Вугiльники вимагають грошей

Учора в Донецьку відбулося засідання президії ЦК профспілки працівників вугільної промисловості, на якому обговорювалися подальші дії профспілки після проведеної цього тижня акції протесту. Як сказав «Дню» заступник голови профспілки Валерій Мамченко, пiд час неї на електростанції країни недодано більше як 140 тисяч тонн енергетичного вугілля, а також 40 тисяч тонн коксiвного вугілля. За даними профспілки, в акції взяли участь 148 підприємств вугільної промисловості (усього в Україні майже 180 шахт) усіх вуглевидобувних регіонів країни.

Сплеск страйкового руху, звичайно, далеко не випадково збігся і з активізацією бюджетного процесу, і з близькими вже холодами, здатними зробити уряд поступливішим. Неважко передбачити, що у гравців вугільного поля є й чимало «вболівальників» у політичних структурах, які бажають оприбуткувати шахтарські голоси, є і певні фінансові можливості, що дозволяють профспілковим активістам, якщо є в цьому потреба, як мовиться, «розігріти й завести» гірників і підключити до страйку навіть цілком благополучні шахти.

І все ж основна маса страйкарів, схоже, має підстави для невдоволення і готова до наполегливої боротьби. Гірники вимагають, зокрема, виплатити поточну зарплату й погасити заборгованість відповідно до указу Президента (на 1 жовтня сума боргу з усіх виплат становила 1,6 млрд. грн.) і повного розрахунку за вугілля, що відвантажується на електростанції. Профспілка домагається від Кабміну і Мінпаливенерго додаткового фінансування із централізованих джерел, а також коштів на держпідтримку капітального будівництва у вугільній галузі та охорону праці шахтарів.

Акцію протесту намічено провести протягом п’яти етапів. Якщо через два тижні після перших двох днів акції вимоги гірників не будуть виконані, то новий страйк проводитиметься вже протягом чотирьох діб. Іще через два тижні (у разі невиконання їхніх вимог) шахтарі готові розпочати безстрокове невідвантаження вугілля на п’ять електростанцій України, а також пікетувати органи влади в Києві. Якщо вимоги не буде задоволено до 3 грудня, то на 17 грудня заплановано повну зупинку роботи шахт країни. За словами В.Мамченка, перший етап страйку, хоч були й прорахунки, відбувся за планом і перевершив усі попередні акції протесту за добовим обсягом невідправленого споживачам вугілля. Досі «голодна страйкова пайка» для електростанцій не опускалася, як сказав «Дню» В.Мамченко, нижче за 30 тисяч тонн, тобто менше як за третину планового добового видобутку. Тим часом у Мінпаливенерго намагаються подати справу так, що нічого екстраординарного не відбувається. Міністр Станіслав Сташевський вважає, що шахтарський страйк не створить труднощів у підготовці ПЕКу до зими. За його словами, нинішнього року рівень розрахунків за відвантажене шахтарями вугілля становить майже 79%, у той час як минулого року — 20%, більше за те, останніми місяцями цей показник збільшився до 97%. «Те, що повинне робити Мінпаливенерго, ми робимо», — заявив він. Однак експерти «Дня» твердять, що справа йде не так уже гладко. С.Сташевський, за їхніми словами, дійсно, докладає всіх зусиль, щоб не допустити загального страйку шахтарів. У міністерстві налагоджено чіткий контроль за виплатами зарплати на кожній шахті. Персональну відповідальність за це покладено на директорський корпус. Тих, котрі не справляються, одразу ж викликають на жорсткий міністерський килим, і всі знають, що церемонитися міністр не стане. Тому директори приїжджають у Київ не раніше, як розрахуються із шахтарями. Питання лише в тому, «откуда дровишки»? Не без підказки міністерства, керівники шахт просто вимушені брати кредити, віддавати які, включаючи й відсотки, природно, нічим. У результаті проти деяких шахт уже порушено справи про банкрутство, інші вже «посаджено» на санацію, й фактично (усупереч законодавству) вони змінили господарів.

У результаті С.Сташевський налаштував проти себе багатьох «підземних генералів», які спираються на політичну підтримку могутніх фінансово-промислових груп Донбасу. Нагадаємо, що саме вони контролюють видобуток коксiвного вугілля, з якого останнім часом було знято держпідтримку. Чи не в цьому потрібно шукати справжнє коріння осіннього шахтарського наступу? Не виключено, що масштаб страйку, поряд із цим, багато в чому приречений ще й через позицію облдержадміністрації, чий вплив у регіоні важко переоцінити, але якого поки що не відчувається в розв’язанні гострого трудового конфлікту. Вона більшою мірою зосереджена на конфлікті, що наростає між нею і Мінпаливенерго. На понеділок призначена зустріч керівників профспілки з урядом, після якої гірники дізнаються про плани своїх подальших дій. «Але сьогодні на президії, — сказав у п’ятницю «Дню» В.Мамченко, — ми ухвалимо рішення, виходячи з того, що поки що ніяких змін на краще (у позиції уряду. — Авт. ) немає».

