Волошинський будинок

У Національній філармонії України пройшов вечір «Будинок поета», 19 червня в Музеї російського мистецтва відкриється виставка «Лучшее из наваждений земли...», де можна буде познайомитися з 200 малярськими роботами Максиміліана Олександровича з фондів Музею в Коктебелі, в Києві на будинку, де народився майстер (нині це бульвар Шевченка, 24/9), установлять меморіальну дошку (про відкриття істориків київської адреси поета «День» писав в №85), а в Криму завершено реставраційні роботи у Волошинському музеї.

Цього тижня збори друзів Будинку поета в Коктебелі могли, нарешті, констатувати, що музей пережив фактично друге народження. Реставрацію розпочато в грудні 2004 р., у травні наступного року було завершено роботи в Майстерні художника та експозиційних залах, а до кінця 2006 р. — у меморіальних кімнатах Будинку. Роботи носили комплексний характер і були виконані згідно з проектом, розробленим майстернею «Укрпроектреставрація» і Державною службою України з охорони культурної спадщини. Підрядчиком виступило ПП «Діва», що має ліцензію на ведення реставраційних робіт і досвід роботи на об’єктах, які є пам’ятками культурної спадщини. Істотну підтримку в реставрації Будинку-музею Волошина надала Верховна Рада і Рада міністрів Криму, Міністерство культури та мистецтв Криму та інші.

Під час відкриття Будинку поета голова ВР Криму Анатолій Гриценко подякував усім, хто надав допомогу в збереженні фондів музею і благоустрої його території, і запевнив, що кримська влада сприятиме у вирішенні ще існуючих у Будинку-музеї проблем. Зокрема, керівництвом заповідника планується відновити флігель на території садиби Максиміліана Волошина, домогтися передачі до складу музею будинку матері поета (Олени Оттобальдівни), і тоді з’явиться цілісний комплекс. До речі, Рада міністрів АРК ухвалила постанову про виділення 1,5 млн. грн. на проведення подальших робіт з облаштування Будинку-музею.

Максиміліан Волошин народився в Києві, по батькові (Олександрові Кирієнко-Волошину) він походить із стародавнього роду запорізьких козаків, а по матері (Олені Кирієнко-Волошиній, уродженій Глазер) з німців, які обрусіли в XVII ст. У три роки майбутній митець залишився без батька, його дитинство й отроцтво минули в Москві. 1893 р. матір придбала земельну ділянку в Коктебелі (поблизу Феодосії), де Волошин 1897 р. закінчив гімназію. Вступивши на юридичний факультет Московського університету, за причетність до Всеросійського студентського страйку (лютий 1900 р.), а також за «негативне світоспоглядання» і «схильність до всякого роду агітацій» був усунутий від занять. Щоб уникнути наслідків, Максиміліан відправився восени 1900 р. робітником на будівництво Ташкентсько-Оренбурзької залізниці. Цей період М. О. Волошин називав пізніше «вирішальним моментом у моєму духовному житті. Тут я відчув Азію, Схід, старовину, відносність європейської культури».

Максиміліан прилучився до досягнень художньої та інтелектуальної культури Західної Європи, багато мандрує. Волошин дебютував як літературний критик: 1899 р. часопис «Русская мысль» друкує без підпису його рецензії, а в травні 1900 р. там же з’являється велика стаття «На захист Гауптмана», підписана «Макс. Волошин», що являє собою один із перших тогочасних маніфестів модерністської естетики.

