Залицяння по науці

27 травня у Національному академічному драматичному театрі ім. Івана Франка відбудеться прем'єра вистави «Наталка Полтавка» за п'єсою Івана Котляревського.

Власне, ідея постановки спектаклю належить художньому керівнику театру Богданові Ступці. Ще торік він запропонував її втілити режисерові Олександру Анурову. «Спершу я дещо скептично поставився до цієї пропозиції, — говорить Олександр Олександрович. — А потім вона здалася цікавою. Я відразу подумав про те, що Олег Скрипка міг би зробити романсову адаптацію музики з однойменної опери Миколи Лисенка. Рок-музикант саме знається на фольклорі, тонко відчуває українську культуру». Лідер «ВВ» також грає Виборного. «Його призначення на цю роль відбулося згодом, — зазначає режисер. — Для Возного він замолодий, а для Петра — застарий. Крім цього, за п'єсою саме Виборний виконує колоритні музичні твори». У парі з Олегом грає актор Володя Ніколаєнко. Решта ролей виконують: Петро Панчук (Возний). Богдан Ступка, який був заявлений на цю роль, зараз хворіє, Наталія Ярошенко і Тетяна Міхіна (Наталка), Лариса Руснак і Оксана Батько (Терпелиха), Олександр Фурманчук і Тарас Жарко (Микола), Дмитро Чернов і Павло Піскун (Петро).

Оскільки до прем'єри залишилися лічені дні, репетиції тривають по 8 годин щодня! Позавчора «День» на запрошення Олега Скрипки побував на одній із них. Актори шліфували першу дію.

На сцені — відтворена атмосфера села на Полтавщині першої половини ХIX століття: чепурна хата під солом'яною стріхою, огорожена тином, криниця-журавель при дорозі (сценографія Андрія Александровича). Петро, Наталка, Терпелиха в костюмах, притаманних саме цьому регіону, і витриманих у тогочасному стилі. За словами режисера, це — репетиційне вбрання, однак воно дуже подібне до того, в якому виконавці ролей вийдуть на сцену. Майже всі гратимуть в автентичному одязі XIХ столiття, лише декому його шиють за старими зразками. Щойно ми прийшли, як Олександр Ануров радив звернути увагу, наприклад, на Терпелиху, зазначивши, що такою вона не була ще в жодній постановці. Глядачі звикли до огрядної селянки, яка намовляє доньку вийти заміж за нелюба. А насправді героїня — вишукана літня жінка, яка колись була панею, жила в Полтаві, а, збіднівши, переїхала у село... І рада її небезглузда — яка мати хоче, аби донька злидарювала.

Природно виглядає на сцені Возний, хоч Олег Скрипка зізнався, що хвилюється перед прем'єрою. Жартувати і балагурити чи то на музичній, чи то на театральній сценах — його амплуа! У супроводі оркестру він виконав дві пісні, до яких, власне, і писав аранжування: «Дід рудий, баба руда» (звучить жвавіше, аніж традиційна версія) і «Кожному городу нрав і права».

«Я хотів максимально наблизитися до оригіналу тексту Івана Котляревського, — говорить Олександр Ануров. — Твір безліч разів iшов на різних театральних сценах, тому вже виробилася певна традиція постановки. А кліше закривають його мудрість, легкість і доступність. Я зумисне відкинув усі соціально-класові нашарування. Мене цікавили герої. Возний і Виборний — крутії — два чоботи пара. Наталка і Возний закохані, але не взаємно. Терпелиха, Возний, Наталка, Петро сумують, радіють, фліртують і кокетують... Але межа між оголенням почуттів і вульгарністю дуже тонка! Олег навіть приводив знайомих етнографів, які розповідали нам про традицію залицяння українців, манери селянок та панночок... Наприклад, сидячи, дівчина ніколи не закидали ногу на ногу... Ось така вишуканість, яку прагнемо відобразити в спектаклі».