Як зберегти національний інтерес?
Проблема завантаження побудованого понад рік тому, але все ще практично не працюючого нафтопроводу «Одеса— Броди» останнім часом знову в епіцентрі політекономічних дискусій. Адже йдеться про велику нафту, великі гроші і велику політику. Нещодавно, відповідаючи на запитання журналістів, Президент України Леонід Кучма заявив про можливість і необхідність добудови нафтопроводу «Одеса—Броди» до польського Гданська. При цьому він відзначив, що Польща, яка постійно декларує інтерес до добудування нафтопроводу, не робить для цього «жодних реальних кроків». І, схоже, вирішив поквапити «стратегічного» сусіда, для чого повідомив, що досі не відхиляє пропозиції нафтових компаній щодо реверсивного прокачування російської нафти з Бродів до Одеси. За словами Президента, свою участь у використанні цього нафтопроводу пропонує, зокрема, російсько-британська компанія ТНК, 50% якої володіє «Брітіш Петролеум».
Таким чином було створено вагомий інформаційний мотив, щоб стратегічні союзники України заявили про свої наміри. І відповідь не змусила себе чекати. Нагадаємо, що менше ніж через тиждень «День» опублікував спільну статтю послів США, Німеччини і Польщі — Карлоса Паскуаля, Дітмара Штюдеманна та Марека Зюлковського, у якій вони застерігають Україну від використання нафтопроводу «Одеса—Броди» в реверсному режимі і заявляють, що його шанси «на комерційний успіх значно зросли після нещодавніх змін на світовому ринку». Більш того, у статті наводять конкретний план, що дозволяє, зі слів її авторів, зробити проект «Одеса—Броди» вигідним і для України, і для Росії, і стверджують, що у разі успішного здійснення цього плану «продовження нафтопроводу «Одеса— Броди» до Плоцька — не за горами». Ідею реверса нафтопроводу неоднозначно сприймають і в парламенті.
Член наглядової ради «Укртранснафти» народний депутат Анатолій Онищук говорить, що такі технологічні рішення, як можливість реверсного режиму для нафтопроводу «Одеса—Броди», слід оцінювати, насамперед, з огляду на економічну вигоду. «Якщо з урахуванням загальної динаміки і перспективи замовлень, які отримала «Укртранснафта», все свідчить про те, що ми повинні застосувати цей механізм, інакше рівень рентабельності цієї організації буде низьким, — сказав депутат, — то я б на це пішов». Зі слів Онищука, недавно на наглядовій раді «Укртранснафти» розглядали підсумки її роботи: загальна тенденція полягає в тому, що обсяги транзиту нафти нафтопроводами знижуються. Росія шукає альтернативні шляхи, і цей процес уже знаходиться в практичній площині. Тому, якщо буде доведено економічну доцільність реверсу нафти, враховуючи і зростання надходжень до держбюджету, говорить депутат, то він би цю пропозицію підтримав. Що стосується власне політичних явищ і ризиків, то політична еліта країни зобов’язана (і в цьому полягає її завдання) просувати свої товари і послуги на ринки інших країн, щоб забезпечити прибуткову діяльність національних компаній, сказав Онищук.
Народний депутат Степан Хмара бачить у «реверсному рішенні» тільки негатив. Якщо його застосувати, то, на думку депутата, взагалі не було сенсу будувати нафтопровід. Тому що суть та ідея будівництва Одеського нафтотерміналу і нафтопроводу «Одеса—Броди» і далі Гданськ, вважає Хмара, полягала в тому, щоб отримувати нафту з альтернативних джерел і не бути залежним тільки від російських. Але це не в інтересах Росії — вона хотіла б бути монополістом із постачань нафти і нафтопродуктів Україні і таким чином чинити економічний і політичний тиск. Тому Росія, як стверджує Хмара, дуже намагається переконати наше керівництво у тому, що нафтопровід слід використати саме таким чином. «Я категорично проти цього, — говорить депутат, — оскільки це може тільки погіршити ситуацію в Україні: ми зробили витрати, а замість користі отримаємо збитки, відрізаючи себе від альтернативних нафтових джерел».
Народний депутат Юлій Іоффе сказав «Дню», що взагалі не бачить ризиків під час здійснення проекту реверса нафти нафтопроводом «Одеса—Броди». Головне тут, упевнений депутат, вирішити питання щодо його завантаження. Адже на сьогодні, вважає Іоффе, «гроші зарито в землю, і якщо ми почнемо його (нафтопровід. — Авт. ) використовувати, він почне окуповуватися. «Тому тут слід говорити не про ризики, а про прийнятні економічні умови, що знаходяться в коридорі сьогоднішньої політичної ситуації, — говорить народний депутат і додає: — Така споруда не пропадатиме, а почне давати віддачу». Коментуючи попередження, що надійшло від послів, Іоффе сказав: «Я гадаю, це моя суб’єктивна думка, що там рішення вже є...»
