Війна за Київ. Контрнаступ
У понеділок ввечері у центрі Києва, на Ярославовому Валу, біля однієї з наймальовничіших будівель — так званого «замку Барона» — відбувся мітинг проти руйнування історичного середовища столиці. Причини акції викладено у зверненні організаторів:
«30 грудня 2010 року місто Київ, одне з найкращих та найстаріших міст у Європі, понесло тяжку втрату. Вночі, в той час, коли майже всі кияни готувалися до зустрічі Нового року, на вулиці Сагайдачного, 1 підступно був знищений маєток 1898 року, так звана «садиба архітектора Казанського».
КОЖНИЙ СВІДОМИЙ КИЯНИН ВІДЧУВ БІЛЬ ЧЕРЕЗ ВТРАТУ ОДНІЄЇ З УНІКАЛЬНИХ СПОРУД МІСТА ТА РОЗЦІНИВ ЦЕЙ ЗЛОЧИН ЯК ОСОБИСТУ ОБРАЗУ, СВОЄЇ РОДИНИ, ДІТЕЙ ТА НАЩАДКІВ! ЗА ЗНИЩЕННЯМ СТАРОВИННОГО БУДИНКУ СТОЯТЬ ДЕРЖАВНІ ПОСАДОВЦІ! (за припущенням інтернет-видання «Українська правда», це може бути нинішній голова СБУ Валерій Хорошковський. — Д.Д.).
Чергове руйнування історичної спадщини міста викликало ВЕЛИКИЙ РЕЗОНАНС серед киян, у зв’язку з чим новий голова міської адміністрації Олександр Попов організував оперативний коментар головного архітектора Києва Сергія Целовальника, в якому останній повідомив, що його управління ухвалило знесення історичної споруди та будівництво на її місці 6 — 9 поверхового «офісного центру».
Дозвіл на знесення «садиби Казанського» Целовальник обѓрунтував тим, що згідно з наказом Мінкульту від 13 липня 2009 року №521/0/16-09 «щойно виявлений об’єкт культурної спадщини — прибутковий будинок по вул. Сагайдачного, 1 не підлягає занесенню до Державного реєстру нерухомих пам’яток України у зв’язку з невідповідністю критеріям...». Таким чином було НЕ ВПЕРШЕ прибрано формальну заборону на знищення історичної будівлі. Цікаво, що на самому сайті Мінкульту в переліку наказів за липень 2009 року документ за таким номером відсутній. Рішення про виключення будівлі з Держреєстру пам’яток архітектури прийняте Міністерством культури і туризму від 13.07.2009 року (наказ №521/0/16-09). На той час міністерство очолював Василь Вовкун. Проект будівництва офісної багатоповерхівки ствердили 10.06.2010 на засіданні секції Містобудівної ради Києва. Написав «обѓрунтування» для знесення Віктор Вєчєрський, заст. директора Науково-дослідницького інституту охорони пам’яток!
У київській пресі з’явився «ПЕРЕЛІК ПАМ’ЯТОК ДЛЯ ПОДАЛЬШОГО ЗНЕСЕННЯ»!
СЕРЕД НИХ — «ЗАМОК БАРОНА» НА ЯРОСЛАВОВОМУ ВАЛУ, 1.
ДОСИТЬ! ТЕРПЕЦЬ УВІРВАВСЯ! /.../
Об’єднуючи свої зусилля, створюючи групи однодумців у кожному дворі, домі, в мережі інтернет та на роботі, переймаючи досвід ефективної боротьби у київських та світових громадських організацій, ми, кияни, виступаємо проти знесення старовинних будівель у центрі міста!
МИ НЕ РОЗУМІЄМО:
— ЧОМУ Флоренція прийняла ще у XIV ст. закон — «ні однієї будівлі вище унікального куполу собору Санта Марія дель Фьоре» — і виконує його до сьогодення? а наша старовинна частина міста страждає від ХМАРОЧОСІВ?
Початок на 1-й стор.
— ЧОМУ нові центри, палаци та резиденції королів будувалися поза старим містом, як Версаль, — а в нас замість будівництва державних центрів та установ поблизу аеропорту Бориспіль шукають, як перепланувати старовинні будівлі ПІД МАЙДАНЧИКИ ДЛЯ ГЕЛІКОПТЕРІВ?
