Тимошенко залишається прем’єром. Надовго?
Позачергового засідання Верховної Ради, проведення якого вимагав БЮТ, сьогодні не буде. Як повідомила прес-секретар голови ВР Ольга Чорна, Володимир Литвин ухвалив рішення не проводити відповідне засідання, повернувши регіоналам постанову про відповідальність уряду Тимошенко через «неналежне юридичне оформлення необхідних (для внесення постанови) підписів». Бютівці хотіли розглянути це питання сьогодні. Раніше перший віце-прем’єр Олександр Турчинов заявляв, що невизначеності у владі не повинно бути.
Але ініціатива БЮТ в черговий раз наштовхнулася на скелю амбіцій найменшої парламентської фракції — блоку Литвина. Володимир Михайлович, як завжди, не на слові, а на ділі демонструє свою парламентську «багатовекторність» і в котре намагається: по-перше, дорожче продати свою золоту акцію у ВР, а по-друге, довести, що не лише парламенту, а й країні загалом таки потрібен Литвин. І задля доведення тези своєї потрібності будь-які засоби прийнятні. Інакше як пояснити, м’яко кажучи, некомандну гру спікера Литвина, який попри юридичну участь у коаліції БЮТ+НУ-НС+БЛ, останнім часом (зокрема, після другого туру) поводить себе так, начебто ані до чинної коаліції, зокрема, ані до ВР в цілому не має жодного відношення.
Критикувати поствиборну позицію Юлії Тимошенко можна. Це з одного боку, з іншого, невеликий відрив (Янукович переміг в дев’яти регіонах України і м. Севастополі, в той час як за Тимошенко віддали голоси решта шістнадцять плюс м. Києв) відкриває їй досить широке поле для маневру. Адже вперше у виборчо-президентській історії України президент обраний менше 50% громадян. «Я хочу заявити, що ні за яких обставин не буду утворювати з Януковичем спільних коаліцій... Я не буду підписувати з ним універсали та меморандуми, тому що не визнаю його президентом України та не приймаю його антиукраїнську та антиєвропейську політику», — заявила в своєму зверненні до українського народу Юлія Тимошенко.
Тобто коаліції ПР+БЮТ вже не буде. Тому зараз головною метою Тимошенко є збереження чинної коаліції, а Януковича створення нової — ПР+НУ-НС+БЛ. Але залишається ще один варіант — дострокові парламентські вибори. Цей крок політичні сили розглядають як крайній. Хоча для суспільства він би був найбільш прийнятним, звичайно, за умов нового виборчого законодавства. Адже більшість нинішніх депутатів свій ліміт довіри давно вичерпали.
КОМЕНТАР
Володимир ЛУПАЦІЙ, експерт, політолог Центру соціологічних досліджень:
— Початковий «пакет», що отримав назву «змова» між ПР і БЮТ, створений навесні 2009 року, на сьогодні переглянутий з боку Партії регіонів. Вочевидь, вони готові на будь-які компроміси і коаліції, за винятком комбінації, за якої Тимошенко залишиться прем’єром.
Для Тимошенко, по-перше, принципово важливо виграти час. По-друге, так або інакше втримати за собою позицію прем’єр-міністра та коаліцію. Як мінімум, не допустити створення коаліції під керівництвом Партії регіонів і, маючи 46% голосів виборців, конвертувати свій політичний капітал у парламентські вибори й у вибори на місцевому рівні. Перемога на виборах означатиме, що БЮТ окопається і займе кругову оборону.
Орієнтування Партії регіонів на те, аби щонайшвидше сформувати коаліцію і не проводити дострокові парламентські вибори, продиктоване відчуттям складної економічної ситуації. Потрібно щонайшвидше починати антикризову програму і проведення ринкових реформ. Але, з іншого боку, виникають сумніви щодо реалістичності цього підходу. Не виключено, що для проведення якісних економічних реформ потрібно змінити політичну систему.
Поки в Партії регіонів немає реальної коаліції, їм не хочеться брати на себе всю відповідальність за ситуацію. Відсутність більшості, коли прем’єром залишається Тимошенко, — це розділення відповідальності за ситуацію в країні між президентом і прем’єр-міністром.
Не обов’язково найкоротший шлях і є найефективнішим. У цьому випадку найпростіший спосіб — це сформувати коаліцію і приступити до проведення економічної реформи. Але не виключено, що саме оновлення політичної системи, дострокові парламентські вибори, які зафіксують нове розставляння політичних сил в країні, поява інших політичних гравців у особі партій Тігіпка і Яценюка, може виявитися сприятливішим, із погляду довгострокових результатів для країни.
Основні міжнародні гравці, які спостерігають за Україною та артикулюють свої очікування, роблять акцент на те, що технократичні реформи, тактичні антикризові кроки не є переважаючими і не вирішують питання забезпечення довготривалої стабільності реформи держави і на цій основі — економіки.
ДО РЕЧI
Колишній президент України Леонід Кравчук не братиме участі в інавгурації новообраного глави держави Віктора Януковича. Про це він заявив під час прес-конференції в середу. За словами Кравчука, він отримав запрошення від голови Верховної Ради на урочисте засідання парламенту 25 лютого. В той же час Леонід Кравчук зазначив, що визнає Віктора Януковича обраним президентом. «Але я буду його нещадно критикувати, бо моє бачення не співпадає з його баченням розвитку України», — сказав він.
