Володимире Павловичу, побережіть здоров'я
А Володимир Павлович Горбулін — він, звичайно, не такий яскравий. Бо ж, на відміну від Деркача-старшого, певно, знає, що мова дається людині для того, щоб приховувати свої думки. Ось він нам завіси зі словес виказав по повній програмі. Про корисність президентської директиви, яка нашу безпеку немовби підвищує, — про це ми дізналися, але контраргументів стосовно неконституційності подібних документів — жодного.
На голові парламентського Комітету з нацбезпеки та оборони Георгієві Крючкові, котрий різко виступив проти небезпечного розвитку передвиборної ситуації в Україні у зв'язку з беззаконнями чинної влади, що загрожують «антидержавним, антиконституційним переворотом», пан Горбулін відірвався від усього серця. У дусі «сам дурень, пригадай своє компартійне минуле». Ну знову ж — по суті-то відповісти немає чого. Що твориться в країні з метою зарезервувати Кучмі крісло на другий термін — пан Горбулін не гірше за нас знає. І навіть глибше, на відміну від спостерігачів: він не глядач, він — творець. І всі докори Горбуліна одному з ідеологів КПУ Крючкову виглядають лише як здивування секретаря РНБО: як же, мовляв, можна так грубо порушувати умови гри, які склалися у Банкової з лідером КПУ Петром Симоненком?
Але найчарівнішим і, я б сказала, найзворушливішим, було повторюване Володимиром Павловичем пояснення в дусі Президента — питання про повернення на батьківщину Павла Лазаренка постало саме тепер, як виявляється, тому, що воно вигідне Марчуку — Морозу — Ткаченкові в ході передвиборної боротьби. Що ж, за це спасибі. І справа не в тому, що те, що годиться як норма для Кучми, Горбуліну «буровіти» непристойно. А справа в тому, що коли секретар РНБО таким чином гласно визнає, що Павло Лазаренко має у своєму розпорядженні аргументи, здатні прицільно спрацювати проти колишнього свого соратника і патрона Леоніда Даниловича — це вже не «одна баба сказала».
Взагалі ж, враховуючи високу компетентність Володимира Павловича, дуже хотілося б почути відповіді на запитання, які стоять стовпом. Наприклад: чи унікальний досвід Лазаренко у верхніх ешелонах влади? А якщо так, то де був пан Горбулін раніше? Далі. Чи й не час повернутися до нещодавно завершеної «епохи прем'єра Франчука» в Криму і підвести врешті-решт її підсумки? А заодно повідомити про результати розслідування низки гучних убивств і загадкових смертей, які до сих пір мають вигляд «елементів кадрової політики» на півострові. Цікаво також, чи є пан Пінчук зразком законопослушності у національному бізнесі? Чи сьогодні та тема з його валютними рахунками — табу для силовиків, якою раніше була тема кримського «бензинового короля» Ігоря Франчука? І чи можна вважати Олександра Волкова безжалісно обмовленим, оскільки за ним також нічого немає, окрім любові до Президента. Так само і про Березовського, на якому вже рідна країна (Росія) не знає, де клейма поставити, хотілося б почути: чи не його поради з приводу директив та елементів надзвичайного стану посилено реалізуються Президентом і РНБО?
Коли ж ці запитання про екс- соратника Президента, екс-свата Президента, екс-зятя Президента, нового члена сім'ї Президента, довірену особу Президента і «богом вибраного» приятеля Президента перебувають поза бажанням секретаря Радбезу на них відповісти, то все інше, навіть подане в розслабленій манері з веселим виглядом, не більше, ніж хороша міна при поганій грі. У маестро криза жанру? Буває. Але половина населення країни — при тому не гірша — знає: у критичні дні не варто виявляти активність. Це шкідливо для здоров'я. У тому числі — політичного.