— ЧОМУ старовинна частина міст Європи підтримується державними програмами та коштами, заповнена музеями, галереями, арт-готелями та концертними залами, а в нас ДЕРЖСЛУЖБОВЦЯМИ РОЗБАЗАРЕНІ ТА ДАВНО ВЖЕ ПРОДАНІ У ПРИВАТНУ ВЛАСНІСТЬ ІСТОРИЧНІ ПАМ’ЯТКИ — як, приміром, «ЗАМОК БАРОНА»?
— ЧОМУ наша влада не звертається за добрим світовим досвідом щодо розумного планування та збереження міст до наших МІСТ-ПОБРАТИМІВ?
— ЧОМУ злодіями при владі зруйновані архітектурні пам’ятки, які через віки відновлюють діти та онуки? Ми вже самі — ці діти та онуки!
ВСЕ БУДЕ ВІДНОВЛЮВАТИСЬ КИЯНАМИ — НАШИМИ НАЩАДКАМИ — ЗНОВУ ЗА ЇХНІ ВЛАСНІ КОШТИ!
МИ ЧЕКАЄМО ВІДПОВІДІ Й ВИМАГАЄМО — ПРИПИНІТЬ «ГОРОДоМОР»!
1. СУВОРО ПОКАРАТИ ВСІХ ВИННИХ У ЗНЕСЕННІ «САДИБИ АРХІТЕКТОРА КАЗАНСЬКОГО» ДЕРЖСЛУЖБОВЦІВ — ПОІМЕННО!
2. ВІДНОВИТИ ТА ПОВЕРНУТИ КИЯНАМ БУДИНОК, ЯКИЙ ЗНЕСЛИ, — У НАСТУПНОМУ РОЦІ, ЗАРАЗ, ШВИДКО І ЗА КОШТ ВИННИХ У ЗНЕСЕННІ!
3. ВИМАГАЄМО ВІД УКРАЇНСЬКОЇ ВЛАДИ ТА ВЛАДИ МІСТА СТВОРЕННЯ ЗАКОНУ ПРО ЗАХИСТ ІСТОРИЧНОЇ ЧАСТИНИ МІСТА — УНІКАЛЬНОГО «ЗАКОНУ АРХАНГЕЛА МИХАЇЛА — ЗАХИСНИКА МІСТА КИЄВА» — ОСТАННЬОГО ТА НЕЗМІННОГО НІКОЛИ І НІКИМ НАВІКИ! ЗАКОНУ, ЯКИЙ БУДЕ СХВАЛЕНИЙ СВІТОВИМИ ОРГАНІЗАЦІЯМИ: ЮНЕСКО, ООН, ЮРИСТАМИ ЄВРОПИ ТА СВІТУ, ПРЕДСТАВНИКАМИ МІСТ-ПОБРАТИМІВ ТА ВСІХ ЦЕРКОВ, ЯКІ Є В КИЄВІ!»
Від себе додам: пройшло все не так гладко, як хотілося б. Не подбали про нормальну звукопідсилювальну техніку, про гасла, які могли скандувати мітингувальники, про відомих артистів, котрі залюбки підтримали б нас; фактично акція проводилася для кількох десятків людей, що стояли біля самого входу. А прийшло понад двісті киян, які терпляче стояли до самого кінця. Київ є кому захищати, але нас має бути набагато, набагато більше.
КОМЕНТАРIІ
Олександр БРИГИНЕЦЬ, депутат Київської міської ради, голова постійної комiсiї Київради з питань культури та туризму:
— Головною причиною недбалого ставлення чиновників до історичних пам’яток є те, що влада не розуміє Києва. Людина може говорити про потребу збереження пам’яток, але вона цього не відчуває. І коли постає питання: оберігати пам’ятки чи отримувати прибутки, — вона обирає друге. Це глобальна проблема того, що відбувається в Києві. Зараз необхідно говорити про публічність та відкритість діяльності Експертної комісії з питань статусу об’єктів, що можуть увійти до складу нерухомих пам’яток. Нині є два поширені способи отримати дозвіл на знесення пам’ятки: довести її до руйнації або ж домогтися позбавлення споруди охоронного статусу. Власника історичної пам’ятки, який доводить її до жалюгідного стану, треба карати, а будівлю забирати в державну власність. Власники старовинних будинків мають за них відповідати. Наразі ми надіслали звернення до Міністерства культури й туризму з депутатським запитом щодо наявності Замку барона та ряду інших будівель у Державному реєстрі нерухомих пам’яток України. У разі підтвердження інформації про позбавлення цих будинків охоронного статусу ми звернемося до голови КМДА із проханням зробити все можливе для повернення їм цього статусу, а також звернутися до прокуратури з проханням провести службове розслідування щодо дій посадовців, які сприяли його позбавленню.
