Українські в’язні виявилися найнещасливішими

«Україну більше б влаштував саме єдиний фонд, який нині створюється в Німеччині для виплат остарбайтерам», — заявив голова правління Українського національного фонду «Взаєморозуміння й примирення» Ігор Лушников.

Канцлер Німеччини Герхард Шрьодер після свого обрання зазначив, що в країні за рахунок підприємств, концернів, фірм слід створити єдиний фонд, який би виплачував компенсації людям, примусово вивезеним на роботи під час Другої світової війни. Україну ж єдиний фонд цікавить не тільки через те, що з 18 млн. остарбайтерів близько 3 млн. були українцями. Річ у тім, що їм, нині людям похилого віку, доволі важко знайти документи, що підтверджують їхні слова, іноді остарбайтери навіть не пам’ятають, на якому підприємстві працювали. До того ж в Україні немає переліку підприємств, правонаступниками яких є нинішні концерни. Єдиний фонд непоганий і тим, що він розглядатиме й заяви від людей, задіяних на сільськогосподарських роботах (яких з України було чимало). За словами голови Української спілки в’язнів—жертв нацизму Маркіяна Демидова, майбутній фонд має допомогти й тим людям, які не мають документів про перебування в концтаборах, в’язницях гестапо або народилися в неволі.

Обіцянки Шрьодера обнадіяли людей, що півсторіччя тому перетерпіли часом нелюдські страждання. Питання тільки в тому, чи отримають українці більш-менш пристойну компенсацію? Нині українські мешканці, що постраждали від нацизму, є найнещасливішими серед усіх. Спочатку СРСР після війни відмовився від компенсації, яку, за ухвалою міжнародного трибуналу в Нюрнберзі, виплачувала Німеччина насильно вивезеним з окупованих територій. Приміром, люди з інших країн отримали не менше 5 тисяч марок, їхні пенсії стали вдвічі більшими. Нині ж в Україні хоча й виплачується компенсація жертвам нацизму, її розмір (близько 600 марок) приблизно вдвічі менший, аніж у Росії та Білорусі. Це сталося тому, що чотиристороння угода, укладена 1993 року між Німеччиною, Україною, Білоруссю й Росією, розділила виділений 1 мільярд марок не зовсім пропорційно. Як сказав президент Укрін’юрколегії Данило Курдельчук, додаткові труднощі створює наше законодавство, за яким вистраждана разова гуманітарна допомога ще й оподатковується. Німеччина, звичайно, не в захваті від такої «допомоги» нашому бюджетові.

№218 13.11.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету обов'язкове. © «День»