Як позбавитися рабської ностальгії?

Останнім часом до Грузії почастішали поїздки урядових, неурядових організацій України, а також українських політиків. Метою яких є ознайомлення з успішним досвідом трансформації Грузії з пострадянської корумпованої республіки у дієздатну державу, яка посідає перші місця практично за всіма показниками. Як Грузії вдалося вибратися з радянського минулого, а грузинському народові позбавитися холопства, рабства і продажності? Про це в інтерв’ю «Дню» грузинського аналітика, члена Організації «Нове покоління-Нова ініціатива» Георгія ГАМКРЕЛІДЗЕ.

— Радянський Союз залишив дуже важку спадщину Грузії. Наприкінці 80-х країна почала переоцінювати комуністичну ідеологію, у людей виникла потреба правосуддя і бажання жити у вільній країні. Попри проживання в імперських обмеженнях у Грузії все одно не сформувалося відчуття «Homo Sovieticus», що можна пояснити кількома чинниками.

У пробудженні національної самосвідомості і духу завжди велику роль грає грузинська православна церква, яка була і є основною силою об’єднання і духовним джерелом грузинів. Упродовж століть національне самовиживання тісно було пов’язане із захистом релігії, а церква завжди стояла за єдність грузинської нації.

Грузинська культура і рівень освіти істотно вплинули на прагнення до незалежності. Грузинські класики заклали основу в боротьбі за незалежність і захист національних цінностей, чому сприяли слова народного духовного батька Грузії Іллі Чавчавадзе — «Мова, Батьківщина, Віра». Успіхи грузинів у науці, мистецтві, культурі і спорті підсилили самовизначення національного запалу.

Каральна політика Радянського Союзу, конфлікти, ініційовані Росією, зробили безповоротними прагнення Грузії і грузинів до виходу з радянської орбіти і бажання стати складовою частиною західного суспільства. Саме тому грузинський народ зробив вибір на користь Заходу, який заснований на рівності.

— Яку роль у цих перетвореннях зіграли з одного боку — влада, а з іншого — суспільство, мас-медиа?

— Грузія пройшла довгий шлях й обрала прозахідний політичний курс, що передовсім є вибором грузинського народу. До сьогодні основною політичною проблемою є територіальні конфлікти і напружені стосунки з Росією, що заважає євроатлантичним прагненням Грузії, створенню стабільного оточення і стійкому розвитку.

Після 2003 року грузинський уряд почав активну роботу щодо збільшення державної самосвідомості і прозахідної орієнтації. Гасло держави «Сила в Єдності» стало основою єдності і солідарності.

Грузинський уряд зміцнив прозахідний політичний курс, культурний, історичний, політичний, економічний і оборонні чинники. З’явилися повідомлення політиків і вчених з високих європейських трибун про європейську ідентичність грузинів. «Я Грузин, отже я європеєць» стало посланням членства Грузії в Європейському Союзі.

Основним пріоритетом зовнішньої політики країни є членство Грузії в НАТО. З військово-політичної точки зору інтеграція в НАТО обов’язкова для суверенітету і захисту державності, створення стабільного інвестиційного оточення і розвитку економіки, посилення демократії, забезпечення якісного управління і захисту прав людини, верховенства закону.

Громадянське суспільство країни і мас-медиа приділяють велику увагу популяризації західного курсу і розвитку суспільної самосвідомості як у країни, так і за її межами.

Сьогодні вельми низький рівень проросійських громадських організацій і їхній рівень впливу. «Проросійський» асоціюється з прорадянською рабською ностальгією.

— Як вашій країні вдалося досягти вражаючих успіхів у боротьбі з корупцією, відкритості бізнесу?

— Основним чинником є розділення двох питань — «правильна справа» і «робити правильну справу». Обидва чинники тісно пов’язані між собою і є гарантією успіху.

Після «Революції Троянд» склалася політична воля будівництва держави на демократичних і західних цінностях. Основним викликом були корумповані державні інститути, кланове управління, зростаючий бюджетний дефіцит, рекет і організована злочинність, недіюча енергосистема, недієздатна самооборона і система безпеки.

У процесі трансформації завданням номер один стало формування державних інститутів і боротьба з корупцією. Антикорупційні реформи викоренили корупцію в органах влади, державного і приватного секторів, що є основним успіхом реформи. Дуже важливими були реформи МВС, що перетворило абсолютно корумповану і кримінальну систему на одну з найдієздатніших структур, яка довела свою ефективність у боротьбі з організованою злочинністю.

Грузія обрала ліберальний економічний курс, спростивши податкове законодавство, звівши до мінімуму державну бюрократію, зменшивши кількість ліцензій і перебудувавши податкову і митну службу. Грузія досягла великих успіхів за принципом «єдиного вікна» і підтримки бізнесу. Держава здійснила істотні реформи у сфері енергетики і провела диверсифікацію енергоресурсів країни.

Однак Грузія все ще перебуває у процесі реформ і трансформації. На сьогодні основним викликом є судова реформа, збільшення рівня незалежності, зміцнення захисту прав людини і верховенства закону.