Високі мрії та низькі істини

Капсулу з посланням до нащадків заклав днями на Говерлі Президент Ющенко. За словами глави держави, цього року він підкорив найвищу вершину України вже у 33-тій раз. Щорічне сходження в оточенні цілої армії чиновників різного калібру стало традицією для діючого гаранта Конституції. Однак такого масштабного за кількістю учасників походу на Говерлу ще не було: разом із Віктором Ющенком на гору піднялися — голова його Секретаріату Віктор Балога, секретар РНБО Раїса Богатирьова, міністри, народні депутати, а також активістка помаранчевої революції Парасковія Королюк, більш відома в народі як баба Параска. У загальній складності в масовому сходженні брали участь близько тисячі чиновників, плюс рядові жителі країни (тихий протест екологів проти такого масштабного політичного туризму ніхто так і не почув).

На найвищу українську вершину учасники церемонії підіймалися двома групами. З боку Івано-Франківської області, де підйом крутіший, йшли журналісти й представники партій. Президент та губернатори скористалися довшим, але менш крутим підйомом — із боку Закарпаття. До речі, до підніжжя Говерли Віктор Ющенко прилетів на вертольоті. Перша група, яка почала сходження з турбази «Заросляк», йшла під прапорами партій «Наша Україна», «Єдиний центр» і Української народної партії.

На найвищій вершині України Віктор Ющенко також заклав дві капсули. Одна капсула з посланням майбутнім поколінням, у другій капсулі — земля з різних регіонів країни. Їх встановили в мармурової стелі. Звертаючись після цього до всіх, хто зібрався, Президент назвав Говерлу одним із національних символів країни. Зазначивши також, що нинішня акція — не політична, глава держави разом із тим послав суспільству саме політичний меседж: «Демократичні сили наведуть лад у державі й приведуть Україну до об’єднаної Європи. Ті, хто сьогодні зійшов на Говерлу, всі свої помисли направлятимуть на єднання соборної України». Ця фраза президента, на думку вітчизняних політологів, свідчить про негласний старт президентської кампанії-2009, який і задав діючий глава держави. І викликають деякі запитання. Наприклад, кажучи про те, що демократичні сили об’єднаються й приведуть нашу країну в європейське співтовариство, кого має на увазі Віктор Ющенко? Пана Плюща, який зумів підкорити Говерлу, але так і не спромігся поставити свій дорогоцінний автограф під коаліційною угодою БЮТ і НУ-НС або ж губернаторів, які приїхали на Закарпаття ще за день до гірського сходження, але ніяк не можуть знайти час, щоб відзвітувати перед прем’єром про свої методи боротьби з інфляцією? До речі, ще одне запитання: чи є губернатори, які підкоряли в компанії Президента Говерлу, прихильниками його політичного курсу, або ж їхнє бажання пройтися гірськими доріжками викликане більш нижчим, кон’юнктурним інтересом — продемонструвати вірність і зберегти за собою чиновницьке крісло, залишається відкритим. Як відомо, Віктор Ющенко неодноразово «рятував» губернаторів від прем’єра Тимошенко, яка планувала їхнє звільнення.

Ну, і ще одне запитання: хто вони — об’єднані демократи за версією Віктора Ющенка? Юлії Тимошенко на Говерлі не було, рядових бютівців на найвищій горі країни також не спостерігалося. Проте на Говерлі була помічена діюча регіоналка Раїса Богатирьова. Крім того, не таємнця, що підкоряти гірську вершину разом із Президентом планував Ринат Ахметов, однак в останній момент через невідомі причини негласний лідер ПР передумав йти з Ющенком угору гірською стежкою. Можливо, об’єднані демократи — це нашоукраїнці та регіонали? До речі, останнім часом «синьо-білі» критикують виключно прем’єра Тимошенко, в той час як ключові тези Президента знаходять підтримку в таборі Партії регіонів.

