ЗАПИТАННЯ «Дня»
Пауза з фінансуванням України з боку міжнародних організацій пов’язана з тим, що донори чекають поліпшення ситуації у боротьбі з корупцією, щоб убезпечити фінансову допомогу від нецільового використання, заявив нещодавно на зустрічі з журналістами директор групи Світового банку із здійснення допомоги у боротьбі з корупцією Даніель Кауфман. У той же час, за його словами, представники банку «не бачать значного зниження корупції, а лише зростання». У чому ж причини корупції і якими є шляхи подолання цього негативного явища?
Олександр ДЕРГАЧОВ, головний редактор журналу «Політична думка»:
— Міжнародні фінансові та промислові кола вже багато років висувають на адресу України обвинувачення в надзвичайно високій корумпованості. Це пов’язано передусім iз досвідом західних підприємців, набутим в Україні. Хоч би там скільки офіційні особи обмінювалися своїми аргументами щодо рівня корупції, дуже велике значення має все-таки особистий досвід підприємців. Можна говорити про те, що в Україні на офіційному рівні дійсно робляться зусилля для обмеження корупції. Це, звичайно, створює певну, нову, атмосферу, якій, однак, заважає вже згадана повсякденна практика — дії тисяч чиновників на місцях. І саме ця структура змінюється мало: немає результатів адміністративної реформи й не змінилася повсякденна практика спілкування підприємця з чиновниками. Крім того, з’являються сумніви, що влада, дійсно, має достатньо політичної волі, щоб перейти до конкретних дій для боротьби з корупцією в системі виконавчої влади. Звичайно ж, цей процес дуже болючий і мало хто вважає, що це здійсниться в найближчому майбутньому. Корупції можна позбавитись лише в тому випадку, якщо ми наблизимося до європейських стандартів ведення бізнесу та політичних процесів, позбудемося тіньових проявів. Юрій ПРИВАЛОВ, директор Центру соціальних експертиз і прогнозів:
— Визначення рівня корупції, її зростання чи зниження — процедура складна й, хоч яким дивним це здається, суб’єктивна, тобто досить довільна. Рівень корупції в тій чи іншій країні пов’язують, як правило, з деякими показниками:
— розмір і кількість хабарів на одного умовного бюрократа (службовця);
— ступінь неофіційного впливу бюрократії на фінансово-економічні процеси з метою особистої або корпоративної вигоди.
Як в одному, так і в другому випадках кількісні параметри корумпованості можуть бути отримані через якісний опис кожного конкретного випадку. Підкреслюю — кожного! Остання обставина ставить під сумнів рейтинги корумпованості, що доволі часто публікуються, й де Україна посідає «почесні» місця.
Серйозна розмова про рівень корумпованості має передбачати аналіз причин її існування в кожній конкретній країні. Для України такими головними причинами є такі: перше — створення інституту приватної власності з усіма його економічними, правовими й культурними атрибутами — процес тривалий і складний. Для України, зокрема, з одного боку, передання власності (де-факто та де-юре) з державного володіння в приватні або корпоративні «руки», а з другого — створення системи цивілізованих відносин щодо управління й використання цієї власності. За рідкісним винятком, чиновник не має управляти (а тим більше володіти) власністю. Сьогодні державний чиновник свідомо або несвідомо плутає процедуру політичного управління державою зі «свічковим заводиком». Друге — трансформація законодавчого поля від тоталітарного до демократичного призвела на цьому етапі до майже повної непрозорості й «ручного» управління законодавчими процесами. Більшість держслужбовців, не кажучи про простих людей, ледве розбираються у власній нормо- й законотворчості. Непрозорість цього процесу — поживна середа для корупційних дій. І третє — хоч як банально звучить, у системі держвлади немає молодої генерації бюрократів iз сучасним, «цивілізованим» розумінням патріотизму. Іншими словами, бюрократ повинен мати пристойну зарплату, щоб не красти й не намагатися відірвати свій шматок від загального пирога власності.
