Які ж відносини погіршилися наприкінці літа 1998-го?

Навряд чи метою прес-конференції було тільки висвітлення «міжнаціональних відносин наприкінці літа 1998 року», які, незважаючи на заяви п. Рабиновича, все-таки не настільки погіршилися, щоб стати серйозною проблемою, котра вимагає негайної уваги таких серйозних людей. Прес-конференція створювала враження, що йдеться ще про щось не менш, а може, й більш важливе. Не можна, наприклад, не пригадати про хвилю чуток про охолодження стосунків Л. Кучми й п. Рабиновича, спровоковане, ймовірно, зростаючими рейтингами Рабиновича-політика. Сам Вадим Зіновійович заявив із цього приводу, що «рейтинги для мене — велика небезпека, оскільки сприймають їх не так». Загалом зрозуміло, хто саме «неправильно» розуміє його зростаючу популярність, бо ж підприємець підкреслив, що «в Україні бізнесмен не може не залежати від політичної ситуації». Схоже, у такій залежності й перебуває нині В. Рабинович. Не виключено, що його активна участь у фінансуванні й придбанні низки ЗМІ є спробою убезпечити себе від найвищого гніву. За його словами, ці ЗМІ будуть працювати «на незалежність», іншими словами — на Леоніда Кучму, «з яким за рівнем розуміння проблем не зрівняється жоден із тих, хто заявив себе на президентський пост».

Стосовно ж проблеми міжнаціональних відносин, то її актуалізація може розглядатися як свого роду профілактика. Адже коли вже сказано про зростання антисемітизму, то замахи на позиції самого п. Рабиновича тепер можуть підноситися як цей самий антисемітизм — звинувачення, котре відразу ж створює різко негативний імідж звинувачуваному в очах Заходу (на вітчизняну громадську думку в боротьбі за владу, як показує досвід, не має сенсу розраховувати). Такий звинувачений уже вимальовується в особі, наприклад, голови Мінінформу Зіновія Кулика, якого багато хто вважає кандидатом на пост голови президентської адміністрації і який, напевно, конкурує з п. Рабиновичем щодо впливу на Президента.