Пам’ятається, приблизно рік тому Віктор Янукович натякав, політична сила, яку він очолює, може підтримати кандидатуру Віктора Ющенка на грядущих президентських виборах (Віктора Федоровича, схоже, влаштовує й крісло прем’єра). Можливо, нинішнє сходження на Говерлу й туманні заяви Віктора Ющенка про об’єднання невідомих демократів і є підтвердженням того, що регіонали зроблять ставку на нинішнього гаранта під час палкої виборчої кампанії 2009, — поцікавився «День» у політолога, провідного наукового співробітника Інституту політичних і етнонаціональних досліджень НАН України Олександра Дергачова.

— Пане Олександре, деякі аналітики кажуть, що сходження Президента на Говерлу — це негласний старт виборчої кампанії-2009. Як ви вважаєте, це так?

— Я гадаю, що цей захід, хоч він має і свої причини, і свою традицію, не вибивається із загальної політичної логіки і використовується для вирішення поточних політичних питань. Але навряд чи це можна вважати новим і могутнім актом, оскільки не впливає це сходження на орієнтацію чиновників, які лише дивляться на розклад: скільки залишилося до виборів? Разом із тим, очевидно, що Ющенко зберігатиме помітний вплив протягом року, однак чи відкриє він такі стратегічні перспективи, які утримали б навколо нього і великий бізнес, і бюрократію — питання, яке не вирішить жодна Говерла.

— Ви згадали про можливі політичні ставки великого бізнесу, який у нашій країні зрісся з великою політикою. Як ви вважаєте, наскільки вірогідним є сценарій, про який останнім часом заговорили експерти, що полягає в підтримці так званого крила Ахметова — Колеснікова кандидата в президенти на виборах 2009 Віктора Ющенка?

— Є дві важливі обставини, і, напевно, безліч дрібних. Так ось, перше: якщо не так давно бізнес думав-думав і зробив ставку на другий термін Кучми і зміг завести механізми впливу на електорат, то сьогодні повторити такий сценарій уже неможливо, хоча б тому, що електорат став іншим. Друге: бізнес поводиться по-іншому — він не орієнтується лише на одну фігуру, він зацікавлений у певному плюралізмі, він розкладає ризики в різні кошики. Ми бачимо безліч прикладів, які свідчать, що великий бізнес фінансує відразу кілька політичних проектів.

Дійсно, частина бізнесу знає, як домовитися з Ющенком, однак вона не знає, чи буде така домовленість ефективною й перспективною. До речі, ми також можемо побачити ознаки того, що й Тимошенко дає сигнали великому бізнесу, й ці сигнали, варто зазначити, є вельми привабливими. Швидше за все, відбувається пошук не того, хто виграє у всіх і всіх забезпечить, а відбувається пошук комбінації, за якої залишиться політичний плюралізм і гарантована стабільність притому, що не буде монополізації влади.

— З урахуванням нинішніх політичних тенденцій зокрема, і суспільних очікувань загалом, що, на ваш погляд, може стати міцним підмурком побудови майбутньої президентської кампанії для будь-якого з кандидатів?

— На мій погляд, існує дві опори. Перша опора — це соціальна політика. Це можна вважати ознакою популізму, але це дуже актуально для населення, бо різноманітні соціологічні опитування свідчать, що українців хвилює рівень їхнього життя, який вирішується, в тому числі шляхом боротьби з інфляцією, створенням робочих місць тощо.

Друга опора — спроба відійти від розділення на два електорати. Це звучить дуже абстрактно й одночасно голосно — об’єднати країну. Але в цьому випадку йдеться про те, щоб висунути лозунги й конкретну програму, яка сприймалася б у всіх регіонах країни. Звичайно ж, ми не подолаємо вже сьогодні специфіку «двох Україн», однак той, хто запропонує програму не на розділення, а на об’єднання, скажімо, інтеграційних налаштувань, має хороший шанс на перемогу. До речі, в програмі Тимошенко такі принципи закладені. Але запропонувати таку програму — це півкроку. Необхідно також економізувати політику й розвернути її у бік вирішення поточних економічних проблем. Необхідно відійти від того, що останнім часом пропонував Янукович, і зробити ставку на інтегральний проект.