Тиждень під знаком коалiцiї

Створення коаліційного кабінету може переслідувати кілька цілей. Очевидно, одна з них — це подолання близької до кризової ситуації, коли внаслідок кількох різнонаправлених політичних скандалів виявилося, що парламентська більшість фактично перестала існувати. Коаліційний уряд міг зцементувати більшість, підкорити інтереси кожного з її учасників якимось загальним і в той же час покласти на фракції та групи, які делегують своїх представників до Кабінету, спільну з урядом відповідальність. Це, в свою чергу, могло б допомогти розставити крапки над «і» в багатьох питаннях, в тому числі і в настільки важких, як енергетика. Притому коаліційність уряду в демократичних країнах пов’язана з публічністю його діяльності.

Інша мета, про яку говорили в останні дні депутати парламенту і політологи, — це вирішення проблеми виживання самого Ющенка — адже його не неможлива на цей момент відставка цілком може поставити хрест на можливостях його подальшої кар’єри.

До речі, Сергій Тигипко ще влітку, будучи гостем редакції «Дня», заявив, що уряд Ющенка мав би «продати» два на той час вакантних місця в своєму Кабінеті парламентським фракціям, зробивши перший крок до коаліційності. Тоді прем’єр начебто відкидав пропозиції принаймні консультуватися з фракціями більшості по кадрових питаннях. Зрештою, перший експеримент з коаліційним урядом вже наочно показав сильні та слабкі місця самої ідеї в українських умовах, і одночасно змусив би парламент активізуватися в плані ухвалення Закону про Кабінет Міністрів, який би чітко розмежував права та обов’язки різних гілок влади і чітко б визначив місце уряду з будь-яким прем’єр-міністром в існуючій політико-адміністративній системі.

Власне, сучасні моделі політико-адміністративного устрою суспільства не обов’язково базуються на класичній моделі, коли уряд створюється блоком партій, який переміг на парламентських виборах. Скандинавські країни, а за ними — й Чехія вже мають досвід створення уряду «меншості». В Німеччині тривали спекуляції на тему створення «широкої коаліції» між діаметрально різними за політичним спектром християнськими демократами Коля та соціал-демократами. Але в будь-якому разі це — досвід, базований на традиціях саме політичного уряду, яких Україна досі фактично не знала і які досі навіть не обговорювалися серйозно ні Президентом, ні парламентом.

Втім, можливості створення коаліційного уряду на чолі з Ющенком можуть виявитися певною мірою ілюзорними, якщо почнуть реалізуватися чутки про створення в парламенті «проурядової більшості», за що виступали соціалісти та «Батьківщина».

Учора перший заступник голови Верховної Ради України Віктор Медведчук повідомив: хоч відповідних звертань від уряду поки не поступало, він не виключає, що в найближчі дні відбудуться переговори між урядом і парламентом про створення коаліційного уряду. З його слів, переговори про створення урядової коаліції повинні бути проведені в найближчі два тижні — у перерві між роботою 6-ї і 7-ї сесій парламенту.

Відповідаючи на питання про звільнення віце-прем’єра Юлії Тимошенко, В.Медведчук висловив думку, що «президент України чинив відповідно до Конституції, підписуючи указ про звільнення з посади Ю.Тимошенко». У той же час, повідомляє Інтерфакс-Україна, він підкреслив, що «не бачить взаємозв’язку між звільненням віце-прем’єра і урядом», пояснивши, що ототожнювати уряд, що нараховує близько 20-ти міністрів, з одним його представником — «безглуздо». В.Медведчук також додав, що сьогодні «потрібно говорити не про відставку уряду, а про спільні справи».

Олександр ЛАВРИНОВИЧ, фракція Народного Руху України:

— На сьогодні створення коаліційного уряду виглядає цілком реальним, хоча ситуація ускладнена. Адже протягом останніх місяців фактично не функціонує парламентська більшість. При голосуваннях не набирається не тільки 284 (саме стільки депутатів нараховувалося в більшості. — Ред.), але й 226 голосів (половина складу ВР плюс один голос. — Ред.). Сьогодні може йтися про те, що більшість може бути збережена меншим складом, наприклад, у 245 депутатів. Але при цьому вона буде стабільною і зрозумілою. Отже, існує ймовірність того, щоб зусиллями прем’єр-міністра відродити нормальну роботу більшості в парламенті, що створить політичну основу для формування складу Кабінету Міністрів. Ймовірність створення такого коаліційного уряду — близько 70 відсотків. Для цього необхідні, по-перше, бажання прем’єр-міністра, по-друге — політична воля і бажання політичних сил у Верховній Раді. Тут немає стовідсоткової однозначності, але ймовірність залишається високою.

У такому коаліційному уряді повинні бути представлені всі політичні сили більшості. Народний Рух, як і інші сили, звичайно, теж претендує на те, щоб бути представленим в уряді, який би утворювався на основі поєднання як політичної платформи, так і на фаховості.

Існуюча на сьогодні законодавча база достатня для того, щоб створити коаліційний уряд. Але все, в тому числі й законодавча база, має вдосконалюватися. Адже, зокрема, так і немає Закону про Кабінет Міністрів.