Уроки кримської кризи
Стихія, яка минулого тижня засипала Крим глибоким снігом, на час притупила спалахи емоцій на мітингах і зборах. І органи влади, й активісти кримських татар обговорили ситуацію і, здається, кожна сторона зробила висновки з протистояння, яке ще не припинилося, але вже пішло на спад. Головний висновок полягає в тім, що рухатися вперед шляхом конфлікту не вдається. Необхідне взаєморозуміння сторін, яке слід виробити спільними злагодженими зусиллями, а не мітингами.
Про кризу національного руху кримських татар свідчить те, що, обговоривши ситуацію, яка склалася на розширеному засіданні меджлісу, його учасники вирішили вжити заходів, неадекватних ситуації: надіслати до зарубіжних посольств листи, в яких буде виражена заклопотаність тим, що «їхні співвітчизники в Криму зазнають дискримінації», і прохання «по-новому розставити акценти в наших взаємовідносинах з українською державою», «організувати тиск на Україну з боку міжнародної спільноти». Це свідчить про те, що нинішній кримськотатарський національний рух продовжує діяти тими самими методами, що й їхні попередники в тоталітарній державі СРСР. Водночас ситуація кардинально інша — перед лідерами кримських татар уже не противники, а партнери, які допомагають облаштовувати народ. А ця криза форм і методів діяльності меджлісу, невиправдані протести призводять до нерозуміння між учасниками єдиного процесу, які, щоб рухатися вперед, мають не протиборствувати, а взаємодіяти. Водночас акції кримських татар тривають нібито за інерцією, приблизно так, як би їх проводили в 70—80-ті роки минулого століття. Останній мітинг протесту відбувся в Ялті перед будівлею міськвиконкому. Мотивом послугував призначений суд у справі про підбурювання до самозахоплень землі на ПБК колишнього голови ялтинського меджлісу Олександра Перепечина. Суд на самому початку відправив цю кримінальну справу на дослідування, але мітинг відбувся. У ньому брали участь близько 200 кримських татар.
Як видно, кримськотатарські активісти не враховують, що посольства, до яких звертаються кримські татари, самі непогано відстежують ситуацію і в змозі зіставити їхні листи з реальними фактами, що не підтверджують обвинувачень на адресу української держави. Те, що відбувається в Криму, зовсім не тягне на визначення етноцид, як це постійно стверджують у резолюціях мітингів. З іншого боку, докази про ущемлення прав легко розбиваються фактами про роботу України із облаштування кримських татар. Адже нинішня кримська криза стала також приводом до того, щоб проаналізувати, а що ж зроблено за минулий час для облаштування кримських татар на батьківщині. За підрахунками глави кримського парламенту Бориса Дейча, зроблено чимало. Упродовж останніх років на облаштування та соціально-культурний розвиток депортованих спрямовано понад 776 мільйонів гривень. Тільки минулого, 2003 року, на ці цілі витратили понад 50 мільйонів. За рахунок бюджетних коштів побудували та придбали на вторинному ринку 375 тис. кв. метрів житла, що дозволило забезпечити дахом над головою понад 32 тисячі репатріантів. Ще приблизно 130 тисяч чоловік вирішили цю проблему самостійно: або придбавши готове житло, або шляхом індивідуального будівництва. У місцях компактного помешкання репатріантів, кількість яких перевищує 300 селищ, прокладено 1130 км ліній електропередач, 717 км водопровідних мереж, понад 100 км доріг, 107 км газопроводу. Побудовано та реконструйовано 8 шкіл із кримськотатарською мовою навчання на 2132 навчальні місця. У 2004 році завершать електрифікацію всіх нині наявних районів компактного розселення, а забезпеченість водопровідними мережами досягне 75%. Обсяг коштів, які виділяють на газифікацію селищ, щороку зростає. Якщо в 2001 році здали всього 5,2 км газових мереж, то в 2002 р. — 26,3 км, а в 2003 р. — уже 48,2 км, що дозволило повністю або частково забезпечити блакитним паливом близько 15 масивів із населенням понад 3500 чоловік.