Член парламентського комітету з питань ПЕК Петро Олійник («Наша Україна») вважає, що з «реверсивним» шляхом вирішення проблеми нафтопроводу «Одеса—Броди» можуть бути пов’язані дуже серйозні політичні й економічні ризики. На його думку, нафтопровід будували з метою створення конкурентного середовища з імпорту енергоносіїв, тобто проведення його диверсифікації. Якщо її не проведуть, упевнений депутат, ми будемо «монопольно прив’язаними до одного енергопостачальника і можемо опинитися у ще більшій політичній та економічній залежності, що зрештою позначиться на цінах». П. Олійник вважає реверс нафти «дуже негативним чинником — тому що не з цією метою будували нафтопровід».
Олександр СУШКО , директор Центру миру, конверсії та зовнішньої політики України:
— Потрібно враховувати мету, з якою будувався нафтопровід «Одеса — Броди». Якщо він будувався для того, щоб заробити трошки грошей, можна припускати будь-яке використання труби, навіть перетворення її на водогін. Але, наскільки я розумію, метою такого значного капіталовкладення, на яке пішли гроші українських платників податків, було гарантування енергетичної безпеки України через диверсифікацію шляхів постачання нафти в Україну, збереження та розвиток потенціалу нашої країни в галузі транзиту енергоносіїв. Тому, якщо проект обслуговуватиме інтереси великого монополістичного російського капіталу, це буде діаметрально протилежним меті спорудження нафтопроводу.
Нагальне завдання сьогодні — якнайшвидше лобіювання проекту і створення умов для того, щоб нафтопровід зацікавив інвесторів, які видобувають нафту в Каспійському басейні, з тим, щоб польська частина труби була добудована і якнайшвидше почалося використання нафтопроводу за призначенням.
Російські пропозиції щодо реверсу, можливо, нададуть шанс трошки поповнити бюджет у найближчі місяці, однак прості економічні розрахунки доведуть, що навіть окупити цей проект за рахунок реверсу неможливо. У Чорноморському басейні немає такого попиту на нафту, щоб постійно качати нафту з Бродів до Одеси. Зрозуміла позиція російських бізнесових кіл та їхнiх лобістів в Україні, зацікавлених у забезпеченні своїх довгострокових економічних інтересів. Але ця проблема стосується стратегічного питання енергетичної безпеки України. Ключовим фактором небезпеки нашої держави в регіоні є її залежність від одного постачальника енергоресурсів. Будь-які спроби перепрофілювати проект нафтопроводу «Одеса — Броди» — це підрив сучасного статус-кво та можливостей, які ми можемо мати в перспективі.
Сергій ТОЛСТОВ , директор Інституту політичного аналізу та міжнародних досліджень:
— Проект нафтопроводу «Одеса — Броди» є одним із елементів, що врівноважують російський вектор в українській політиці, оскільки він прив’язує Україну до центрально-європейських структур взаємодії. У випадку, якщо з Одеси до Бродів можна буде перекачувати відповідну кількість каспійської нафти, безсумнівно, ніякий «російський реверс» не знадобитися. Але якщо нафтопровід стоятиме мертвим вантажем, є цілком очевидним, що йому треба буде шукати будь-яке можливе застосування, щоб труба не перетворилася на брухт. На мою думку, заява української сторони щодо обговорення ідеї «російського реверса» є, в тому числі імпульсом, спрямованим на активізацію діалогу із західними партнерами.
У заяві послів США, Німеччини та Польщі уперше в скільки-небудь офіційній формі висловлено позицію Вашингтона. Раніше, за адміністрації президента Клінтона, коли ставилося питання нафтопроводу «Одеса — Броди», Вашингтон взагалі на нього не реагував, але, в той же час, визнавав за можливе офіційно підтримати проект «Баку — Джейхан», в тому числі провівши саміт трьох президентів — Грузії, Азербайджану та США.
У Польщі проект нафтопроводу «Одеса — Броди» користується повною політичною підтримкою, однак у Варшаві зазначають, що українська сторона гальмує надання конкретних бізнес-планів. У той же час, торішній скандал у керівництві польської компанії «Golden Gate» призвів до того, що державне фінансування добудування нафтопроводу польською територією на даний момент вважається неможливим. Значить, необхідним є залучення приватних, комерційних капіталів. Якби за висловленою позицією трьох послів спостерігалася досить чітка позиція урядів цих країн, яка могла б простимулювати приплив капіталів, питання вирішилося б доволі швидко та сприятливо.
Необхідним є також створення експертних груп за участю економічних міністерств цих держав і приватних компаній, які можуть бути зацікавленими в запуску проекту. Так само є дуже важливим, щоб Україна, яка вклала чималі гроші у нафтопровiд «Одеса — Броди», не отримала в результаті символічну частку, як у проекті «Sea Launch».
ДО РЕЧI
ЄБРР заявляє про бажання взяти участь у реалізації проектів зі створення міжнародного газотранспортного консорціуму і нафтопроводу «Одеса-Броди-Гданськ» «як у формі кредитування, так і в формі інвестування», — повідомив держсекретар українського МЗС Олександр Чалий, коментуючи підсумки робочої поїздки до Лондона прем’єр-міністра України Віктора Януковича. «Серйозну заяву зробив президент банку Жан Лем’єр, який сказав, що вони хочуть брати участь і в газовому консорціумі, і в проекті «Одеса—Броди—Гданськ», і чекають від української сторони конкретних пропозицій», — сказав О. Чалий. Безперечно, ми ще побачимо продовження цієї гострої розмови.
