, по суті, заблокувала роботу його уряду. Уперше Янукович прийшов в уряд не без романтичного настрою та доволі прямолінійним. Тоді він сказав «Дню», що швидко вчиться. І справді, сьогодні це дипломат, який навчився заради успіху в публічній політиці майстерно обходити гострі кути і, хоч повільно, але подовгу говорити, нічого не сказавши. Можна навіть стверджувати, що в цьому він навіть дещо перевершив свого вчителя — Президента Віктора Ющенка.

Утім, прем'єр, коли треба, безумовно, зберіг притаманну донецьким конкретику. Хіба не про це свідчить одна з перших його заяв про наміри здійснити перші візити до Брюсселя, Москви та Вашингтона. Їхньої черговості він, щоправда, поки не зміг визначити і лише сказав, що узгоджуватиме ці свої дії з Президентом. Чим не дипломат? І одразу ж уточнив, що відносини України з Росією будуть пріоритетними та будуватимуться, зважаючи на національні інтереси України.

Янукович прогнозує, що новий уряд буде стабільним. Які завдання він собі ставить? До появи відповідної програми дати системну відповідь на це запитання доволі складно. Але, судячи із заяв прем'єра, якісь напрацювання вже є. Зокрема, найближчим часом у парламент будуть внесені законопроекти про підвищення відповідальності влади. Таким чином Янукович, мабуть, має намір заповнити наявні конституційні проблеми в «розподілі повноважень між гілками влади», хоч при цьому прем'єр не забув зазначити, що в уряді налаштовані на співпрацю всіх її гілок. Планується також продовжити реформу місцевого самоврядування, і Регіони, за словами прем'єра, «отримають необхідні повноваження». Він устиг уже видати доручення створити «таку модель, що не заважала б життю регіонів, а сприяла б вирішенню проблемних питань».

Янукович викинув зі свого лексикона деякі не зрозумілі в країні образи (зокрема, кота Леопольда), зате наполегливо продовжує його миротворчу лінію. Про це може свідчити відмова від публічної критики недоліків у роботі попереднього уряду та курс на системну роботу з парламентом і Президентом.

І все ж таки поки що найоб'єктивнішу інформацію про наміри уряду можна отримати, ознайомившись із його складом. Першим віце-прем'єром — міністром фінансів призначений Микола Азаров, віце-прем'єрами — Андрій Клюєв і Дмитро Табачник. Віце-прем'єром — міністром будівництва, архітектури та житлово- комунального господарства став Володимир Рибак, який, мабуть, вестиме в уряді й регіональну політику. Серед «рядових» членів уряду міністр Кабінету Міністрів Анатолій Толстоухов (квота Партії регіонів), міністри зі зв'язків із Верховною Радою й іншими установами державної влади України — Іван Ткаленко (Регіони), оборони — Анатолій Гриценко (подання вніс Президент України), закордонних справ — Борис Тарасюк (подання вніс Президент України), економіки — Володимир Макуха (Регіони), палива й енергетики — Юрій Бойко (Регіони), вугільної промисловості — Сергій Тулуб (Регіони), промислової політики — Анатолій Головко (Компартія), аграрної політики — Юрій Мельник (Компартія), внутрішніх справ — Юрій Луценко (прем'єр узгоджував кандидатуру з Президентом), юстиції — Роман Зварич («Наша Україна»), з питань надзвичайних ситуацій — Віктор Балога («Наша Україна»), транспорту та зв'язку — Микола Рудьковський (Соцпартія), охорони навколишнього середовища — Василь Джарти (Регіони), у справах сім'ї, молоді та спорту — Юрій Павленко («Наша Україна»), культури й туризму — Ігор Ліховий («Наша Україна»), охорони здоров'я — Юрій Поляченко («Наша Україна»), освіти та науки — Станіслав Ніколаєнко (Соцпартія), праці та соціальної політики — Михайло Папієв (Регіони).

Тим часом відгуки про новий уряд вельми різноманітні. Один із найбільш негативних полягає в тому, що в ньому реанімована стара команда. І справді, бізнес не забув Азарову жорсткої фіскальної політики. Бойку можуть пригадати його політику щодо нафтопроводу Одеса — Броди. Але є також позитивні відгуки і прогнози. Той же Бойко в них має вигляд людини, здатної утрясти питання газових цін.

Дуже несприятливий для частини суспільства прогноз діяльності уряду дали банкіри. На їхню думку, в довгостроковій перспективі можна чекати підтримки експорту, а отже — девальвації гривні. Думається, уряд спробує це спростувати. Адже для країни не менш важливий і машинобудівний імпорт, що дає змогу тій же королеві експорту — металургії — вирішити питання енергозбереження та підвищення якості, а отже — доходності.