Під індивідуальну забудову репатріантам виділили 46,5 тисячi земельних ділянок. Крім того, вони отримали понад 40 тис. ділянок площею близько 2 га для особистого підсобного господарювання. Близько 22 тисяч кримських татар стали власниками земельних паїв у результаті розпаювання КСП. У сільських районах кримські татари створили понад 400 фермерських господарств, за якими закріплено понад 11 тисяч гектарів землі. У Криму функціонують 14 шкіл із кримськотатарською мовою навчання, в яких навчаються 4170 учнів. Крім того, у 62 школах із російською мовою навчання відкрито 150 класів із кримськотатарською мовою навчання. Усього вивченням рідної мови в різних формах охоплено 86,4% учнів—кримських татар. І це ще далеко не все…
Зі свого боку мер Ялти Сергій Брайко відзначив, що тільки за два останні роки для репатріантів на території Великої Ялти виділили 120 квартир, 1240 земельних ділянок, із яких 40 відсотків не освоюють. Тільки минулого року 280 земельних ділянок надали черговикам. У середині лютого буде здано житловий будинок на 60 квартир, а незабаром закінчать будівництво ще двох блоків, і загальна чисельність квартир дійде до 200. Сергій Брайко вважає, що кримські татари, які реально проживають у Ялті, практично забезпечені житлом. Але міська влада призупиняє прийняття рішень із питань репатріантів доти, доки меджліс не виконає свої пункти підписаної угоди, а саме — не ліквідує так звані «поляни протесту», які вже переросли в самозахоплення землі. Таких «полян протесту» на території Великої Ялти шість. Водночас, на думку Сергія Брайка, подібні мітинги та походи негативно позначаться на курортному сезоні. Саме зараз триває процес укладення договорів між оздоровницями та туроператорами, які відстежують ситуацію в курортних регіонах. «Я сподіваюся, що переможе здоровий глузд, і подібні акції не повторяться. Адже ми губимо самі себе. Кримські татари в Ялті, так само як і більшість ялтинців, живуть за рахунок курортного сезону — працюють у сфері громадського харчування, надають різні послуги. Зрив курортного сезону негативно позначиться і на їхньому добробуті», — говорить Сергій Брайко.
Можливо, «Україна не виправдала очікування кримських татар», як сказано в одній із резолюцій, але це тільки в тому разi, якщо вони чекали «все на тарілочці з голубою каймою», бо немає сумнівів у тім, що для облаштування кримських татар зроблено дуже багато.
На думку Бориса Дейча, «в ситуації, що склалася в Судаку, чимала вина влади на місцях». Справжнє лихо терплять жителі села Межиріччя, яке в буквальному значенні розмиває вода. А місцева влада не може вирішити проблему. Тому, за дорученням глави парламенту автономії, в Межиріччя направлять бригаду МНС. У селі також немає фельдшерсько-акушерського пункту, практично відсутнє телебачення, транспортне автобусне сполучення між сусідніми селами. Не вирішує ці проблеми і радгосп-завод «Морський». Аналогічні проблеми в селах Веселе, Дачне, Морське. Усе це, на думку керівника кримського парламенту, сприяє зростанню соціальної напруженості в регіоні. Зі слів Бориса Дейча, невчасні рішення про виділення земельних ділянок, а також відсутність належної інфраструктури створюють ситуацію і для самозахоплень, і різних інших акцій протесту.
Серйозна розмова про виниклу ситуацію відбулася і на розширеному засіданні уряду. Глава уряду Сергій Куніцин доручив керівникам місцевих органів влади протягом двох місяців провести в селищах компактного помешкання репатріантів збори громадян, на яких проінформувати людей про те, що держава й уряд автономії роблять для вирішення їхніх проблем. «Я впевнений, що кримським татарам у більшості своїй не потрібні соціальні потрясіння та протистояння з владою. Причина їхнього невдоволення багато в чому криється в недостатній інформованості та відчуженості влади на місцях», — сказав він.
Таким чином, обидві сторони роблять висновки з кризи, в якій вони опинилися внаслідок протистояння. Кроки до співпраці, слід сподіватися, зможуть наблизити і владу, і кримських татар до згоди на кримській землі.
