Ціна безплатної медицини

— Стурбованість Рахункової палати кадровою ситуацією цілком зрозуміла. Тільки я не можу погодитися з тим, що в міністерстві відсутня система планування та прогнозування підготовки медичних кадрів. Якраз навпаки — на відміну від інших центральних відомств, нам вдалося зберегти систему взаємодії з регіональними управліннями охорони здоров’я. І саме на основі їхніх потреб ми формуємо обсяги держзамовлення. Справді, як стверджує Рахункова палата, ми б могли готувати більше фахівців-«неконтрактників», тим самим покращивши якість «кінцевого продукту». Але для цього нам потрібне відповідне фінансування. Зважаючи на недостатні обсяги витрат на підготовку фахівців, вищі медичні навчальні заклади були вимушені вводити контрактну форму навчання за рахунок коштів юридичних і фізичних осіб.

А що стосується зауважень Генпрокуратури щодо роботи тендерного комітету, то вони дозволяють нам по-новому подивитися на організацію своєї роботи та не повторювати помилок у майбутньому. Генпрокуратура говорила про нібито безпідставне продовження МОЗ термінів тендерних поставок. Я хочу наголосити: чинне законодавство не визначає якихось термінів поставок, тому жодних порушень ми не допускали. Так, часто переможці торгів просять продовжувати з ними контракти. Але при цьому рішення приймають після ретельного колегіального обговорення. Звісно, ми маємо право після кожного формального невиконання умов розривати усі відносини з учасником торгів. Тим більше, формальні підстави для цього ми маємо. Але ми пам’ятаємо: за кожним нашим рішенням — життя людей. Початок нової процедури займає щонайменше 42 дні, і невідомо, чим у результаті вона закінчиться. Головне — не допустити невиправданої тяганини в процесі, необхідно зваженіше ставитися до тендерних процедур, різної формальності, і приймати рішення тільки після всебічного вивчення всіх обставин справ, и тому звинувачувати нас в упередженості до будь-кого не варто.

— А як щодо «гри в конкурентне середовище»? Адже саме так охарактеризувала Генпрокуратура ситуацію на вітчизняному фармринку. Крім того, подібне висловлювання звучало від виробників і дистриб’юторів ліків після появи проекту «Правил торгівлі ЛЗ» і наказу, що забороняє реалізацію дезiнфікуючих засобів, які не пройшли державну реєстрацію?

— «Правила торгівлі лікарськими засобами» — поки що лише проект. І щоб зробити його максимально продуманим, ми винесли його на публічне обговорення. Повірте, ніхто не має наміру брати на себе сміливість і визначати: кому торгувати ліками, а кому — ні. Просто ми хочемо, щоб споживач, прийшовши до аптеки, міг купити не фальсифіковані та не прострочені ліки. А не гадати: де вони в них лежали в тридцятиградусну спеку. А реакція на наказ про засоби дезiнфекції була цілком прогнозована. Практично так само емоційно свого часу сприйняли введення процедури обов’язкової державної реєстрації лікарських засобів. Хоча завдяки їй поставили заслін фальсифікатам, які ввозили до України.

— Як розвиваються взаємовідносини з Глобальним фондом із боротьби з ВІЛ/СНІД, туберкульозом і малярією? На початку року прозвучало чимало сміливих заяв як із боку МОЗ, так і організації-донора. А тепер, здається, ця тема призабулася.

— Нині проект відновлено, узгоджено перелік препаратів, які закуплять найближчим часом, і регіональні центри готові розпочинати лікування. На сьогодні за рахунок держбюджету антиретровірусними препаратами (терапія для хворих на СНІД та ВIЛ-iнфiкованих) забезпеченi 137 осіб. Разом із тим Україна найближчим часом планує розпочати власне виробництво препаратів, що дозволить удвічі- втричі знизити на них ціни. Таким чином, можу сказати однозначно: з допомогою міжнародних організацій або без них Україна лікувала і лікуватиме ВІЛ-інфікованих та своїх хворих на СНІД.

— На підсумковій колегії ви понад 40 хвилин говорили про реформи. Водночас експерти стверджують, що багато що із запланованого просто неможливо здійснити внаслідок українського законодавства. Зокрема, згідно зi ст. 59 Конституції, кількість медзакладів не можна скорочувати, а отже, заплановані новації можуть виявитися незаконними. Що, на ваш погляд, усе ж таки реально здійснити і коли можна буде побачити результати?