Ігор ЖДАНОВ, директор політичних і правових програм Українського центру економічних та політичних досліджень імені О. Разумкова:
— Серед населення України дійсно переважає думка про великі масштаби корупції, про що свідчать і результати останніх досліджень, що були проведені нашим Центром. Так, лише 2% опитаних вважають, що ніхто в Україні не бере хабарів. Більшість же дотримуються протилежної точки зору, вважаючи, що навіть для реалізації своїх законних прав громадяни вимушені давати хабарі. Статистика стверджує, що в період з 1990 по 1999 рік кількість зафіксованого хабарництва зросла в 2,6 разу. Проте, звичайно ж, ця цифра не відображає повної картини. Все це підриває економічні засади держави та провокує недовіру населення до владних структур. Такий високий рівень корупції в нашій країні обумовлений тим, що ми маємо дуже багато так званих «хабаромістких» функцій державного управління. Громадяни мають отримувати багато довідок, дозволів, ліцензій, тобто у держави є надто багато регулятивних функцій, що провокують корупцію. До того ж немає чітко визначених процедур прийняття управлінських рішень, тобто ця сфера — закрита для суспільства. Не забезпечена прозорість прийняття рішень за допомогою конкурсів, тендерів та ін. Звичайно ж в цих умовах чиновник діє на свій розсуд. В таких умовах та кримінальна відповідальність, що існує у нас в державі є недостатньою. Основні шляхи поліпшення ситуації з корупцією, на наш погляд, такі: треба ухвалити кодекс поведінки державного службовця, де визначити систему цінностей і принципів державної служби, моделі поведінки службовців в певних ситуаціях. Доцільно запровадити обов’язкові звіти глави уряду щодо доцільності використання кредитів, що надаються під державні гарантії.
Необхідно оприлюднювати детальну інформацію про діяльність керівництва на місцях в ЗМІ. Необхідно ввести обов’язкове для державних службовців декларування подарунків вартістю від 10 «умовних одиниць», що також обмежить можливості їх незаконного збагачення. До того ж ми пропонуємо оприлюднювати списки чиновників, що були засуджені за корупційну діяльність, в ЗМІ, і пожиттєво забороняти таким особам займати посади в системі державного управління.
ДО РЕЧІ
На думку прес-центру Генеральної прокуратури України, останнім часом у деяких засобах масової інформації, із посиланням на зарубіжні інформаційні агентства, почала поширюватися неправдива інформація про нинішню надмірну корумпованість органів влади в Україні, про зростаючий рівень економічної злочинності, в тому числі і її організованих форм, що звичайно відлякує інвесторів, компрометує Україну в очах громадян і зарубіжних партнерів. Генеральна прокуратура України категорично не погоджується з такими висновками, вважаючи, що зростання за останні роки зареєстрованих фактів корупції свідчить, перш за все, про активізацію всіх правоохоронних органів у боротьбі з цими негативними явищами, а не про підвищення їх рівня, говориться у повідомленні прес- центру. Про це свідчить те, що у 1998 році за корупційні діяння притягнуто до відповідальності 898 осіб, з яких 93% — за скоєні у цьому ж році, в той час як за 9 місяців поточного року — 1155 осіб, із яких 43% злочинів скоєно в попередні роки, починаючи з 1995 року. Порушені останнім часом ряд резонансних кримінальних справ (наприклад відносно Лазаренка, Агафонова, Жердицького, Тимошенка та Фальковича, керівників ТОВ «Топ-сервіс» і т.д.) теж стосуються злочинів, які скоювались значно раніше, починаючи із 1993 року, а не в останні роки.
В 1999 році до адміністративної відповідальності за порушення вимог Закону «Про боротьбу із корупцією» притягнуто 1190, а лише за 6 місяців поточного року — 1548 осіб. Окрім того, прес-центр Генпрокуратури наголошує на тому, що про рівень корупції в державі не можна робити висновок лише за кількісними показниками, бо діючий Закон «Про боротьбу з корупцією» не зовсім досконалий як у визначенні поняття корупції, так і кола осіб, на яких він поширюється.
Так, часто в коло так званих корупціонерів потрапляють особи, яких аж ніяк не можна вважати такими. Так, в Запорізькій області притягнуто до відповідальності за корупцію посадову особу, яка отримала безплатно 2 пакети соку. На думку Генерального прокурора на негативну оцінку нашої держави вплинула і ганебна практика гонитви правоохоронних органів за кількісними показниками в боротьбі зі злочинністю, коли «по формі правильно, а по суті — знущання над людьми». Це призвело до того, що в загальну кількість злочинів потрапляли дріб’язкові, за рахунок яких і створювалося враження про суцільну криміналізацію нашого суспільства, в тому числі й економіки. Протягом же останніх 3-4 років, питома вага в загальній кількості інших злочинів, тобто нетяжких, де переважна більшість малозначних, дріб’язкових залишається на рівні 62%.
