Верховна Рада дозволила приватизацію Гостинного двору

У серпні минулого року Кабінет Міністрів України виключив Гостинний двір із переліку пам’яток архітектури, а вчора Верховна Рада голосами 256 депутатів викреслила будівлю і з переліку пам’яток культурної спадщини, що не підлягають приватизації. Тобто вже найближчим часом Гостинний двір може перейти в руки приватних інвесторів...

Уже кілька місяців громадські активісти та небайдужі кияни активно захищають будівлю — Київрада дала дозвіл на розробку проекту землеустрою ПАТ «Укрреставрація» для реконструкції споруди під торговельно-офісний центр з гостьовою стоянкою. У планах — зменшити внутрішній дворик, надбудувати криту мансарду, знищити тераси першого поверху та розмістити на їхньому місці магазини. Захищаючи Гостинний двір, молодь перетворила його на мистецький простір. Щодня у так званій Гостинній республіці відбуваються різноманітні культурні заходи — перегляди фільмів, лекції, безкоштовні мовні курси, виставки, живе спілкування... Втім, очевидно, влада не зацікавлена у «живому просторі», де збирається і спілкується активна молодь, і намагається якнайшвидше вирішити питання з Гостинним двором не на користь киян.

«День» звернувся до доктора філософських наук Мирослава Поповича з проханням прокоментувати ситуацію довкола Гостинного двору в більш глибокому суспільному контексті.

КОМЕНТАР

Мирослав ПОПОВИЧ, доктор філософських наук, професор, академік НАНУ:

— У тих подіях, які розгортаються довкола мовного закону, і в багатьох інших, мені уявляється, що у керівників з’явився мотив «показати, хто в домі хазяїн». Я інакше не можу пояснити ситуації, пов’язаної з Гостинним двором. Я не уявляю собі, щоб люди, які зараз хочуть покласти його в якусь кишеню, мали такий великий матеріальний інтерес до цього. Така сама ситуація була нещодавно і з Андріївським узвозом, де на порожньому місці виникли конфлікти, які не можна пояснити лише матеріальними інтересами. Мені здається, тут є бажання покінчити із цими рухами молодих і не дуже молодих, але активних людей...

Очевидно, що буде народжуватися політичний рух, який загартується на таких дрібних битвах. Це змагання, які приводять до збагачення досвідом, загартування, зрештою люди втрачають терпець, стають злішими. Буде все менше можливості посадити людей за круглий стіл. Я не бачу бажання влади домовитися в жодному з тих випадків, що були. Можновладці не хочуть іти ні на які мирні контакти — де є можливість узяти своє, влада бере силою. У мене таке песимістичне враження, наче кожен день — це день помсти за Майдан. Я боюся, що будуть загострення й будуть якісь репресії.