Як на війні...

Кілька років тому на одному з творчих практикумів скульпторів-керамістів першу премію отримала робота «Демографічна катастрофа». Тоді в інтерв’ю журналістам її автор Людмила Шилімова сказала, що пічні труби і колесо без лелеки — виразна ілюстрація кризи: лелеки в Україні перестали приносити дітей.

Як планується, сьогодні у парламенті відбудуться слухання з проблеми демографічної кризи в Україні.. А причиною для організацій слухань стало щорічне послання Президента до Парламенту, в якому Л. Кучма запропонував депутатам і Кабміну розробити Комплексну програму активізації демографічної політики до 2025 року. Згідно з оптимістичним прогнозом, наведеним у посланні, до 2006 року українців стане на 5 млн. менше (43,3 млн. осіб), а якщо брати до уваги песимістичний, — на 7 млн.

Подібні висновки експерти роблять, спираючись на наявні тенденції. Наприклад, відомо, що протягом останніх 10 років народжуваність в Україні скоротилася на 38,5%, а смертність зросла на 26,5%. Питома вага тих, кому за 60, становить п’яту частину населення — один із найвищих показників у світі. Минулого року, коли говорили про покращання демографічної ситуації, коефіцієнт смертності становив 15,6 на 1 тис. населення, а на світ з’явилося вдвічі менше — 8,1 на 1 тис. населення. Загалом протягом останніх 12 років українців стало менше на 4,2 млн. осіб (на 9%).

Майже воєнну картину переважно пояснюють стандартно — якістю життя. Наприклад, згідно з дослідженням, проведеним Інститутом соціології НАН, 58,3% переконані, що дітей у сім’ї має бути двоє. Проте здійснити бажане наважилися лише 10,5%. Не кажучи вже про те, щоб обзавестися трьома дітьми — порівняно з тими 11%, хто вважає це прийнятним, насправді багатодітними можна назвати лише 1,2% сімей. Як розповідає кандидат економічних наук Володимир Кресiн, навіть при середньому заробітку батьків дохід на одного члена багатодітної сім’ї становить 40% від прожиткового мінімуму. Притому, що лише на харчування така сім’я витрачає 70% своїх коштів. Тому, на думку В. Кресiна, цілком закономірно, що, задавшись запитанням: навіщо плодити бідність, сім’я зупиняється на одній дитині.

Щоправда, з урахуванням таких висновків, не зовсім зрозумілими стають показники розвинених європейських країн, де точно так само, як і у нас, середньостатистична сім’я має одного спадкоємця. Радник Президента, доктор економічних наук Елла Лібанова вважає, що це пов’язане зі зміною життєвих стандартів. Згідно з гендерними дослідженнями, сучасна українська жінка, як і західноєвропейська, вважає, що улюблену справу, кар’єру і власне фінансове благополуччя варто ставити на високі позиції у списку життєвих пріоритетів. Цілком зрозуміло, що охочих « поселитися на кухні» і цілком присвятити себе дітям знаходиться все менше. А біологічна потреба мати дітей задовольняється і після народження першої. Лякає, на думку Е. Лібанової, інше — тривалість життя. Україна за цим критерієм займає «почесне» 54 місце у світі. Не доживши до пенсії, у нас помирає третина чоловіків, тоді як у Японії — 18% .

Медики стверджують, що це аж ніяк не пов’язане з якістю медичної допомоги. За міжнародними стандартами, вона лише на 30% впливає на кількість довгожителів у тій чи іншій країні. Заковичка, на їхню думку, в тому, що українці не вважають здоровий спосіб життя модним. Наприклад, на сьогодні умовно здоровими можна назвати лише 60% населення. За останні роки істотно зросли показники захворюваності злоякісними новоутвореннями, серцево-судинної і кровоносної системи. Самозвіт населення, тобто дані соціологічних моніторингів, свідчать, що раціонально харчуються лише 9,4% населення, майже стільки ж роблять ранкову зарядку, а оздоровчою фізкультурою (басейн, біг, тренажери) займаються ще менше — 6,7%. Крім цього, найяскравіший медико-демографічний показник — кількість абортів порівняно з пологами — у нас позитивний. А якщо точніше, то дитини позбуваються у 1,2 разу частіше, ніж вирішують народжувати. А безпліддя після аборту, згідно з даними МОЗ, спостерігається у 70% жінок, а в п’яти випадках із 10 тис. переривання вагітності закінчується смертю жінки, що є досить високим показником у порівнянні із західними країнами.