«Відволікаючий маневр»

Учора парламент став автором кількох важливих інформаційних приводів, що так чи інакше «працюють» у руслі внутрішньополітичної кризи. Це політичне рішення про виведення українського миротворчого контингенту з Іраку, масовий вихід депутатів із однієї з основних провладних фракцій — «Трудової України», а також заявка соціалістів на те, щоб новий уряд, який, за задумом, має замінити відставлений парламентом Кабінет Віктора Януковича, очолив лідер їхньої партії Олександр Мороз. У прагненні подолати політичну кризу, що виникла після другого туру президентських виборів, депутати навіть відмовилися від законних вихідних: згідно з прийнятою постановою, в ці суботу та неділю парламент працюватиме.

Із пропозицією «просувати» в прем’єри Мороза виступив його соратник Юрій Луценко. На думку останнього, парламент повинен, буквально не сходячи з місця, сформувати новий уряд на основі коаліційної домовленості, що передбачає проведення політичної реформи з введенням її в дію з 1 січня 2006 року. Чи всерйоз сподіваються соціалісти отримати таку бажану для будь-якої політичної сили посаду, чи ця пропозиція більше є аргументом у політичному торзі, в тому числі й з іншими політичними силами, які підтримують Віктора Ющенка? Політологи схиляються до другого.

Якщо і сенсацією, то вельми скромною, стало оголошення про вихід із фракції «Трудова Україна» десяти депутатів на чолі з її лідером Ігорем Шаровим. Бо виходи з провладних фракцій і груп протягом останніх днів стали звичними. Один із тих, хто вийшов, Олександр Єдин причинами цього кроку назвав невиразність ідеології партії «Трудова Україна», а також незгоду з рішенням лідера партії Сергія Тігіпка залишити посаду голови НБУ. Єдин заявив, що парламентарії, які вийшли з фракції «Трудова Україна», поки що не мають наміру приєднуватися до «оранжевих», проте хочуть бути зі своїм народом і не проти взяти участь у формуванні нової більшості. При цьому народний депутат не виключив зміни керівництва партії «Трудова Україна» і навіть розколу в ній. У кулуарах парламенту про новоявлених позафракційних (якими стали 9 із 10 екс-«трудовиків», — О. Єдин вступив у «Єдину Україну» Б. Губського) говорили те саме, що й про тих народних обранців, які відмовилися від своєї фракційної приналежності кількома днями раніше: «йдуть під Ющенка».

Голосування за відкликання українського миротворчого контингенту з Іраку — подія, яку багато аналітиків пов’язують із внутрішньополітичними чинниками. Проте, безумовно, вона приречена на міжнародний резонанс. Щоправда, негайного відкликання це рішення парламенту не означає, — згідно з Конституцією, останнє слово за Президентом. У постанові зазначається, що у зв’язку з різким загостренням ситуації в республіці Ірак парламент звертається до Президента України Леоніда Кучми з пропозицією про відкликання звідти українських миротворців. «За» висловилися 257 депутатів. Ініціаторами прийняття цієї постанови виступили комуністи, а підтримали її переважно пропрезидентські фракції, хоча кілька десятків голосів дала й права опозиція. Член фракції «Наша Україна», лідер Української народної партії Юрій Костенко назвав постанову парламенту «політичним трюком», спрямованим на зменшення підтримки західних країн української демократичної опозиції. При цьому депутат висловив переконаність, що Леонід Кучма не відреагує на постанову парламенту, а голосування «за» частини своєї фракції пояснив... її неоднорідністю.

Прокоментувати рішення Верховної Ради про виведення миротворців з Іраку «День» запропонував першому заступнику голови парламентського комітету з питань європейської інтеграції, народному депутату Олегу Зарубінському: «Це була спроба відволікти увагу парламенту від насущних питань політичної кризи. Думали, напевно, що розгорнеться величезна дискусія. Але сталося по-іншому: депутати проголосували й питання було вичерпане. Це — з погляду технології прийняття рішення. А щодо його суті, то зараз Президент Кучма опинився в досить непростій ситуації. З одного боку, він повинен реагувати, приймати рішення про виведення контингенту з Іраку. З іншого — тим самим він дискредитує себе в очах США. Якщо ж він нічого не зробить, виникає запитання, чому за це рішення голосувала фракція «Регіони України» й інші провладні об’єднання. Залишивши рішення парламенту без уваги, Леонід Кучма ризикує дискредитувати себе в очах тих парламентаріїв, які наче його підтримують. Іншими словами, ті депутати, які голосували «за», зробили Президенту ведмежу послугу».