Їдемо до Москви
Невдовзі в столиці Росії відбудеться чергове засідання спільної російсько-української комісії істориків
Під час нещодавнього ефіру на радіо «Ера» FM (а йшлося про підручники з історії України) одна сердита (і російськомовна!) дама напустилася на мене, коли я заявив, що потрібно вести діалог з російськими істориками. «Так что, мы должны отказаться от своих героев, объявить Мазепу и Бандеру предателями?!».
«Ну чому ж ми мусимо зрікатись? — віповідав я. — Ми просто мусимо пояснити переконливо, ким і чим насправді були і є для нас згадані та інші діячі. Пояснити також, наприклад, чому для нас Петро І і Сталін тирани (а для російських істориків і для російського загалу, як відомо, це не зовсім так, точніше, зовсім не так)».
Із сусідами треба жити мирно, враховувати, що вони (також люди!) мають свої інтереси (в тому числі в історії), а ми маємо й обстоюємо свої. А до чого призведе сварка? Давайте, наприклад, в дефініціях Збігнєва Бжезинського, оголосимо Росію «фашистською нафтодержавою», а всіх «москалів» окупантами. Вони оголосять нас «нацистськими колаборантами», а нашу державу ні на що неспроможною ще з 1917 року, де тільки й ділять владу, гроші, землю, а тепер ще й застарілі літаки для найвищих керівників...
Повторюю, трюїзм щодо миру з сусідами, оскільки для мене це річ принципова і я переконаний, що не вербальні «гармати», а наукові аргументи повинні супроводжувати пошуки реалістичних підходів до минулого і неупереджені його інтерпретації.
Саме з цим переконанням очолювана директором Інституту історії України НАН України, академіком Валерієм Смолієм українська частина спільної з російськими істориками комісії днями вирушає до Москви. Ми їдемо для обговорення робочих питань і на презентацію двох надзвичайно цікавих видань. Минулого року в Києві надруковано україномовну версію «Нарисів історії Росії», що їх підготували наші російські колеги для українських читачів і вчених, а українські історики, які входять до спільної комісії, написали «Нарис історії України» для росіян. Перекладена російською, ця книжка щойно вийшла друком у Москві.
Академік Російської академії наук і голова російської частини нашої спільної комісії Олександр Чубар’ян у вступному слові зауважує: «За останні п’ять років Росія й Україна зробили серйозні кроки у співпраці та обговоренні підходів до історії наших народів: відновлюються спільні конференції російських і українських істориків, регулярно організовуються літні школи для молодих науковців Росії та України, нарешті активно працює Спільна російсько-українська комісія істориків, створена рішенням Президії Російської академії наук і Президії Національної академії наук України... В нашій спільній історії було чимало періодів і проблем, які сьогодні по-різному тлумачать у Росії й Україні... Ми повинні максимально уникати будь-якої політизації історії...»
Спробуємо. Іншого шляху просто немає. А про те, що буде у Москві, обіцяю поінформувати читачів «Дня» — газети, що має некон’юнктурний інтерес до історії.