Волошин був високоосвіченою людиною: поет, живописець, архітектор, історик, філософ, публіцист... Максиміліан Олександрович парадоксально мислив. Він признавався, що живописом зайнявся, щоб професіонально судити про образотворче мистецтво. Волошин виявився обдарованим митцем, його улюбленим жанром стали акварельні кримські пейзажі з віршованими написами... Він спілкувався з найвідомішими людьми свого часу, такими як Олександр Блок, Валерій Брюсов, Микола Гумільов, Іван Бунін, Амедео Модільяні, Оділон Редон, Пабло Пікассо, Сергій Корольов та багатьма іншими. 1933 року Андрій Бєлий назвав Будинок Волошина одним із «найбільш культурних центрів не лише Росії, але й Європи», визначивши: «Не будинок, а музей, і музей — єдиний», підкресливши тим самим унікальність Будинку поета ще на початку XX століття. Сьогодні основу цінної колекції Волошинського музею становить понад 55 тис. експонатів, серед яких є істинні раритети, а також архів і предмети, які близько 100 років ніколи не покидали цей будинок і розміщені там, де їх розташував сам Максиміліан Олександрович, що в світовій музейній практиці є винятковим випадком. Як відомо, будинок у Коктебелі будувався за проектом і кресленням Волошина. З самого початку задумана для прийому численних гостей будівля виявилася оригінальною за архітектурою і внутрішнім плануванням, і дивовижно гармонійно вписалася в коктебельський пересічений ландшафт, становлячи з ним єдине ціле. Будинок став духовним і культурним центром, відомим і в Західній Європі. Не випадково скульптурний портрет Волошина вже майже сто років стоїть у центрі Парижа. 1924 року Максимілан Волошин отримав посвідчення, яке дозволяє створення в його домі безкоштовного будинку відпочинку для письменників, а Валерій Брюсов цього ж року порівняв волошинський Коктебель з толстовською Ясною Поляною. 1931 року Максиміліан Олександрович заповідав перший поверх свого будинку і будинок своєї матері, який розташовувався поблизу, Всеросійській спілці письменників. На базі цих будівель було створено перший у світі Будинок творчості письменників. До наших днів із усього дачного селища збереглися лише ці два будинки. У різний час у Будинку поета працювали й відпочивали широковідомі діячі культури та науки.

З 1923 року Будинок матері також увійшов до створеної Волошиним «Коктебельської художньої науково-експериментальної студії». У цьому будинку, в різний час, жили такі відомі особистості: Марина та Анастасія Цвєтаєви, Микола Гумільов, Осип Мандельштам, Валерій Брюсов, Максим Рильський, Всеволод Рождественський, Платон Воронько, академік АН УРСР Білецький, авіаконструктори Антонов, Корольов та інші видатні гості.

Помер Максиміліан Олександрович у Коктебелі 11 серпня 1932 року. У фондах Будинку-музею Волошина зберігаються світлини будинку О. О. Кирієнко-Волошиної початку XX сторіччя, а також його зображення на малюнках М. О. Волошина та інших митців. Зокрема, будинок Олени Кирієнко-Волошиної зображений на картині відомого художника К. Петрова-Водкіна «Землетрус у Коктебелі» 1927 р., коли він там проживав. Заради збереження єдності природи, особистості, духовного та культурного середовища (аналогів якому немає у світі), на базі Будинку-музею Волошина 2001 року було створено Коктебельський еколого-історико- культурний заповідник «Кіммерія М. О. Волошина».

До відкриття музею після реставрації і до нинішнього курортного сезону в Будинку поета відкрито виставки «Я покидаю всех, но никого не забываю...», виставка книг із фондів Наукової книгозбірні, фотографій з історії Будинку Максиміліана Волошина, «Пейзажі південно-східного Криму» у фотороботах В. Тихонова. На святі відкриття було представлено репринтне перевидання другої книги з серії прижиттєвих видань Максиміліана Волошина «Вірші 1900-1910», було також проведено погашення тематично оформлених конвертів, випущених до цієї дати «Укрпоштою».

— Будинок-музей Максиміліана Волошина відіграє помітну роль у культурному житті України, — розповідає директор музею Наталя Мірошниченко, — на його базі проводяться міжнародні наукові конференції, Будинок поета першим із музеїв став брати участь у Міжнародній бібліотечній конференції, фестивалі «Інтермузей». Наші музейні цінності експонувалися на виставках у різних містах України, Німеччини, Росії та Франції. Набули широкої популярності серед шанувальників волошинської творчості щорічні акції, зокрема, відкритий літературний інтернет-конкурс ім. М. Волошина, в якому цього року взяли участь літератори з понад 20-ти країн. Ми проводимо Міжнародний волошинський поетичний фестиваль і Міжнародний пленер художників, які приваблюють до Коктебеля провідних майстрів і творчу молодь. Колектив музею готує роботи наукового і науково-популярного плану, одна з уже виданих книг — художній альбом «Скарби Будинку Волошина», яка отримала сертифікат як краще видання АР Крим. Наукові статті працівників перекладалися багатьма європейськими мовами.