Валерій Лобановський у вiдмiннiй формi

Нинішній рік став уже двадцять першим роком, який Валерій Лобановський зустрічає як тренер київського «Динамо». Почавши 1974 рік як наймолодший тренер союзного чемпіонату, наставник «Динамо» починає черговий рік своєї роботи в команді загальновизнаним лідером вітчизняного тренерського цеху. Як засвідчила вчорашня прес-конференція в клубі «Динамо», Валерій Лобановський сповнений сил і енергії для подальшої роботи.

Зустріч із журналістами Лобановський почав зi згадки про союзні часи, коли він формувався як фахівець. Тоді було прийнято рахувати час п’ятирічками. Таким чином, останню п’ятирічку після повернення до рідного клубу, можна вважати в середньому вдалою. Наступна п’ятирічка повинна бути роками нової команди «Динамо», фундамент якої був закладений у 2001 році запрошенням великої групи молодих перспективних футболістів. Працювати доведеться в нових умовах, в нових життєвих і економічних реаліях. Попри це Лобановський вважає, що розуміння футболу, бачення тенденцій розвитку цієї гри, яке є в київському клубі, дозволяє дивитись у майбутнє з оптимізмом. Пропонуємо скорочений виклад відповідей Валерія Лобановського на запитання щодо найближчих перспектив його команди.

— Чи поповниться «Динамо» взимку гравцями міжнародного класу?

— Запрошували Зідана, чомусь не погоджується (жарт). Якщо серйозно, то іншого шляху, ніж виховання в клубі гравців високого класу із перспективної молоді для «Динамо» не існує. Над цим працюємо, сподіваємось, що це нам вдасться.

— Професійна футбольна ліга України планує відмовитись у наступному чемпіонаті від єдиної заявки клубів, які мають, окрім першої команди, другі і треті склади у нижчих лігах. Де в такому разі буде грати динамівська молодь?

— Це треба запитати у тих, хто збирається скасувати спільну заявку. Вони, напевно, знають, де мають грати футболісти резерву провідних клубів вищої ліги. Пропоноване рішення буде в інтересах клубів першої ліги. А чи враховує воно інтереси наших кращих команд, у других складах яких подекуди виступають кандидати до національної збірної? Думаю, ПФЛ, якщо там керують професіонали, має запропонувати вихід із цього становища.

— Чи є в такому разі сенс у відновленні турніру дублюючих складів команд вищої ліги?

— Змагання дублерів — це вчорашній день. Це було добре у союзні часи, коли переходи гравців з команди в команду були практично заборонені, коли ми могли по кілька років награвати в дублі майстрів рівня Заварова, Михайличенка, Раца... Сьогодні нереально тримати гравця кілька років у дублі. Тому й повертатися до турнірів дублерів, вважаю, недоцільно.

— У зв’язку з тим, що ви тепер тільки клубний тренер, чи не буде у вас протиріч із тренерами збірної України. Чи не заважатиме участь динамівців у підготовці збірної інтересам «Динамо»?

— Для нас інтереси національної збірної завжди були пріоритетними. Ми не тільки будемо відпускати гравців на контрольні матчі збірної, а й сприятимемо найкращій підготовці динамівських «збірників».

— Ваше ставлення до призначення тренером збірної Леоніда Буряка?

— Таке призначення відповідає практиці кращих збірних, коли на заміну тренеру приходить його асистент, який здатен продовжити справу, не зруйнувавши всього того, що було зроблено перед цим.

— Як ви прокоментуєте заяву президента ФФУ щодо необхідності дотримання правил «чесної гри» у нашому футболі?

— Можу тільки підтримати прагнення дотримуватись чесної гри. В сусідній Росії цю проблему, зокрема і суддівську, вже вирішили, що пішло тільки на користь. Час це зробити і у нас. Махінації навколо футболу були завжди, і в союзні часи теж. Але стільки, скільки є зараз в українському футболі, — не було. Взагалі для «Динамо» добре, коли суперники, з невідомих мені причин, виходять на гру проти нас, як на останній бій. Це допомагає нам підтримувати високий рівень готовності. А щодо команд, котрі після вдалої гри з «Динамо» програють по п’ять ігор поспіль, важко сказати, чи це їм на користь. Словом, проблема є, і її слід вирішувати.

— Як можна боротися з тим, що зарубіжні гравці витісняють із складів провідних українських команд власне українців?

— Ніякі штучні заходи тут не допоможуть. Треба щоб українці були сильнішими, щоб не доводилось шукати таланти за кордоном. На жаль, поки що в нашому футболі провал із резервом. Але вірю, що це не надовго. Потенціал нашого футболу достатній, аби виростити нових зірок.

— Чи побачимо ми щось нове у грі «Динамо»?

— Остання революція у футболі відбулась у 1974 році, коли голландці показали «тотальний футбол». З того часу триває лише еволюція, в процесі якої «Динамо» не один раз, за визнанням зарубіжних фахівців, випереджало час. Працюватимемо в тому ж напрямку — універсалізація гравців на основі високої виконавської майстерності і вірної тактики.

— Новачки, що прийшли в команду, підсилять її вже найближчим часом?

— «Рятувальників» у нас не було, немає і не буде. Намагатимемось довести новачків до рівня першої команди. Це і від них залежить, від бажання працювати, мотивації, інтелекту, нарешті.

— Як вирішується в команді «мовне питання»?

— Сподіваюсь, що вже найближчим часом зможу вільно спілкуватися з усіма легіонерами. Інакше результату досягти буде складно.

— На який період розрахований ваш контракт з «Динамо»?

— У стосунках із клубом, якому я віддав майже все життя, я ніколи не буду керуватися контрактом. Є більш важливі речі, ніж підписані папери. Тому працюватиму доти, доки зможу бути корисним.

— Найближчі плани команди?

— Гратимемо у Москві на Кубку Співдружності. Минулого року ми не могли виставити на турнір кращий склад, оскільки в цей час проходив збір національної команди України. Нині цього немає, тому їдемо кращим складом, веземо 25 гравців. Хотілося б, щоб із просто набору гравців на турнірі сформувалася команда. Безперечно, прагнутимемо перемогти. В Росії ж тепер — рік України.