Євген КАРАСЬ, галерист, активіст громадської ініціативи «Збережи старий Київ»:
— Після новорічного подарунку (зносу маєтку на Сагайдачного, 1-б), ми боїмося нових руйнувань історичних будинків. До того ж ми проти того, щоб їх реставрували до непізнаваності. Хоча все-таки думаємо, що Замок барона не знесуть. Якщо згадати історію будинку, то він споруджений 1898 року за проектом інженера Миколи Добачевського. Зовні він дійсно нагадує середньовічний замок із вежею, старовинними ліпнинами та крилатими чудовиськами з лев’ячими головами, які підтримують башту. З 1912 року на першому поверсі будинку був кінотеатр. У 1920-х роках у «замку» розмістили комунальні квартири. На початку нового тисячоліття мешканців виселили, а будинок став приватною власністю. Хто нинішній господар будівлі, невідомо. Проте на її фасаді вже давно висить оголошення про продаж. Останнім часом стали ширитися чутки, що будинок може спіткати доля низки інших столичних пам’яток, які спочатку виключили з Державного реєстру нерухомих пам’яток України, а потім знесли. Але загроза знищення — це не проблема одного чи кількох будинків, а проблема історичних пам’яток. Тому нам потрібно робити все можливе, щоб зупинити цей нищівний процес і зберегти наше місто таким, яким ми його любимо й пам’ятаємо.
IНША ДУМКА
Лариса Скорик, архітектор (www.pravda.com.ua):
— ...Ще у 90-х роках Науково-дослідним інститутом теорії та історії архітектури було зазначено, що будинок (на вул. Сагайдачного,1) втратив значну частину автентичних фрагментів. І до 1996 року не експлуатувався взагалі, що призвело до його аварійного стану.
У 1996 році була проведена реконструкція будинку, що цілком логічно щодо будинку, який не зареєстрований як пам’ятка. Бо до пам’ятки може застосуватись лише реставрація. Споруда була укріплена і в черговий раз втратила решту автентичності.
Але, за іронією, згідно зі специфічною «професійністю» керівництва Головного управління охорони історико-культурної спадщини саме тоді цей об’єкт був взятий на облік як щойно виявлена пам’ятка і в такому статусі перебував до 2009 року (14 років!).
Після всього, що відбулося з будинком, в обліковій документації, яку було підготовлено лише 2009 року, аж ніяк не можна було віднайти властивості, які б дозволили перевести споруду в розряд пам’яток. І тому споруда була визнана такою, що не підлягає занесенню до Державного реєстру нерухомих пам’яток України.
Будинок розташований в особливо зсувонебезпечній зоні Володимирської гірки, і, за висновком відомого і авторитетного Державного науково-дослідного інституту будівельних конструкцій, на схилі за будинком наявні небезпечні зсувні процеси, які в черговий раз пошкодили існуючі підпірні стіни, здеформували сходи Володимирської гірки, створили ерозійні явища, а стан дренажної системи та збору поверхневих вод тільки сприяє активізації зсувних процесів.
Тиск ѓрунту, який сповзає, передається на будівлю, що призводить до поновних руйнувань.
Оскільки схил перебуває в стані граничної рівноваги, а конструкція будинку не була розрахована на сприйняття зсувного тиску ѓрунту, радикальне підсилення фундаментів чи підпірних стін є особливо технічно складним, що ускладнюється малою відстанню між схилом і будинком, і не дозволяє виконати утримуючі споруди без демонтажу будинку.
Тому будівництво на місці будинку нових утримуючих споруд і нової будівлі є найбільш доцільне і з точки зору забезпечення стійкості схилу, який давно потребує належного укріплення його підніжжя.