— Реформування системи охорони здоров’я в тому вигляді, в якому його запропонували на колегії, носить характер еволюції, а не революції. Тобто ніхто не має наміру просто брати та скорочувати. Один із головних напрямів — перейти від адміністрування й утримання підвідомчих медичних закладів до договірних відносин між покупцем і постачальником медичних послуг.

Договори укладатимуть між органами місцевої влади (або центральними лікарнями) та поліклініками, стаціонарами. А що стосується нібито скорочення стаціонарів, то їх лише реорганізують. Сьогодні лікарні, як і за радянських часів, продовжують виконувати функцію соціальної опіки. У спеціалізованих відділеннях стаціонарів перебувають і пацієнти, які потребують інтенсивної терапії, і ті, хто одужує, і навіть приречені. Для вирівнювання цієї ситуації ми визначили коло завдань, які необхідно вирішити. А це — зменшення рівня госпіталізації та підвищення ефективності використання ліжкового фонду, що дозволить зекономити, повірте, чимало бюджетних грошей.

— Коли ж це все відбудеться?

— Повторюю: ми йдемо шляхом еволюції, і тому, напевно, складається враження, що в галузі не відбувається жодних змін. Але це не так. Якщо проаналізувати внесені зміни до законодавчої бази і перелік нових документів, які регламентують ті чи інші аспекти роботи, — питання бездіяльності чиновників не виникає. Наприклад, відкрито Центр дитячої кардіохірургії. Так, справді, до реформи він не має жодного стосунку, але з іншого боку — це тисячі врятованих дитячих життів щорічно. Працюють національні програми, і сьогодні ми вже можемо говорити про конкретні результати — так, наприклад, на 5% зменшилися показники поширення туберкульозу (це результат першого в історії вітчизняної охорони здоров’я року, коли уряд на 100% забезпечив фінансування закупівлі протитуберкульозних препаратів). Крім того, Україна розробила та почала випуск вітчизняних флюорографів, і хоча до вітчизняних інсулінів виникає чимало претензій, власне їхнє виробництво — показник, яким не можуть похвалитися навіть багато дуже розвинених країн.

— Нещодавно співробітники аналітичного центру «Академія» оприлюднили результати соціологічного опитування підприємців. Останні назвали МОЗ і підпорядковані йому структури — серед найкорумпованіших. Як ви це прокоментуєте?

— Якщо виходити з визначення корупції, викладеного в законодавстві (це — діяльність осіб, уповноважених виконувати функції держави, спрямована на протиправне використання даних їй повноважень для отримання матеріальних благ, послуг та інших переваг»), то саме поняття до галузі не має жодного стосунку. Проведені громадськими організаціями опитування і розслідування свідчать, швидше за все, про здирство, яке наявне в системі, ніж про її корумпованість. Не можна огульно звинувачувати всю вітчизняну охорону здоров’я тільки тому, що були окремі випадки притягнення до кримінальної відповідальності працівників галузі. Є Кримінальний кодекс, у якому чітко прописано, що й кому загрожує за здирство та корупцію. І той, хто порушує норми закону, повною мірою несе відповідальність.

— Багато експертів вважають, що необхідно припинити гру в безплатну медицину. Краще ввести прейскуранти у всіх медзакладах та розробити систему пільг для бідних і пенсіонерів. Як ви до цього ставитеся?

— Не думаю, що це доцільно. Сьогодні, розмірковуючи про реформу, ми говоримо про необхідність вирішення проблем фінансування охорони здоров’я, і насамперед — створення прозорої, багатоканальної, регульованої державою системи фінансових потоків, що повинна включати бюджетне фінансування, внески із обов’язкового соціального страхування, кошти добровільного медичного страхування, госпрозрахункову діяльність лікувальних закладів і співплатежі громадян. На жаль, в українській охороні здоров’я піраміда розподілу фінансових ресурсів виявилася перевернутою. Основну частину коштів (до 80%) поглинає стаціонарна допомога, а на частку первинної допомоги залишається приблизно 5%. Але найголовніше, що в структурі витрат, навіть у цій перевернутій піраміді основне місце займає зарплата медичного персоналу та утримання закладів охорони здоров’я, а не витрати на діагностику та лікування пацієнтів. Тому наше сьогоднішнє завдання полягає в тому, щоб не тільки залучити додаткові ресурси в систему, а й підкоректувати їх розподіл.