Удар лівою

Цікавим є сам факт політичного переміщення колишнього футболіста, а не зміна його особистих політичних уподобань. Говорити про ідеологічну позицію активістів партій типу «Батьківщини» є стільки ж підстав, як говорити про політичні погляди футболістів, яких у нас досі продовжують цілими командами приймати до різних партій. За плечима Олега Блохіна 48 прожитих років і понад десять років роботи тренером. Тому й розглядати його останній політичний демарш слід саме з позиції тактики, а не раптового поклику душі до буремної молодості, де мав місце, до речі, і партквиток тiєї самої партії.

Реально можна допустити дві ймовірні причини такого кроку політика- невидимки Блохіна. Перша версія — зобов’язання депутата перед екс-громадівцями втратили силу, а ресурс перебування у парламенті швидко вичерпується. Звідси й бажання зробити приємне собі й людям. Друга версія — намагання Блохіна повернутися таки в Україну на білому коні, помінявши малопомітне тренерство в Греції на посаду, гідну колишньої всесвітньої слави футболіста «Динамо». Мова може йти як про посаду в одному із близьких до спорту міністерських крісел, так і про прохідне місце у партсписку КПУ, яке дасть Блохіну реальну можливість залишитися у вітчизняній політиці ще на чотири роки. Власне, іншого вибору не було. У правих поки що нічого не ясно, з центристами, особливо з лідерами СДПУ(о), стосунки у Блохіна вже давно виглядають малосердечними.

Чи вийде щось із задумів кращого футболіста Європи 1975 року? Віддаючи належне Блохіну-футболісту, який став епохою у вітчизняному спорті, варто відділити його близьку до геніальної гру на футбольному полі від діяльності поза його межами. Ще залишаючись гравцем Олег Блохін встиг пересваритися зi значною частиною спортивного начальства. У підсумку супергравець закінчував свою кар’єру у заштатній австрійській команді, а його прощальний матч організовувала не футболна федерація, а стороння структура. Здатність ставити не на ту «конячку» вже десять років заважає талановитому футбольному фахівцеві знайти собі гідне свого імені й своїх здібностей місце на батьківщині. Що принесе Блохіну повернення до комуністів?

Свого часу кілька журналістів написали від імені Олега Блохіна пару-трійку книжок, розрахованих на футбольних фанів. Найбільш відому з них написав Деві Аркадьєв, який нині мешкає в США. Звалась книжка —«Гол, який я не забив». Автор цього афоризму днями прибув до Києва із Америки. Не знаю, чи бачився він зi своїм давнім літературним партнером, чи радив йому щось. А може, сам екс-бомбардир згадав, що він взагалі-то лівша, і більшість своїх голів забив після проходу по лівому флангу. То чи варто дивуватися тому, що для забиття свого чергового політичного голу Олег Блохін обрав саме лівий край?