Втішає лише результат

Після несподіваної перемоги у Києві чемпіон Словенії в наступних трьох матчах Ліги чемпіонів тричі програв із загальним рахунком 0:10. Ця обставина разом із оптимістичним результатом тижневої давнини двобою киян із німецьким «Баєром» змушувала сприймати зустріч у Маріборі як момент істини, який має розставити все на свої місця. Наші були зобов'язані на практиці довести випадковість своєї поразки від словенців у Києві, продемонструвавши свою перевагу в класі.

Можна було забити словенцям кілька м'ячів і потім спокійно гратися із деморалізованими господарями, можна було забити один гол і академічно контролювати подальшу гру, як роблять це інколи європейські гранди. Склалося ж зовсім інакше. Спочатку була коротка розвідка у перші хвилини гри, відзначена прикрою травмою Яшкіна, що несподівано, вперше за довгий час, вийшов в основному складі «Динамо». Після кількох нереалізованих нашими напівмоментів біля чужих воріт почалась, точніше продовжилась та весела і відкрита гра, яку ми бачили у Києві з «Баєром». Словенські чемпіони з дивовижною легкістю виходили на ударні позиції перед воротами Шовковського, регулярно хапаючись за голови після невикористаних гольових моментів. Перехід від захисту до атаки вдавався господарям напрочуд легко і швидко. Одна дві точні передачі — і м'яч вже біля воріт «Динамо». Десь там в центрі поля мав бути наш півзахист, та й форварди «Динамо» у кращих матчах так атакували суперників, втративши м'яч, що тим було не до швидких атак. Мамедов, який відповідав у киян за правий фланг, дав нам нарешті зрозуміти, яким видатним гравцем є Лужний, ясна річ, у порівнянні із тим же Мамедовим. Косовський із Дмитруліним явно заважали один одному зліва. На місці нашого опорного півзахисника, або третього центрального захисника, гуляв або легкий вітерець, або атакуючі словенці. Навряд чи наші тренери заздалегідь поставили перед командою завдання потренувати як слід Шовковського в ігрових умовах. Відчувши, що ворота киян можна небезпечно атакувати, знахабнілий «Марібор» пішов вперед майже всією командою, і був впійманий на контратаці. Залишений сам на ударній позиції Ребров виконав зразковий удар після скидки головою від Шацьких. Після прикрої невдачі господарі не знітились, а навпаки продовжували атакувати. Наш захист рвали на шматки не світові зірки калібру Саласа, Бокшича чи Кірстена. Наших півзахисників постійно обігрували не видатні диспетчери Верон чи Емерсон. Нікому в Європі не відомі Дюранович, Філліпович, Сімундза, Жидан та їхні товариші насідали на наші ворота, і гол назрівав. В одному з моментів Шовковський не ризикнув взяти в руки м'яч, піднятий над штрафним майданчиком своїм гравцем. Це стало несподіванкою для Ващука, і, в результаті його миттєвої розгубленості, Балаїч зрівняв рахунок. І надалі тривав відкритий футбол із рівним шансами. Вкотре розчарував у нападі Шацьких, пасивність якого компенсував моторний Ребров, який знову грав за себе і за того хлопця, що в Мілані. Наша міланська зірка Шевченко тепер може допомогти динамівцям хіба що морально, разом з командою заявляючи про свої одностайні передвиборчі переконання. Просто дивуєшся швидкості, з якою громадяни інших держав Шацьких, Мамедов, Белькевич, Каладзе та ще ряд динамівських іноземців розібралися у політичній ситуації в Україні й зробили свій вибір. Так само швидко розібратися із «Марібором» виявилось більш складним завданням. Пояснювати розбалансованість нашого півзахисту відсутністю Яшкіна не випадає, бо є у нас ще група гравців, які претендують на міжнародний рівень. Хвилин за десять до завершення гри лише дивовижна реакція Шовковського й міцність стійки воріт врятували «Динамо» від повернення на останній рядок у таблиці своєї групи. На кожну нашу атаку суперник відповідав ще більш гострою своєю. Добре, що у вирішальний момент суддя зреагував на красиве падіння динамівця на штрафний майданчик «Марібора» і призначив одинадцятиметровий. Якби не ця оказія, рахувати б нам зараз шанси Динамо на Кубок УЄФА. Нашим вже вкотре відверто поталанило. Ланцюжок удачі, започаткований в Леверкузені помилкою воротаря Матисека, що призвела до результативної атаки «Динамо», продовжився у Москві, де помилка воротаря Філімонова дала Україні шанс поборотися за вихід у Європу. Потім щастя всміхнулося Шовковському, який в київській грі з «Баєром», відвернув неминучий гол, відбивши пенальті. І на завершення — щасливе око арбітра, який побачив в Маріборі пенальті на нашу користь. Фортуна, як відомо, посміхається сильнішим. Хто насправді сильніший, ми побачимо вже в вівторок у Києві, де з «Динамо» гратиме лідер італійського чемпіонату римський «Лаціо», який поряд із «Барселоною», «Реалом», «Міланом», «Інтером», «Челсі», «Арсеналом» є одним із варіантів збірної світу. Нашим необхідна тільки перемога, в той час як римляни на сьогодні всі свої міжнародні питання вирішили, зігравши вдома внічию із «Баєром» і достроково посівши перше місце у нашій групі Ліги чемпіонів. «Динамо» поки що так само достроково забронювало собі третє місце в групі, яке гарантує киянам, в разі невиграшу в «Лаціо», продовження боротьби вже не за Кубок чемпіонів, а за Кубок УЄФА. Це означає, що, принаймні, ще один великий міжнародній футбол ми цього року в Києві побачимо.