Валерій КУЧИНСЬКИЙ: Україна в ООН — еталон миротворчої діяльності

— Однією з найпекучіших тем в ООН залишається «іракське питання». Як ви оцінюєте сьогоднішню ситуацію в Іраку? У чому може полягати «стабілізаційна» роль ООН?

— Протягом останнього місяця «іракське питання» знову набуло гостроти. Україна виступає за врегулювання сьогоднішньої кризи засобами переговорів, діалогу всіх зацікавлених сторін. На нашу думку, політичний діалог залишається єдиним ефективним шляхом для мирного розв’язання проблеми. Непересічна подія в історії Іраку та, без перебільшення, світової спільноти, має статися 30 червня. Цього дня формально буде відновлений суверенітет країни, й іракці самі зможуть почати керувати своєю державою. Ніхто не каже, що одразу нормалізується ситуація і спаде хвиля насилля. Міжнародний тероризм, на жаль, знайшов в Іраку сприятливий грунт. Але процесові нормалізації політичної та економічної ситуації треба сприяти чітко та послідовно. Цієї мети домагаються не лише США та інші члени коаліції, але й ООН. Після 30 червня роль ООН в Іраку, безперечно, буде посилена. Головне, на мою думку, не повторювати помилок минулого й відновлювати присутність Організації в країні поступово. Цьому процесові ми будемо всіляко сприяти як політично, так і нашою присутністю в Іраку.

Уже багато разів і багатьма політиками було сказано, що потенціал ООН може бути ефективно використаний в Іраку. ООН із січня цього року здійснює посередницькі функції у питанні формування перехідного уряду Іраку і продовжить надавати сприяння у проведенні загальнонаціональних виборів в країні, розробці постійної конституції, підготовці кадрів місцевого управління, не кажучи вже про надання гуманітарної допомоги. Вважаю, що навіть у нинішній складній ситуації доцільно долучити ООН до процесу вироблення загальної стратегії виходу з кризи. Більшість членів ООН розраховує, що пропозиції Спеціального радника Генсекретаря ООН в Іраку Л.Брахімі, який зараз активно працює в країні, знайдуть підтримку в Раді Безпеки ООН, і влітку цього року іракці матимуть обраний ними самими ж перехідний уряд та інші урядові консультативні механізми.

Безперечно, головним фактором, від якого залежить весь процес, є безпека. Її посилення потребує значних зусиль, і Україна тут залучена дуже активно. Діяльність ООН в Іраку має бути захищена. Із цією метою можливе створення спеціальних сил забезпечення безпеки ООН в Іраку, яким, як і багатонаціональним силам, РБ ООН має надати чіткий мандат. Саме ці питання у цьому місяці стануть предметом гарячої дискусії в Раді Безпеки.

— Чи потрібно здійснювати повну передачу контролю в Іраку Організації Об’єднаних Націй?

— ООН у цій країні має відігравати важливу роль. Це так. Але не треба шукати в ООН панацеї. ООН — це ті ж самі країни, які беруть участь у відбудові Іраку. Це США, які мають значний вплив в Організації. Це Велика Британія, Росія, Франція, Німеччина. Це ми — учасники багатонаціональних сил. Багато аналітиків забувають просту річ — перед тим, як прийняти рішення про передачу повного контролю ООН, треба дізнатися думку самих іракців — тих простих людей, які 13 років страждали від суворого ембарго ООН, уявлення яких про Організацію формувалося жорсткою пропагандою режиму Саддама Хусейна. І тому роль та місце ООН в Іраку мають визначатися в діалозі з іракським суспільством.

Припустимо, передали б усю повноту влади до ООН завтра. Що далі? Усе раптом зміниться на краще? Не впевнений. Більше того, не виключено, що такий підхід за сучасних обставин міг би призвести до другого 19 серпня — цього дня минулого року в результаті теракту в Багдаді загинули Спецпредставник Генсекретаря в Іраку С.Вієйра де Мелло та ще більш ніж 20 осіб, 100 чоловік було поранено. Стратегія повернення ООН до Іраку має бути ретельно продуманою, поступовою, з чітким мандатом, функціями, засобами.

