ЗАПИТАННЯ «Дня»

«День» уже аналізував процес змін у медіа під час помаранчевої революції. Цього разу ми разом із експертами спробували оцінити те, ЯК МЕДІА ВПЛИНУЛИ (І ЧИ ВПЛИНУЛИ ВЗАГАЛІ) НА РЕЗУЛЬТАТИ ПЕРЕГОЛОСУВАННЯ ДРУГОГО ТУРУ ВИБОРІВ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ.

Борис ПОТЯТИННИК , професор Львівського національного університету імені Івана Франка, редактор часопису «Медіакритика»:

— На мою думку, вплив медіа на результати переголосування є незначним. Передвиборні переконання людей на користь того чи іншого кандидата склалися раніше, принаймні ще до другого туру виборів. Тобто те, що сталося в медіа (прорив інформаційної блокади, протести, зміна обличчя більшості телеканалів), — це має значення, перш за все, для самих медіа. Якщо такі завоювання вдасться зберегти і втримати проголошені професійні стандарти — це буде мати колосальне значення для майбутнього нашої професії. А загалом, діяльність журналістів досить незначно вплинула на результати третього туру. Такі новації, для прикладу, як відновлення прямих ефірів, встановлення телемостів між містами в деякій мірі відновили довіру населення до ЗМІ загалом. Це навіть додало телеканалам ще більшої об’єктивності й значущості. Але ці досягнення є лише проривом в журналістиці, а не в суспільній свідомості.

Михайло ВЕЙСБЕРГ , медіаконсультант:

— Судячи з того, що в усіх областях кількість прихильників Віктора Ющенка зросла, а Віктор Янукович, навпаки, втратив кілька відсотків голосів, то певний вплив з боку медіа, безумовно, мав місце. Хоча, з другого боку, особисто у мене склалося враження, що у ході всієї виборчої кампанії люди почали ставитися до мас-медіа більш цинічно, ніж раніше, залишаючи їм, здебільшого, лише розважальні функції і відмовляючи їм у праві бути володарями думок. У людей розвіялися певні ілюзії. Яскравіше за все це стало видно, коли медіа, після того як говорили одне, раптом різко почали проголошувати зовсім інше, діаметрально протилежне. У людей це викликало реакцію, яка виявлялася у байдужості до виборчого процесу. Навіть не знаю, скільки часу тепер піде на те, щоб поступово відродити кредитоване суспільством довір’я до ЗМІ.

Варто відзначити, що в період виборів дуже чітко виділилося дві лінії, які, за ідеєю, мали перетинатися: позиція медіа та професіоналізм журналістів. Але позиція і професіоналізм у нашому випадку йшли окремо одне від одного.

Загалом, на мій погляд, медіа, безумовно, вплинули на результати переголосування. Але частка їхньої участі у цьому дуже мала. Певне романтичне уявлення про те, що медіа можуть змінювати установки, як на мене, розвіялося після усього цього гармидеру. Особисто я все більше схиляюся до думки про те, що читати і дивитися, звичайно, можна, але далеко не журналістська робота і, тим більше, не журналісти мають визначати погляди суспільства на ті чи інші події. До речі, особисто я останнім часом дуже часто з цікавості дивлюся телеканал «Україна». Мені цікаво, як вони обслуговуватимуть усю цю ситуацію і осмислювати її. Створюється враження, що журналісти цього телеканала у великому шоку від того, що відбувається.

На закінчення варто відзначити, що ЗМІ, особливо телебачення, під час усієї виборчої кампанії намагалися створити якісь нові форми подачі інформації. Дуже вдалою виявилася спроба, наприклад, того ж «5 каналу» створити телемости із західними і східними містами чи навіть просто брати інтерв’ю у людей на вулицях Донецька та Луганська. За це їм спасибі. Однак увесь час викликала розчарування певна упертість людей, що сидять у студії. Створилося враження, що вони не прийшли туди розмірковувати, знайти одне з одним щось спільне, а ще раз викрикнути в ефір: «Сам дурень!»...

Наталія ЛАВРИНЕНКО , старший науковий співробітник Інституту соціології НАН України, кандидат філософських наук:

— Гадаю, що ЗМІ не особливо вплинули на результат переголосування. Справа у тому, що в другому турі виборів люди переважно вже відстоювали ту позицію, яка у них сформувалася після першого туру голосування. Але події, що відбуваються у даний період, дуже важливі для засобів масової інформації як соціального інституту. Наші ЗМІ сьогодні переживають процес становлення як соціального інституту, як дійової четвертої влади в країні. Попередні події показали, що свою роль медіа досі не виправдовували за однієї лише причини — не вистачало не стільки професіоналізму, скільки сміливості й самостійної громадянської позиції. Можливо навіть, що історична роль подій, що відбуваються сьогодні, в тому й полягає, що саме народ підштовхнув ЗМІ до правдивого відображення дійсності. Вийшло так, що саме народ знизу дав медіа легітимне право висловлювати свою волю, свої думки. І потрібно також сказати, що коли народ дозволив це ЗМІ, вони стали об’єктивними. Можна також говорити вже і про те, що у нас підросло своє покоління кваліфікованих журналістів, коментаторів. І, в принципі, від послуг Дмитра Кисельова можна вже й відмовитися...