За правдою — до Гааги

Погрози про те, що Румунія може звернутися до Міжнародного Суду в Гаазі щодо України лунали давно і неодноразово. Однак раніше цьому заважала одна суттєва обставина. Перш ніж звертатися до «світової Феміди», Київ та Бухарест мали досягти згоди відносно договору про режим державного кордону. Минулого тижня президенти двох держав документ підписали. На черзі — переговори з розмежування чорноморських просторів. Сторони мають укласти угоду по делімітації континентального шельфу і виключних економічних зон.

Легким вирішенням цього питання не може бути апріорі. Навіть попри те, що український та румунський президенти пообіцяли поставити крапку в цій справі до завершення своїх владних повноважень (фактично до кінця наступного року). Нагадаємо, що на переговори щодо визначення режиму держкордону між Україною і Румунією знадобилося шість років і 19 раундів консультацій. Чому ж на розмежування континентального шельфу і виключної економічної зони має піти менше? Те, що румуни, за визначенням вітчизняних експертів, здали свої позиції під час переговорів щодо договору, не означає, що вони поступляться і в питанні угоди. Адже в другому випадку мова йде про великi кошти, які держава може отримувати від використання ресурсів Чорного моря: так, у районі острова Зміїний геологи розвідали значні запаси нафти й газу. Ризик того, що вирішення цієї ситуації можуть передати до Міжнародного Суду, немалий. Хоч би тому, що імовірності звернення до гаазької інституції не заперечує жодна зі сторін.

«Було б бажано знайти компроміс щодо укладення угоди на двосторонньому рівні. Однак не виключається інший розвиток: якщо держави не домовляться самостійно, то кожна зі сторін має право звернутися до Міжнародного Суду», — заявив під час нещодавньої зустрічі з журналістами заступник держсекретаря МЗС України Олександр Моцик, який очолює нашу делегацію на переговорах із румунами. За його словами, «вирішення у Міжнародному Суді — теж цивілізований розгляд. Це не є щось таке, що негативне само по собі». Дипломат має рацiю, якщо згадати, що за історію існування Міжнародного Суду, починаючи з 1946 року, до цієї структури зверталося за допомогою понад 60 держав. Спеціалісти з міжнародного права наголошують, що вирішення суперечок у Гаазі у будь-якому разі ліпше, ніж ворогування сторін. Хоч, звичайно, ідеальний варіант, коли країнам вдасться домовитися без залучення посередників. Олександр Моцик, зокрема, зробив на цьому наголос: «Краще було б для обох держав самостійно, без втручання третьої сторони врегулювати питання». Він також зауважив, що «питання про континентальний шельф і виключну економічну зону — надзвичайно складне і делікатне у відносинах практично всіх держав світу». За його словами, «кожна країна намагається якомога більше врахувати свої інтереси, і деякі держави ведуть переговори протягом десяткiв років». Водночас він підкреслив: «Ми б хотіли якнайшвидше домовитися, а тому українська сторона налаштована конструктивно і думаємо, що така ж конструктивність буде і з боку румунської делегації».

При зверненні до Міжнародного Суду сторони мають також зважати на інше питання — фінансове. Країна, яка звертається до міжнародних правників, має заплатити солідну суму для розгляду суперечки. Згідно з деякими повідомленнями, йдеться про мільйонні кошти. Зрозуміло, що ні Румунія, ні Україна не можуть похвалитися наявністю зайвих грошей. Тому, схоже, перед Києвом та Бухарестом не залишиться іншої альтернативи, ніж шукати компроміс без залучення третьої сторони.