«Це угода про правила торгівлі, а не про бар’єри для неї»

Валерій ПЯТНИЦЬКИЙ, заступник міністра економіки України:

Нещодавно завершився 13-й раунд переговорів про створення зони вільної торгівлі (ЗВТ) між Україною та Європейським Союзом. Ще на початку його проведення експерти були налаштовані не надто оптимістично, мовляв, у переговорний процес великі корективи можуть внести останні зміни в українській владній вертикалі. Тим не менше, досягнутими результатами переговорів у Брюсселі задоволені. Чи ж так оптимістично налаштована й українська сторона? Про це та про майбутні перспективи з підготовки проекту угоди про ЗВТ «Дню» розповів заступник міністра економіки України Валерій ПЯТНИЦЬКИЙ:

— Пропоную оцінювати остаточні результати, а поки що відбувається поступовий рух вперед. Можу тільки сказати, що в переговорному процесі вже зроблено набагато більше, аніж залишилося попереду. І це вселяє українській стороні оптимізм, але не ейфорію.

— Які пропозиції будите вносити для розв’язання спірних моментів у нинішньому проекті договору про ЗВТ з ЄС?

— Спірні моменти — це не конфлікт, а різні погляди двох сторін на конкретне питання. Наприклад, одна сторона прагне отримати тарифну квоту на певний товар в розмірі 500 тисяч тонн, а інша готова надати тільки 100 тисяч тонн. Це різні позиції, і по них намагаємося досягнути компромісу. Під час цих дискусій виникають питання, які вимагають прийняття технічного рішення або ж консультацій експертів. Але є й такі, для вирышення яких потрібне політичне рішення. Зараз практично не лишилося спірних моментів, пов’язаних із експертним обговоренням. Лишилися питання, які потребують обговорень і прийняття рішень у політичній площині.

— Які саме питання можуть бути перенесені в політичну площину?

— Наприклад, розділ про доступ до ринку послуг. Зараз ЄС пропонує виключити з процесу лібералізації деякі з видів послуг. Ми вважаємо, що лібералізація повинна торкатися всього спектру. Шляхом експертних обговорень вирішення цього питання може й не відбутися. Тому остаточний результат залежатиме від переговорів у політичній площині.

— Які ще пункти договору про ЗВТ є проблемними?

— Невирішеним залишається використання українськими виробниками на європейських ринках певних географічних назв (наприклад, при виробництві винної продукції). Без відповіді також залишається питання надання країнами ЄС експортних субсидій своїм виробникам та їхній вплив на доступ українських товарів на європейські ринки. Працювати потрібно і над правом інтелектуальної власності та доступом українських енергетичних компаній на європейські ринки.

— А як розвивається ситуація з виходом на європейські ринки сільськогосподарської продукції?

— Нині європейська сторона пропонує квотування на близько 400 тарифних ліній, за якими класифікується сільськогосподарська продукція. Ми пропонуватимемо ЄС піти на взаємні поступки стосовно певних груп зазначених товарів, знизивши мито на них до нуля одразу. Так, «обнулитися» готова українська «кондитерка». Якщо цю пропозицію буде прийнято, то кількість тарифних ліній, за якими європейською стороною наразі пропонується квотування, суттєво скоротиться. Європейська сторона також запропонувала «обнуління» по морозиву.

Крім того, під час чергового раунду переговорів, який відбудеться з 6 по 10 грудня 2010 року, Україна наполягатиме на збільшенні європейською стороною обсягів тарифних квот для сільськогосподарської продукції.

— А які квоти Україні пропонує Європа по зерну та м’ясу?

— Сьогодні пропонують тарифну квоту по пшениці в розмірі 700 тисяч тонн. З такими цифрами вже можна вести конструктивну розмову. А от по ячменю тарифна квота оцінюється в розмірі 45 тисяч тонн. Звичайно, вона нас не влаштовує, бо це дуже мало у порівнянні з тими обсягами, які Україна сьогодні експортує. За рештою пунктів говорити зарано.

— Як ставитеся до думки деяких експертів та підприємців, що після відкриття кордонів до Європи з України повезуть найякіснішу продукцію, а вдома лишиться найгірше?

— Давайте з’ясуємо, що ж ЗВТ дає країні та її бізнесу. По-перше, вона сприяє підвищенню ефективності органів, які контролюють якість та безпечність продуктів. Тому після запровадження європейських правил гри на українському ринку рівень санітарно-ветеринарного контролю та дотримання санітарно-гігієнічних вимог посилиться. Не забуваймо, що європейські вимоги до якості товарів та їхньої безпеки значно вищі за українські, тому виробники будуть змушені виробляти в Україні продукцію кращої якості і, відповідно, постачати її на ринок. Тобто розвиток вектору вільної торгівлі з ЄС сприятиме покращанню якості української продукції та стимулюватиме приплив інвестицій в країну.

По-друге, вихід на європейський ринок стимулюватиме українські підприємства здійснювати модернізацію, бо ж зараз тільки деякі вітчизняні галузі працюють за європейськими технологіями (наприклад кондитерська). А от автомобільна галузь навряд чи зможе так успішно, як «кондитерка», конкурувати з європейськими виробниками.

Крім того, зона вільної торгівлі створить вітчизняному бізнесу більш цивілізоване та європейське обличчя. Вона допоможе сформувати стабільне, зрозуміле та прозоре середовище для ведення бізнесу — і тоді в Україну прийдуть інвестори, капітал, нові технології. Тобто ЗВТ посилить конкурентоспроможність вітчизняних галузей і створить додаткові робочі місця. З огляду на це хочу зазначити: зона вільної торгівлі з ЄС була, є і залишається важливим пріоритетом для України.

Звичайно, виживуть найсильніші. І це правильно, бо держава не може фінансово підтримувати всіх. Договір про ЗВТ — це угода про правила торгівлі, а не про бар’єри для неї.