Заньківчани відкрили 85-й сезон
– Однак історія нашого театру, – розповідає його художній керівник, народний артист України Федір Стригун, – почалася 1917 року. Тоді, в середині вересня, піднялася завіса у Троїцькому народному домі в Києві. І виставою за однією із п’єс Винниченка розпочав свою діяльність Перший державний національний театр України.
Якщо зануритись в театральну історію, то можна пригадати, що біля витоків театру стояли такі визначні діячі української культури, як Панас Саксаганський, Лесь Курбас, Володимир Винниченко (на той час – голова уряду Центральної Ради), Микола Вороний... Згодом, коли у 1922 році театр отримав назву народного державного театру губкому, визріла ідея перейменувати його на честь Марії Заньковецької. Невдовзі після цього заньківчани, повернувшись після гастролей до Києва, дізнались, що вже не мають власного приміщення – його віддали під клуб заводу «Металіст». Таким чином театр на цілих 10 років став мандрівним, аж поки йому не надали притулок у Запоріжжі. Та й тут йому не судилося остаточно осісти: приміщення театру в Запоріжжі розбомбили, і заньківчани переїхали до Львова. На той час у місті не було жодного стаціонарного українського театру і цю прогалину вони впевнено зайняли. Та настільки вдало, що навіть в умовах радянського режиму театр був осередком гарту національного духу. Тут в різні роки працювали такі визначні творчі особистості, як режисери Борис Тягно, Сергій Данченко, актори Борисоглібська, Яременко, Любарт, Гай... А чого варті імена Кадирової, Ступки, Козака!
85-й сезон Національний драматичний театр імені Марії Заньковецької розпочав виставою-реквіємом «Андрій». А за тиждень до цього на камерній сцені театру відбулась прем’єра вистави «Жіночі ігри» Радіона Феденьова. До кінця цього року заньківчани підготують ще 5 прем’єр. Одна з них – п’єса Надії Ковалик «Неаполь – місто попелюшок», відбудеться вже 21 вересня. Ну і, звичайно, і надалі не сходитимуть зі сцени такі відомі заньківчанські роботи, як «УБН», «Шаріка», «Політ над гніздом зозулі», «Тріумфальна жінка», «Івона, принцеса Бургундська»...
Якщо в творчому плані театр, так би мовити, на висоті, то, на жаль, цього не скажеш про його буденне життя. І хоча Федір Стригун сподівається, що в ювілейному сезоні з фінансуванням проблем не виникатиме, навряд чи півтора мільйона гривень, які заньківчани просять у Міністерства культури і мистецтв, вистачить для того, аби відремонтувати будівлю театру. Вона зараз перебуває, м’яко кажучи, в непрезентабельному вигляді: потріскались стіни, протікає дах. Так що Мельпомені сьогодні в театрі незатишно...