ООН має унікальний досвід та можливості, і їх варто використовувати. Однак, як показав останній приклад — референдум щодо плану К.Аннана стосовно об’єднання Кіпру — оонівські пропозиції мають знаходити підтримку передусім серед населення країни, де діятиме ООН.

Багато пишеться про необхідність започаткування класичної миротворчої операції ООН в Іраку. Це добра ідея, але щоб започаткувати таку операцію, треба витратити лише на переговори від трьох до шести місяців. Ситуація ж в Іраку не дозволяє такої розкоші і вимагає використовувати усі наявні сьогодні можливості для нормалізації ситуації.

Останнім часом в Організації найпоширенішою є форма мандату ООН на забезпечення безпеки в кризовий період. Такий варіант застосовується в Афганістані, в Косові, донедавна застосовувався на Гаїті, в Кот-д’Івуарі, в низці інших африканських країн. Це не класичні сили під командуванням ООН, а сили з різних країн, що можуть їх надати оперативно і які уповноважені від імені ООН забезпечувати безпеку в кризовому регіоні у певний період. В Іраку, згідно з резолюцією 1511(2003), діють саме такі сили. Це не є якимось викривленням класичної миротворчої операції, це одна з стабільних форм діяльності ООН задля збереження миру. На жаль, не всі розуміють різницю в цих питаннях.

— Як в ООН ставляться до участі України в багатонаціональних силах в Іраку?

— Із розумінням та повагою. Із розумінням важливості та небезпеки місії, а з повагою за сміливість та обдуманість дій, за приниципову та послідовну позицію. Будучи Постійним представником України при ООН, не пам’ятаю жодного разу з початку «іракської кризи», щоб мої колеги з інших місій висловлювали претензії стосовно нашої позиції щодо Іраку чи участі в стабілізаційних процесах в країні. Навіть палкі критики дій США в регіоні відзначають миротворчий характер присутності України та високий професіоналізм наших військових. Україна в ООН завжди сприймалася як певного роду еталон миротворчої діяльності. Це пам’ятають в багатьох країнах. А щодо Іраку, то, як висловився один близькосхідний дипломат під час приватної бесіди зі мною, — на Сході не важливо, що і скільки ти принесеш, важливо, в який момент ти запропонуєш свою допомогу.

— Іспанія, Домініканська Республіка та Гондурас вивели свої війська з Іраку. Що робитиме Україна в ситуації «розповзання» коаліції?

— Ми продовжуватимемо виконання завдань, визначених резолюціями Ради Безпеки ООН 1483(2003) та 1511(2003) — сприяння забезпеченню стабільності та безпеки в Іраку. РБ ООН ще у травні, а потім у жовтні 2003 року звернулася до країн-членів ООН із закликом надати допомогу іракській стороні у відновленні країни та створенні умов стабільності та безпеки, у тому числі шляхом надання військових підрозділів. Ми відгукнулися одними з перших і продовжуватимемо нашу місію.

Безумовно, зрозумілими є причини, які спонукали іспанську сторону до прийняття такого рішення. Однак хотів би нагадати слова міністра закордонних справ України, що дії Іспанії не стануть для нас прикладом для наслідування. На даному етапі питання щодо виведення українського контингенту з Іраку не стоїть на порядку денному. Наш контингент має лише одну місію — допомогти іракській стороні відновити правопорядок та стабільність в країні, відбудувати економічну та соціальну інфраструктуру, здійснити важливі політичні перетворення. Вважаю, що ми успішно справляємося з цим завданням. Нашу роботу, як ви знаєте, позитивно оцінює не лише коаліційне командування, але, що найважливіше для нас, — звичайні іракці, жителі провінції Васіт. Послідовна та принципова позиція України щодо «іракського питання» вимагає від нас не кидати напризволяще іракський народ у скрутну годину. Що буде, коли міжнародна військова присутність раптом зникне? Громадянська війна? Хаос? Невже це те, що потрібно світовій спільноті, те, що потрібно регіону Близького Сходу? Думаю, що ні. І не лише ми так вважаємо. Переважна більшість членів Ради Безпеки сходиться на думці про важливість продовження забезпечення безпеки в Іраку, хоча б для того, щоб допомогти новому перехідному уряду стати на ноги та підготувати підґрунтя для подальшої роботи постійних органів державної влади.