ФОТО АП

Сьогодні в Санкт-Петербурзі ховають одного з фундаторів демократичного руху Росії 52-річну Галину Старовойтову, яка загинула в під’їзді власного будинку від пострілів кілера вночі з п’ятниці на суботу. До останнього моменту не було вирішено, де саме буде покоїтися її тіло — в Олександро-Невській Лаврі в центрі російської «північної столиці», а чи на цвинтарі приміського селища Горелова. Але в будь-якому випадкові дедалі більше росіян ладні підписатися під словами депутата Думи Людмили Нарусової: «Ховати ми будемо не Старовойтову, ховати ми будемо демократію».

Вчора із діагнозом пневмонія було знову госпіталізовано президента Росії Бориса Єльцина — боротьба за розподіл єльцинського «політичного спадку» вступає у вирішальну фазу. І вбивство Старовойтової стало своєрідним сигналом для всіх зацікавлених — ось за якими правилами віднині вестиметься в Росії політична боротьба. Помічник Старовойтової Петро Кучеренко сказав у інтерв’ю НТВ, що Галина Василівна не вважала серйозними погрози, яких вона, як і кожний політичний діяч, отримувала чимало. Адже досі в Росії вбивали лише тих політиків, за якими стояли великі гроші. Старовойтова ж, яка не мала, за твердженнями її оточення, прямих зв’язків із жодними комерційними структурами і не лобіювала нічиїх інтересів, була переконана, що саме це може бути для неї своєрідною «охоронною грамотою». Не спрацювало!

Є ще дві обставини, які роблять фігуру Старовойтової знаковою, а її вбивство — останнім попередженням для всіх, хто не бажає сприймати «кілерські» правила політичної гри.

Уперше в новітній історії нашої північної сусідки вбито політика-жінку. Отож остаточно відкинуто «сентиментальні пересуди» — не чіпати жінок, дітей... По-друге, «революція пожирає власних дітей» — зовсім як у Франції кінця XVIII сторіччя — Старовойтова була одним із лідерів російського демократичного руху, соратницею Бориса Єльцина. Однак їхні шляхи розійшлися вже досить давно — років п’ять-шість тому, коли стало зрозуміло, що суспільство, яке вибудовували в Росії Єльцин та його команда, має дуже мало спільного з ідеалами демократії, які обстоювала Старовойтова. Остаточно «курси» двох політиків розійшлися у зв’язку з чеченською проблемою: Старовойтова була категорично проти війни.

Не випадково один із «прорабів перебудови», а нині голова комісії по реабілітації жертв політичних репресій при президенті Росії Олександр Яковлєв сказав у інтерв’ю НТВ: «Це не останнє вбивство. Я це відчуваю. Але хто буде наступною жертвою, я не знаю». Не знає цього сьогодні ніхто...

Хто ж замовив убивство Галини Старовойтової? Голова правління РАО «ЄЕС Росії» Анатолій Чубайс стверджує: «Кому заважала Галина Старовойтова? Відповідь проста: комуністам та бандитам. Ось дві категорії людей, на шляху яких вона стояла». Чубайс вважає, що «є глибокий внутрішній зв’язок між людиноненависницькими висловлюваннями генерала Альберта Макашова і вбивством Галини Старовойтової. Зв’язок у тому, що перша стадія — це погроза, а друга — вбивство».

Проте лідер ЛДПР Володимир Жириновський порівняв замах на Старовойтову з убивством Сергія Кірова 1934 року. Більшість істориків, як усі ми пам’ятаємо, вважають це вбивство величезною провокацією, яка дозволила тодішній владі розпочати масове фізичне винищення своїх опонентів.

Нині в Росії вже ніхто всерйоз не зважує шанси Єльцина зберегти реальну владу. І дивним збігом обставин виглядає те, що саме за кілька днів до смерті Старовойтової було оприлюднено інформацію про «замовлення на вбивство» виконавчого секретаря СНД фінансового магната Бориса Березовського. Новітня історія не лише Росії, а й України дає досить прикладів, коли про загрозу їхньому життю говорять одні, а вбивають інших.

Нині, коли дедалі більше оглядачів вважають Примакова найімовірнішим наступником Єльцина, можливо, що вбивство Старовойтової стало попередженням саме прем’єрові?

Практично всі провідні політики Росії і всі політичні сили вимагають від силових органів негайно знайти й покарати вбивць Старовойтової. І від того, чи це вдасться зробити, залежатиме відповідь на питання — чи справді в політичному житті Росії почалася нова ера — ера кримінальної сваволі? Більшість членів російського політичного істеблішменту переконана: вбивць знайти не вдасться. І в цьому разі Росія вступить у новий етап своєї історії. Можливо, це стосуватиметься й України. Досвід свідчить: у нас аж надто багато бажаючих засвоювати не найкращі російські «технології». Зокрема політичні...

Коли верстався номер

Російський прем’єр Євген Примаков учора на зустрічі з керівництвом правоохоронних органів «твердо» заявив, що надзвичайний стан у країні оголошуватися не буде, повідомив Інтерфакс. Водночас Примаков визнав, що «країна переживає досить серйозний момент».

Коментар «Дня»

У зв’язку з убивством у Санкт-Петербурзі Галини Старовойтової кореспондент «Дня» Віктор ВОРОНЮК поцікавився ймовірністю його розкриття у генерал-майора міліції Олександра Чеменка, начальника Головного управління карного розшуку МВС України. «Мені складно судити про злочин, який стався в Росії: я не був на місці злочину, не знаю, які є речові докази, свідки. Але, судячи з повідомлень преси, упевнено можу сказати, що цей злочин здійснено професіоналом. А раз так, то вбивство буде вельми складно розкрити. Наші українські сищики поки розкривають тільки половину здійснюваних в Україні «замовних» вбивств», — сказав генерал-майор.

Уперше для кримінальної Росії кілери використали таку дорогу і рідкісну за нищівними якостями зброю зарубіжного виробництва: скорострільний автомат «Аграм-2000» й автоматичний пістолет «Беретта»: працювали явно високооплачувані професіонали. Варто пригадати, що автомат указаної марки двома роками раніше прогримів в Україні, в аеропорту «Донецьк», коли на трапі літака розстріляли народного депутата України Євгена Щербаня, котрий повертався з Москви на батьківщину. Марку автомата на численних прес-конференціях згадував міністр внутрішніх справ України Юрій Кравченко.

«Відпрацювання» використаної вбивцями й кинутої на місці злочину зброї, скоріш за все, нічого не дасть криміналістам, позаяк навряд чи її раніше десь використовували...

№225 24.11.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету обов'язкове. © «День»