Закриті акціонерні конфлікти

Бюро політичного консалтингу «Пента» оприлюднило результати дослідження «Актуальні проблеми розвитку акціонерних товариств в Україні». Про те, наскільки злободенною є зараз проблема виникнення конфліктних ситуацій між власниками акціонерних товариств, свідчать недавні події у Полтавській газонафтовій компанії, на Одеському нафтопереробному заводі та у ВАТ «Укрнафта».

Результати дослідження показали, що в акціонерних товариствах існує високий рівень напруженості у відносинах між державними і приватними власниками. На думку більшості опитаних фахівців, конфлікти між акціонерами виникають або досить часто (47,5%), або вже стали звичайною практикою (30%). Переважна більшість експертів констатувала, що зараз ситуація на краще істотно не змінюється: вона або залишається без змін (40% респондентів), або покращується дуже повільно (37,5%). У ході дослідження було названо понад 30 конфліктних ситуацій. У більшості випадків (так вважають 72,5% респондентів) ініціаторами конфліктів однаково виступають як державні, так і приватні акціонери. Зі слів директора бюро Андрія Мірошниченка, такий результат засмучує найбільше, бо він свідчить про одне — обидві сторони навчилися жити не за правилами.

Основною причиною конфліктних ситуацій є прагнення сторін встановити контроль над менеджментом і виборними органами підприємств, а для приватних акціонерів — це ще й небажання виконувати взяті на себе приватизаційні зобов’язання. Як вважає А.Мірошниченко, в основі конфліктів лежить також нерозуміння державою простої істини: всі акціонери — рівноправні партнери, а тому принцип «старшого брата» тут непридатний. «Доти, поки держава не усвідомлює, що вона повинна захищати не тільки свої інтереси, але й приватний капітал, цю проблему не буде вирішено», — підкреслив А.Мірошниченко.

Проте найчастіше, на думку респондентів, немає «у чистому вигляді» конфлікту між державою і приватними акціонерами: як правило, представники держави виражають інтереси яких-небудь політико-економічних угрупувань. Вже зараз, як сказав заступник директора «Пенти» Володимир Фесенко, політична складова в економічних конфліктах, що відбуваються у великих АТ, дуже вагома. Подальший розвиток відносин між власниками АТ він пов’язує з процесом приватизації стратегічно важливих об’єктів, що співпадає з перманентною виборчою кампанією, до якої все більше втягується економічна система. Більшість політико-економічних угрупувань, що беруть участь у парламентських виборах, будуть користуватися наявними ресурсами, і результати виборів-2002 розглядаються ними як політичний плацдарм для подальшої участі у приватизації великих об’єктів. Згодом, — прогнозує В.Фесенко, — приватизовані підприємства будуть «працювати» на участь їх господарів уже в президентських виборах.

На думку В.Фесенка, конфлікти в акціонерних товариствах неминучі — це природний процес. Однак для того, щоб будь-який конфлікт не розширявся та не призводив до негативних наслідків, необхідно створити спеціальні інститути — організаційні та правові форми для вирішення цих конфліктів. Громадськість повинна мати повну інформацію про те, хто є власником і що відбувається в АТ, а конфлікти повинні бути досить відкритими та вирішуватися відповідно до чітких правил. Тоді, впевнений В.Фесенко, ми піднімемося на порядок вище з точки зору цивілізованих правил економічної і політичної гри. Такий підхід дозволить поступово детінізувати економіку і створити надійні економічні передумови для розвитку демократії і створення громадянського суспільства в Україні.

Серед запропонованих експертами механізмів корекції взаємовідносин між державними і приватними власниками виділяється необхідність більш чіткого визначення прав акціонерів на законодавчому рівні. Тут усе залежить від якнайшвидшого прийняття закону «Про акціонерні товариства», який дозволить виробити реально діючі механізми судового захисту прав власника.

Не меншу роль, ніж закони і нормативні акти, може зіграти і неформальна практика прийняття рішень. І тут, за словами В.Фесенка, на перший план виходить умiння компромісу: для того, щоб знайти оптимальне рішення, треба пожертвувати частиною своїх інтересів. На жаль, визнає В.Фесенко, у нас, як і раніше, домінує авторитарний стиль прийняття рішень, і установка на нього виходить від держави: це спостерігається і у парламентській практиці, і у менеджменті тих акціонерних товариств, де держава виступає як великий акціонер.