Вмикаєш — не працює

Енергоринок — не панацея, а об’єктивна реальність, що потребує удосконалення. До такого висновку прийшли учасники громадських слухань Концепції розвитку енергетичного ринку.

Цікаво, що цей захід міг би відбутися ще не скоро, якби не допомога з-за океану. Схоже, американські дипломати все-таки мають якийсь вплив на прийняття відповідальних рішень у нашій країні. Варто було посольському дуету Пайфера — Паскуаля сказати про зупинку реформ в енергетичному секторі, як УСПП вирішила виконати вказівку прем’єр-міністра Анатолія Кінаха ще від 26 грудня минулого року, і в четвер провела такі необхідні, як зазначали учасники, слухання. Актуальність їхньої проблематики виходить далеко за рамки теоретичних дискусій. Того ж дня держпідприємство «Енергоринок» виступило з прогнозом про зниження рівня проплат за електроенергію в січні поточного року до 61% проти 86% у грудні минулого, а грошової оплати — до 54% з 69,8%. Це зумовлено скороченням збору грошей з населення (з понад 60% у грудні до 57% у січні) і недостатніми розрахунками промислових підприємств (59%). Зокрема, вугільна промисловість сплатила використану електроенергію на 12%, металургія — на 82%, машинобудування — на 78%, газова промисловість — на 73%. Одночасно НКРЕ обмежила зростання роздрібних тарифів на електроенергію в Київській, Житомирській, Рівненській областях і Севастополі, щоб уникнути значного збільшення вартості електроенергії для промислових споживачів внаслідок підвищення тарифів для обленерго. Хоч усі розуміють, що таке жорстке державне регулювання енергетики (особливо в умовах, коли значна частина підприємств галузі вже вийшла з-під державної опіки), м’яко кажучи, не вписується в будь-яку ринкову модель, така практика, як кажуть, триває.

Очевидно, щоб якось пом’якшити ці враження і цілком у дусі вищенаведених актуальних повідомлень (часом і прямо всупереч їм), автори концепції запропонували десять завдань, які, якщо їм вірити, покликані вирішити проблеми, що стоять сьогодні перед українською енергетикою. Вони тягнуться від покращення фінансового становища підприємств енергетики і ліквідації боргів, які душать галузь, до посилення позицій Мінпаливенерго як органу державної виконавчої влади. Причому, на думку авторів, вирішення цих завдань можливе без прив’язки до термінів прийняття закону про основи функціонування оптового ринку електроенергії, який Президент, як відомо, відхилив. Проте об’єктом дискусії стала не стільки концепція, скільки названий закон. Причому правомірність такого підходу визначили самі «концептуалісти», які включили деякі його основні положення до своїх пропозицій. Концепція, що народилася у надрах уряду, але ним ще не обговорювалася і, природно, не схвалена, повинна була відіграти роль пробного каменя стосовно наміру запустити цей закон по другому колу. Безумовно, перший такий камінчик було кинуто у вигляді обіцянки НКРЕ, що прозвучала напередодні, про підвищення тарифів для приватизованих обленерго. Таким чином міжнародна громадськість отримала сигнал, що критику з-за кордону сприйняли і тяганина у відносинах з енергоінвесторами усунеться. Але чи не є такий захід лише тактичною поступкою? Саме у зворотному, тобто в тому, що вирішуються саме стратегічні завдання, і хотіли переконати як українську, так і міжнародну громадськість організатори «слухань» і автори концепції розвитку оптового ринку електроенергії.

Проте радник прем’єра Олександр Свєтелік не дуже наполягав на необхідності подальших реформ українського енергоринку. На його думку, після прийняття доповнень до закону про електроенергетику в країні відновлюються нормальні грошові відносини і, здавалося б, можна було б далі розвивати виокреслені позитивні тенденції. Але на енергоринку щомісяця на 9% збільшується як кредиторська, так і дебіторська заборгованість. Тільки борги енергогенеруючих компаній, повідомив Свєтелік, наблизилися до 15 млрд. грн. Якби не було цих боргів, вважає фахівець, не було б потреби що-небудь змінювати. На його думку, якщо заздалегідь їх не позбутися, то можна дискредитувати будь-яку структуру, будь-яку модель енергоринку. Однак, якщо країна і далі буде ігнорувати реформи, вважає радник глави уряду, то навіть при ідеальному виконанні чинною системою своїх функцій, генеруючі компанії, а з ними і вся українська енергетика, не мають іншої перспективи, як остаточно скотитися в боргову яму. Разом з тим, окреслюючи контури нового енергоринку, Свєтелік задався питанням: а для кого ми його створюємо? І відповів: звісно, для споживача. І тому поцікавився думкою представників регіонів.

Вона виявилася не дуже сприятливою. Виконавчий директор полтавського регіонального відділення УСПП Юрій Челембей представив аналіз, з якого видно, що політика «воєнного комунізму» в енергетиці — це, безумовно, погано, але реформи, проте, «повинні обмежуватися тільки необхідними змінами у структурі функціонування галузі. А філософія продавців електроенергії, тобто обленерго (саме вони виступають ініціаторами перебудови, за якої держава не повинна втручатися у справи енергоринку — Авт.), спрямована на отримання прибутку, на його думку, ніколи не буде співпадати з намірами держави, що оголосила однією зі своїх цілей програму енергозбереження.

Треба зазначити, що до кінця дискусії Ю.Челембей істотно пом’якшив свою позицію і погодився з аргументами опонентів і одночасно прихильників запропонованої концепції про те, що головною ознакою будь-якого ринку є право покупця на вибір продавця та його продукції. Одночасно голова наглядової ради «Черніговобленерго» Ігор Бойко зазначив, що останнім часом у країні ведеться пошук ворога, яким нерідко намагаються зробити обленерго, які вимагають тіль ки елементарного порядку, в тому числі й у сплаті за електроенергію. Вирішення енергетичних проблем І.Бойко бачить у найшвидшому завершенні приватизації енергокомпаній і в подальшому реформуванні енергоринку, без чого конфлікти в енергетиці будуть нескінченними. На його думку, запропонована концепція енергоринку, в якій провідна роль відводиться асоціації його членів, у разі здійснення дозволить об’єднати інтереси нині роз’єднаних виробників, продавців і споживачів електроенергії. Передбачені концепцією прямі договори на постачання електроенергії від виробників споживачам чи енергопостачальним компаніям він назвав основним спільним інтересом усіх учасників ринку. І.Бойко також відзначив, що без реформування енергоринку неможливо планувати (це не серйозно) ні оновлення занепалих енергогенеруючих потужностей, ні повернення боргів. І.Бойко, а також віце- президент УСПП Леонід Рижов, який його підтримав, висловили думку, що проблему боргів можна буде вирішити, створивши при асоціації членів енегоринку розрахунково-кліринговий центр. І ця пропозиція, як і сама дискусія, викликали велику зацікавленість іноземних консультантів, які брали участь в обговоренні.