Ярмарок талантів

4 жовтня на сцені Національної опери України відбувся гала-концерт Фестивалю молодих оперних зірок, який було організовано Міністерством культури і мистецтв та київським театром. Про відкриття та творчі завдання фесту розповів його головний режисер Анатолій Солов’яненко:

— Протягом року ми з директором Національної опери Петром Чуприною побували практично в усіх обласних філармоніях і оперних театрах нашої країни. Прослухали близько 100 молодих виконавців і відібрали 17 кращих. Ці співаки взяли участь у заключному концерті фесту. На сцені вони виступали разом з уже іменитими, хоча за віком ще молодими виконавцями — Ольгою Микитенко, Сергієм Магерою, Ольгою Нагірною, Андрієм Романенком, Дмитром Поповим, Любов’ю Качалою. Дебютанти і прем’єри опери практично одного віку. Так, Ользі Микитенко цього року виповнилося лише 30 років, а вона вже визнана і в нашій країні, і далеко за її межами. Працює на найпрестижніших оперних сценах світу. Сергій Магера торiк став лауреатом Гран-прі конкурсу ім. Монтсеррат Кабальє. Він перший українець і перший чоловік, який переміг у цьому конкурсі. Всі іспанські газети вийшли після конкурсу з портретами на перших шпальтах, де Монтсеррат обіймається з Сергієм. В інтерв’ю прима оперного мистецтва підкреслила, що Сергій володіє винятковим басом, і що український співак посяде найближчим часом лідируюче місце у світі.

Ольга Нагірна в 28 років стала лауреатом Малої премії ім. Шевченка. Любов Качала лише декілька років тому взяла Гран-прі на конкурсі молодих вокалістів ім. Солов’яненка в Донецьку. А зараз вона вже солістка Львівської опери. Дмитра Попова у 22 роки було удостоєно звання заслуженого артиста України, i вiн став за всю історію України наймолодшим заслуженим артистом.

Ось поруч із цими співаками виступали молоді, ще нікому не відомі солісти обласних філармоній, студенти музичних ВНЗ країни. Сенс нашого фестивалю в тому, щоб знайти кращі кадри, які здатні стати окрасою і славою української оперної сцени і представляти наше оперне мистецтво у світі.

— А які відкриття особисто для себе ви зробили на цьому фестивалі?

— Приємним сюрпризом для мене, і, сподіваюся, для глядачів став львів’янин Павло Толстой. Я його вперше почув у Львівському оперному театрі. Він був проїздом у місті і прийшов до театру як рядовий глядач. Я побачив на сцені дуже цікавого і перспективного співака. Мені здається, що у нього величезне творче майбутнє. А п’ятьох талановитих хлопців ми відібрали для участі в гала-концерті зі стажерської групи Київської опери.

— Чи хтось до вас уже проводив подібні акції?

— Подібні добори практикувалися в 60-ті роки. Тоді директором театру був зять Хрущова Віктор Петрович Гондар. Він їздив областями не лише України, але й усього Радянського Союзу. До речі, саме таким шляхом потрапили до театру Анатолій Солов’яненко, Галина Туфтіна і багато інших оперних знаменитостей.

— Якщо я не помиляюся, то вашого батька Гондар знайшов у художній самодіяльності Донецького політехнічного інституту?

— У батька був непростий шлях на оперну сцену. До того, як його помітив Гондар, він сім років професіонально займався співом. Три рази на тиждень брав уроки вокалу у досвідченого педагога Коробейченка.

— А у вас не було думки запросити виступити в гала- концерті, наприклад, випускника Національної музичної академії України Олександра Пономарьова? Він хоч і працює на естраді, але пишається своєю академічною освітою і виношує ідею сольного концерту і виконання на ньому оперної класики.

— Пономарьов — майстер, який відбувся на естрадному майданчику. А ми хотіли в цьому концерті дати можливість заявити про себе молодим виконавцям. Багато хто з них уперше співав у супроводі симфонічного оркестру. А диригували цього вечора наші найкращі майстри — Володимир Кожухар, Микола Дядюра і Олександр Барвінський.

— Окрім участі в концерті на сцені Національної опери, яка перспектива в кар’єрі з’явиться у хлопців і дівчат?

— Трупа будь-якого театру, в тому числі і Національної опери, потребує підживлення. Адже це нонсенс, коли партію Ромео співає 50-річний співак. Деяких молодих виконавців, які сподобалися дирекції Опери, буде зараховано без додаткових прослухувань до стажерської групи Національної опери України. Інших ми запросимо виступити у виставах театру в цьому сезоні.

— А художніх керівників інших оперних театрів ви покликали на фестиваль? Як вони дізнаються про існування молодих талантів?

— Ми запросили всіх, хто цікавиться молодими перспективними голосами. У кулуарах наш фест навіть назвали «ярмарком талантів». Я радий, що виступ у Києві став для багатьох молодих співаків стартом у їхній творчій кар’єрі.

— А ви не боїтеся, що наступного року на ваш фестиваль приїдуть продюсери з далекого зарубіжжя і зманять ваші відкриття на сцени своїх театрів?

— Ми не боїмося цього, навпаки ми це вітаємо. Бо для кожної творчої людини можливість працювати в різних театрах — це можливість осягати музичну культуру різних шкіл, збагачуючись, привозити її сюди. Після розпаду СРСР Україна стала для світового мистецтва донором. У балеті, музиці, вокалі. На найбільш престижних світових сценах величезною популярністю користуються слов’янські виконавці. Дуже багато хто виїжджав із України ще нікому не відомими. Слава знаходила їх у чужих країнах. У Зальцбурзі я познайомився з співаком із Вінниці, який у Австрії зробив приголомшуючу кар’єру. Зараз він один із провідних басів Європи. А в Україні його ніхто й не знає. Його ім’я — Павло Данильчук. У Вінниці він закінчив музичне училище, поступив до Московської консерваторії і, не довчившись, поїхав за запрошенням працювати до Європи... Зараз намітилася інша тенденція: отримавши великий досвід на світових сценах, українські виконавці з охотою повертаються до Києва. Стало престижно працювати на сцені київської Національної опери. Важливу роль у цьому зіграла державна політика щодо свого національного надбання, яким безсумнівно є наші кращі голоси. Тричі за останній час вдвічі зростала зарплатня акторів. Провідні солісти отримали персональні надбавки за майстерність. У нас ставлять вистави кращі постановники. Наші прем’єри стають подією музичного життя Європи, театр наперебій кличуть із гастролями на кращі сцени світу. Все це тому, що оперне мистецтво України не стоїть на місці, а постійно розвивається.