Європейські імпровізації

Без бюрократів, офіціозу, бар’єрів і кордонів — таким мав постати на Хрещатику Євросоюз. Центральна вулиця Києва, яка за свою новітню історію бачила багато «наметових містечок», цієї суботи вже вдруге приймала міні-копію ЄС: посольства країн-членів Європейського Союзу — у міру свого ентузіазму — представили надбання своїх культур. З перших же годин святкування Дня Європи стало зрозуміло, що київська публіка справді спрагла за інформацією. Практично біля кожного стенду товпилися люди, прагнучи отримати різноманітні буклети та проспекти. Хтось цікавився історією країн ЄС, хтось — процесом європейської інтеграції, одні шукали можливості поїхати на навчання за кордон, інші (й таких було особливо багато) цілеспрямовано штурмували стенди посольств «курортних» країн — Греції, Італії, Іспанії.

У державах Європейського Союзу День Європи святкують 9 травня. Саме цього дня 1950 року міністр закордонних справ Франції Роберт Шуман закликав Францію й Німеччину об’єднати своє виробництво вугілля та сталі й закласти таким чином основу Європейської Федерації. З 1985 року цей день став офіційним святом ЄС. В Україні ж Президент Леонід Кучма торік видав наказ про щорічне відзначення Дня Європи у третю суботу травня.

Цього року по-особливому почувалися на святі представники нових членів Європейського Союзу. «Минулого року ми були тут іще як країна-кандидат, — розповів «Дню» Надзвичайний та Повноважний Посол Естонії в Україні Пауль Леттенс (якого ми відволікли від роздачі буклетів). — Цього року ми вступили в ЄС, і День Європи має для нас особливе значення.

Приємно, що його святкування відбувається не тільки в Києві, а й у Дніпропетровську та Львові. Отже, український уряд і політики вважають, що народу потрібно більше інформації про Євросоюз. Десять років тому, коли ми почали рух до ЄС, ми знали, як важливо інформувати людей. Навіть створили в Таллінні при уряді бюро євроінформації, в кожному регіоні також було створено свій центр. Особливо часто їхніми послугами користуються представники малого та середнього бізнесу. Сьогоднішній захід також допомагає інформувати населення. Але це — один день, а Україні непогано було б мати таке- собі постійне «європейське інформаційне містечко».

Посла Польщі Марека Зюлковського кореспонденти «Дня» зустріли на чолі колони польської молоді. «Головне послання, яке ми хочемо сьогодні передати українцям: Польщі вдалося пройти шлях до ЄС, і за декілька років або трохи пізніше це також зуміє зробити український народ», — сказав він. За словами пана Зюлковського, готуючи презентацію своєї країни до цього свята, його колеги розраховували на якнайширшу аудиторію. «Європа та Польща в Європі — для всіх, без жодних обмежень», — запевнив він.

Могутній десант на Хрещатику висадило й посольство Туреччини — країни, яка кілька десятиліть домагається визнання свого права стати повноправним членом Об’єднаної Європи. «Справді, інтеграція з Євросоюзом для нашої країни — це дуже тривалий процес. Проте Туреччина — частина Європи. І це свято — дуже гарна нагода пропагувати турецьку культуру та туристичні можливості серед українців», — сказала «Дню» заступник аташе з питань культури та інформації посольства Туреччини Есра Шакар.

Посеред гомінкої неформальної тусовки «європейського містечка» нагадали про класичну офіційну атмосферу ставні чоловіки з оточення міністра закордонних справ Костянтина Грищенка. Сам він був налаштований оптимістично. «Підстави для євроскепсису, як і для будь-якого скепсису, є тільки тоді, коли немає прогресу, а сьогодні громадяни України — оптимісти. Ми це бачимо в обличчях людей, по тому, як вони вдягнуті, як вони говорять і що відчувають. Ми пройшли етап, коли домінував скепсис. Сьогодні оптимізм є основною емоцією», — заявив міністр. «Принаймні мені хочеться в це вірити, думаю, що серед молоді він все-таки превалює», — по хвилі додав він. Костянтин Грищенко також запевнив журналістів, що хоча Україна «сьогодні не так активно представляє себе в заходах на кшталт нинішнього, але в цілій низці країн наші посольства також проводять заходи, спрямовані на те, щоб підкреслити наше майбутнє».

Був на те задум організаторів святкування Дня Європи в Києві чи ні, його головними героями все- таки стали не старі й нові члени Євросоюзу, а українці — водночас господарі й гості. Блискуче чи хибно відповідаючи на запитання вікторин, штурмуючи стенди посольств, розповідаючи дітям про Євросоюз чи штовхаючи оточуючих, шукаючи потрібну інформацію чи кидаючи флаєри на хрещатицький асфальт, кияни та гості столиці — герої й антигерої водночас — довели, що нам є з чим боротися й за що змагатися. Нам потрібне не тільки тимчасове «європейське містечко», а й наше європейське місто Київ, не один День Європи, а європейське сьогодення й майбутнє.