Тим часом прем’єр-міністр Анатолій Кінах за два тижні до початку страйку вже зустрічався із представниками ППВПу.

Сторони не були в захопленні від спроб, як мовиться в прес-релізі профспілки, подати в безжурних тонах хід підготовки ПЕКу до зими (зокрема, твердилося, що Україна не потребує закладення на зиму запланованих 4 млн. тонн вугілля, оскільки через його низьку зольність достатньо зробити запас на електростанціях у 2,2 млн. тонн).

З’ясувалося, що стан справ у ПЕКу аж ніяк не безхмарний. Керівник профспілки Віктор Турманов розповів прем’єру про свої зустрічі із профспілковим активом і бригадирами видобувних і прохідницьких бригад у поїздці вугільними регіонами. Та й на адресу А.Кінаха також надійшли десятки телеграм від голів профкомів вугільних підприємств із вимогою невідкладного розв’язання проблем, що накопичилися у вугільній промисловості. У результаті ситуацію з підготовкою до зими було оцінено сторонами як критичну. За даними профспілки, комунальне господарство шахтарських міст, що фактично залишається на плечах вугільних підприємств, які не мають коштів для його підтримки, має жалюгідне існування, завдання з побутового палива не виконуються.

Треба сказати, що шахтарські вимоги, які багатьма традиційно характеризуються як перетягання на себе «ковдри», мають під собою солідну нормативну базу — програму «Українське вугілля». Відповідно до неї на 2002 рік у держбюджеті для вугільників має бути передбачено 6 млрд. гривень. Щоправда, В. Турманов передбачав, що цю програму ухвалено як політичний документ і вона виконуватися не буде. І дійсно, Кабмін під час підготовки проекту держбюджету на 2002 рік не передбачив її фінансування в такому обсязі. Нині ППВП згодна і на менше: на думку В.Турманова, для видобутку наступного року 80 млн. тонн вугілля в держбюджеті для вугільників має бути закладено не менше ніж 3,285 млрд. грн., що майже вдвічі менше, як передбачалося програмою.

Сьогодні багато які політичні сили не проти того, щоб надати «бюджетну» підтримку шахтарям. Сама присутність шахтарської профспілки в будь-якому передвиборному блоці робить останній більш ніж впливовим і навіть не вимагає стукоту касками під Верховною Радою. Реальні шанси на такі «мирні перемоги», схоже, здатний отримати блок, що має у своєму складі «Регіони України». «Батьківщина» явно й небезуспішно намагається приватизувати ще одне профспілкове об’єднання — НПГУ.

Тим часом керівництво країни добре розуміє, що політико-економічна й соціальна ситуація в шахтарських районах не повинна стати предметом політичних спекуляцій напередодні виборів, оскільки це може мати серйозні наслідки. Президент України Леонід Кучма ще в кінці серпня за результатами поїздки в Донецьку область доручив Кабінетові Міністрів передбачити в проекті закону «Про державний бюджет України на 2002 рік» збільшення обсягів державного фінансування вугільної промисловості з урахуванням необхідності погашення заборгованості шахтарям із соціальних виплат і технічного переоснащення гірничорятувальних підрозділів. Уряд також повинен ужити заходів для забезпечення своєчасності розрахунків за електроенергію, спожиту шахтами й вугледобувними об’єднаннями східного району Донбасу. Крім того, йому необхідно визначитися з погашенням торішньої заборгованості щодо регресних позовів та одноразової допомоги, фінансування профілактичних заходів з охорони праці, витрат на безпеку робіт на вугільних підприємствах.

«Шахтарську ковдру», що в прямому значенні накриває країну своїм теплом, рвати на частини дуже небезпечно. Про це свідчить весь досвід останніх років. Недавно, як уже повідомлялося, відбулась і міжвідомча нарада з питань роботи вугільних підприємств, на якій секретар РНБО Євген Марчук підтримав ідею відновлення Міністерства вугільної промисловості. «Нині постало це питання, і я його підтримуватиму... Упевнений, що проблема Міністерства вугільної промисловості буде розв’язана», — висловив він свою думку. Є.Марчук вважає за необхідне йти до створення Мінвуглепрому «виважено, кваліфіковано й експертно». Згідно з даними РНБО, за останні десять років Україна вдвічі знизила видобуток вугілля, при цьому рівень травматизму й смертності зберігся на колишньому рівні. «Ситуація драматична», — резюмував Є.Марчук. «Це вже проблема не галузева, це — проблема національної безпеки. Ми підійшли до тієї межі, коли оцінку діяльності або бездіяльності доведеться давати не тільки судам у сфері кримінальній. Треба давати також оцінку політичну й кадрову по всій вертикалі управління. Далі в державі так тривати не може», — заявив Є.Марчук.