«Зарубіжні інвестиції через дружні потиски рук і поцілунки не передаються»
Ці слова пані Гороховської з газети «Подольские вести» якнайкраще передають зміст подій у Києві, де продовжує роботу місія Міжнародного валютного фонду, яка розглядає хід виконання Україною програми EFF.
Виступаючи вчора на зустрічі в Українській спілці промисловців і підприємців, голова місії, директор 2-го Європейського департаменту МВФ Мохаммад Шадман-Валаві заявив, що, на думку експертів МВФ, Україна нині перебуває у критичній ситуації. Серед країн-позичальників МВФ, відзначив він, Україна стоїть другою після Туркменістану, де протягом двох останніх років не спостерігалося ознак економічного зростання. За словами М.Шадман-Валаві, уряд України «обклав податками населення за найвищими ставками серед країн колишнього СРСР». Хоча було зроблено всі можливі запозичення грошових коштів, вони, як вважає голова місії МВФ, не пішли на проведення економічних реформ.
Відзначимо, в умовах загострення фінансової кризи в України немає шансів отримати які-небудь приватні кредитні ресурси, щоб уникнути «суверенного дефолту» (тобто банкрутства, яке настане після невиплати боргів МВФ у розмірі близько 700 млн. доларів). Власне, саме для цього продовження кредитних відносин потрібне рівною мірою і Україні, і МВФ. Розрахунок за кредити з МВФ — критерій цивілізованості країни. Дефолт щодо МВФ мають 4—5 країн, на кшталт Сенегалу. Такий дефолт неминуче супроводжується припиненням діалогу з урядами інших країн-кредиторів і загрожує повсюдним арештом зарубіжної держвласності (літаків, суден, нерухомості). Чи потрібно це самому МВФ — питання філософське. Хоча відповідь на нього значною мірою залежатиме від позиції Америки. Економічно на МВФ — тиснути нікому, оскільки в Україні практично немає західних інвестицій, тут майже нікому захищати «своє».
