Відродження імперії
Дослідники вже давно знали, що в давнину верхів'я Нілу - територію сучасного Судану заселяли численні народи. Однак, зачаровані велетнями-пам'ятками Єгипту, археологи вважали культуру Нубії, як називали ці землі в давнину, чимось лише трохи більшим за імітацію культури Єгипту. Коли нарешті Нубії присвятили більше уваги, нубійців стали трактувати, переважно, то як розгромленого єгиптянами ворога, то як найманців на єгипетській службі.
Усе змінилося завдяки знаменним розкопкам суданських та західних археологів протягом сотень миль уздовж гирла Нілу від столиці Судану Хартума до єгипетського кордону. Розкопуючи неквапно проте старанно, починаючи з 60-х років цього століття, вони відкрили те, що нині дослідники вважають не лише цілком автономною нільською культурою, але - однією з найвеличніших цивілізацій за всю історію Африки. Докази цього нині доступні всім бажаючим у музеї Енстітю дю Монд Араб у Парижі в експозиції: "Судан: Стародавні королівства Нілу". Протягом найближчих 18 місяців виставку буде показано також у Нідерландах та Німеччині.
Основу виставки становлять 468 статуй, виробів із кераміки, перлів та інших коштовностей, зібрані з дев'яти музеїв світу. Ця експозиція вважається найбільш значною збіркою нубійських старожитностей, яку будь-коли було організовано. Зібрані разом експонати представляють Нубійську цивілізацію як сильне та високорозвинене суспільство з впливами Єгипту, Середземномор'я, Африки, арабських культур, але водночас з глибокими коріннями на власній території.
"Після величезної кількості відкриттів та знахідок протягом останніх 20 років ми знаємо набагато більше про нубійські королівства та їхню історію", - говорить Тімоті Нендалл, куратор Музею красних мистецтв у Бостоні. "Судан не був єгипетським королівством, він має коріння в Центральній Африці", - продовжує Дітріх Вілдунг - куратор "Єгипетського музею" в Берліні". Це не що інше як відкриття нової величини стародавнього світу. Донедавна Нубія залишалася чимось на кшталт "нічийної землі", - стверджує він.
Численні експерти вважають, нещодавно розкопані керамічні вироби та поховальні талісмани найбільш визначними експонатами, хоча вони не дуже вражають візуально. Знахідки датуються періодом зародження Єгипетської цивілізації і показують те, що передувало місцевій нубійській культурі. За словами Хассана Хуссейна - директора Суданської національної ради з старожитностей та музеїв, археологічні знахідки навіть вказують на те, що Нубія "справила на формування єгипетської культури більше впливу, ніж будь-хто інший".
Це лише один приклад того, як невірно оцінювали Нубію з самого початку інтенсивних археологічних досліджень в цій країні. Так, коли американський єгиптолог Джордж Рейснер приїхав на розкопки у верхів'я Нілу 1913 року, він вирішив, що розкопав єгипетську колонію. Однак насправді виявилося, що відкрите Рейснером місто було Нермою - столицею першого великого нубійського королівства, яке існувало з 2500 до 1500 рр. до н. е. Єгипетські статуетки та кераміка, знайдені в Нермі, скоріше за все були дарунками або були захоплені як трофеї. Часом існування цього королівства історики нині датують початок Нубії як великої військової держави.
Протягом майже усього 1000-річного періоду існування Нерманської держави єгиптяни були основною стороною, яка більше за все остерігалася її. Фараони збудували величезні фортеці вздовж Нілу, щоб перешкодити наступу нубійців. У цей час у єгипетському мистецтві яскраво відобразилися менофобські стосовно нубійців мотиви.
Польові відкриття, зроблені за останнє десятиліття, підтвердили припущення дослідників, що найбільшого розквіту Нубія пережила під час існування так званого Кушитського королівства, що існувало з 900 р. до н. е. до 350 р. н. е. У цей період король Тахарка заволодів більшою частиною Єгипту і започаткував там так звану 25-у династію, що правила в 750-656 рр. до н. е. Протягом цього часу нубійці вважали себе правонаступниками стародавньої нільської держави, що охоплювала територію як Єгипту так і Нубії. За свідченнями сучасників, нубійці були відомі своєю мудрістю та глибокодумністю. Вони були людяні та шляхетні стосовно переможених ними ворогів. Нубійці були також досить віротерпимими. Так вони залучили до свого пантеону єгипетського бога Амона і навіть вірили, що джерело Амонової божественності міститься не лише в єгипетському місті Тебес, а й у одній з їхніх столиць - Напаті.
Нинішня виставка також пояснює питання, які хвилювали дослідників роками. Прихильна позиція суданського уряду щодо археологічних досліджень, згідно з якою можна залишати собі 1/2 розкопаного, значно активізувала кількість археологічних експедицій. Однак водночас це призвело до значної розпорошеності знахідок. На даній виставці, наприклад, кілька важливих експонатів (золоті вушні кільця, або бронзові ніжки поховального ліжка, розкопані ще 1919 року) були об'єднані вперше.
Можливо, найбільш вражаючою знахідкою є гранітна статуя фараона Собенхотепа V та її п'єдестал, позначений численними єгипетськими ієрогліфами. Берлінський музей придбав статую 1889 року в Луксорі, а п'єдестал до неї Рейснер розкопав 1913 року в Кермі. Лише 1990 року один датський єгиптолог віднайшов їхній зв'язок та ідентичність.
Багато дослідників вважають, що експозиція "Стародавні королівства Нілу" є однією з найбільш знаменних подій останніх років і повертає стародавньому Судану достойне місце в історії Африки.
