«Винні» трейдери

Учора прем’єр-міністр Юлія Тимошенко мала намір провести нараду з нафтотрейдерами. Завдання — примусити їх укотре наступити на горлянку власній бізнесовій пісні та знизити ціни на пальне, які з початком квітня різко рвонули вгору, причому не лише в оптовому, а й у роздрібному продажу. Кабінет Міністрів України вважає, що нафтопереробні заводи штучно створюють ситуацію, що призводить до підвищення цін. Напередодні прем’єр-міністр Юлія Тимошенко звинуватила нафтопереробників у монополізмі: «У нас склалася, на жаль, штучна монополія — є шість господарів, які між собою домовилися щодо цін, і я вважаю, що ми зустрінемось буквально завтра з керівниками нафтопереробних заводів». Вона зазначила, що, крім одного, всі керівники НПЗ є росіянами. «Ми переконуватимемо їх, що цю монополію в Україні не треба використовувати для збільшення цін на пально-мастильні матеріали», — сказала Ю. Тимошенко.

Але в цьому випадку, і прем’єр цього, очевидно, не може не розуміти, доля нафтових цін на українському ринку зовсім не в руках компаній-нафтопереробників. Тому вона збирається в середині квітня обговорити з главою російського уряду Михайлом Фрадковим підвищення Росією експортного мита на нафту, що виросло з квітня від $83 до $102,6 за тонну. Щоправда, вплив цього російського податку на ринок України, як вказують експерти «Дня», зокрема Сергій Сапегін («Термінал»), спірний, оскільки податок забезпечує деяке зниження цін у РФ. З іншого боку, він вторинний відносно світових цін. Проте збільшення податкового навантаження на нафтовиків у будь- якому випадку викликає в них бажання якось цей збільшений тягар компенсувати. Але Юлія Володимирівна, природно, від московського візиту очікує результативності...

Проте українські аналітики, які традиційно вмовляють громадян спокійно прийняти та не звинувачувати уряд у нафтових стрибках і наводять відповідні об’єктивні причини (показники світового ринку, сезонні сплески попиту, російські ціни, до речі, ціна з ПДВ становить нині для українського виробника нафтопродуктів 350—360 доларів за тонну, і це найвища вартість нафти за всю історію України), цього разу посилаються також і на дії рідного уряду. З 1 березня змінилися умови оплати ПДВ при поставці нафти на територію України. Тепер при виконанні митних процедур нафтотрейдери вже не можуть сподіватися на векселі, оскільки, згідно із законом, виплачують повну величину податку «живими» грошима. Таким чином частково вимиваються обігові кошти, які доводиться поповнювати за рахунок кредитів, що, звісна річ, також позначається на ціні нафти. Крім того, в Україні вводиться новий механізм вирахування акцизів на нафтопродукти. Тепер величина цього податку залежатиме від цін реалізації продукції, а також від прогнозу зростання цін.

Український прем’єр, яка щойно вмовила виробників м’яса трохи знизити свої ціни, намагалася отримати успіх і на нафтовому фронті антиінфляційної боротьби. Але нафтотрейдерів із першого разу зламати не вдалося. Про жорстку позицію збільшення «пільгових» цін на дизельне пальне до 2800 грн./т напередодні заявили «ТНК- ВР Україна» й «Укртатнафта-центр». Нафтопереробники, які тривалий час дотримувалися цінового меморандуму, підписаного з урядом Януковича, схоже, впевнені в тому, що мають моральне право якось компенсувати недоотриманий через адміністративний тиск і пільгові поставки аграріям прибуток.

Аналітики ринку прогнозують, що у квітні-травні нафтопродукти можуть подорожчати приблизно на 20—30%. І це ще із застереженням: якщо не виникне дефіциту пропозиції. Прогнозований експертами дисбаланс попиту та пропозиції перевищує 100 тисяч тонн. Такий самий дисбаланс був і минулого року, коли вибухнула весняна цінова криза. З цього погляду не може не непокоїти зупинка на плановий весняний ремонт НПЗ «ЛіНОС». Щоправда, до цього тут мають намір накопичити понад 300 тисяч тонн нафтопродуктів. Питання лише в тому, чи отримають що-небудь із цих запасів українські аграрії, а не лише мережа роздрібної реалізації ТНК-ВР? Схоже, роздрібні оператори, які купують пальне на вільному ринку і, зокрема, в «ЛіНОСа», в цих обсягах не враховані.

На жаль, і ціни імпортних пропозицій нафтопродуктів не можуть виступати стримуючим чинником. За даними аналітиків, на бензини розрахункові ціни перевищують нинішні ринкові приблизно на 20%, а на дизпальне — доходить до 40%. Для організації імпортних поставок потрібен час (не менше двох тижнів), протягом яких внутрішній ринок може «вибухнути», як це було в 2004 році.

У цій ситуації досить неприємною новиною стало повідомлення про те, що українські АЗС, які торгують імпортованими нафтопродуктами, найближчим часом можуть бути закриті у зв’язку з відсутністю продукції. Як повідомив голова представництва АТ «Мажейкю Нафта в Україні» Ігор Майстренко, на сьогодні цілком зупинений імпорт в Україну євробензинів через відсутність методики стягування акцизу при розмитненні товару. «Формулювання нового акцизу — 20% з обігу — поставило всіх імпортерів нафтопродуктів і митників у глухий кут. Адже ціна реалізації буває різна», — сказав він. Ухвалений похапцем закон про держбюджет- 2005 не містить визначення терміну «ціна реалізації», а методики її визначення не існує. Усе це, як вважають нафтотрейдери, може негативно позначитися на ринку нафтопродуктів України, оскільки імпортери нафтопродуктів, які завжди були стримуючим ціновим чинником на ринку, не можуть розмитнити свій товар.

Президент нафтової компанії «Альянс-Україна» Петро Мірошников оголосив напередодні наради у прем’єра свій прогноз: «У квітні ціни на нафтопродукти зростатимуть. Бензин А-95 перебуватиме в параметрах 3,20 — 3,40 грн. за літр на АЗС. Цілком можливо, що нинішній стрибок цін на нафту захопить і першу половину травня, поки не допродадуть ті залишки нафтопродуктів, які будуть зроблені з нинішньої дорогої нафти. Але різкі цінові коливання на нафтопродукти та дефіцит виключені».