Затишшя перед вибором

Сьогодні — день тиші. З телеекранів і бігбордів зникне докучлива політична реклама. Комунальники у терміновому порядку зривають агітки з огорож...

Для політиків сьогодні є чудова можливість відіспатися — у ніч із 30 вересня на 1 жовтня їм буде не до сну. А нам ще раз подумати й обрати один варіант із чотирьох: проголосувати за кого- небудь із фаворитів, віддати свій голос малій партії, проголосувати «проти всіх» або взагалі не утрудняти себе відвідуванням виборчої дільниці. Звичайно, ваше право, який варіант обрати, але все ж таки краще не відмовлятися від свого конституційного права. Не голосувати — легше за все, але ж нам у цій країні жити.

Якщо ви прийшли на вибори і ваш голос враховано, він уже не пропав даремно. Ваше волевиявлення так чи інакше матиме ефект. Навіть голосуючи «проти всіх», ви зменшуєте процентний показник кожної партії, що бере участь у виборах. А якщо вам так уже неприємні «фаворити», можна дати шанс малій партії — а раптом пройде...

Але все це завтра, а сьогодні ми просто вирішили пригадати цю передвиборну кампанію. Все ж таки це були перші дострокові парламентські вибори в історії України. Регіональні експерти «Дня» побачили її такою:

Сергій БІЛОШИЦЬКИЙ , кандидат історичних наук, Хмельницький:

— Поточна виборча кампанія разючим чином відрізняється від попередніх парламентських виборів використанням брудних технологій, приборканням владою судової системи і засобів масової інформації.

По-перше, легітимна фаза перевиборів, як і раніше, залишається сумнівною і непереконливою для значної частини суспільства. Звинувачення парламенту в корупції не були зафіксовані й засуджені законним шляхом, а перетворилися в якийсь символ віри політичної опозиції до правлячої коаліції. По-друге, легітимність усіх указів Президента про розпуск парламенту і організацію його перевиборів швидше спирається на певну політичну (революційну) доцільність, однак тільки не на чинне право. По-третє, маніпуляції фракцій БЮТ і «НУ» зі складанням депутатських мандатів і обнуленням виборчих списків створюють небезпечний прецедент з підриву діяльності конституційного органу влади — парламенту, що виходить за межі парламентської боротьби.

Однак головною характерною особливістю цих виборів, на мою думку, є та, що вони стали можливими лише після того як провідні політичні сили ПР, БЮТ, «НУ-НС», а точніше, їхні власники досягли домовленостей щодо бажаного результату завершення виборчої кампанії та організації влади у країні до президентських виборів 2009 року. Таким чином, ця виборча кампанія стала першою, результат якої визначається не виборцями, а вузьким колом правлячої еліти, яка шукає компроміс між своїми інтересами, зважаючи на фактори зовнішнього тиску.

Ця практика моделювання політичних процесів і вбудовування електорату в бажані моделі політичної поведінки добре відома і відпрацьована у багатьох західних країнах. Однак для України така технологія нова і вимагає певної обкатки. Зважаючи на відсутність у країні традицій домовлятися і зберігати домовленості, всі учасники переговорного процесу нервують, не довіряють компаньйонам, підстраховуються, створюючи додаткові фактори тиску одне на одного.

Серед інших відмінних особливостей поточної виборчої кампанії можна виокремити: різке падіння ролі партій та їхніх брендів у порівнянні з роллю, що відводиться їхнім лідерам; небажання і невміння суб’єктів виборів розв’язувати проблеми регіонів; зациклювання їх на боротьбі з абстрактним і анонімним злом; переведення виборчої риторики з раціонального в ірраціональне русло; безвідповідальний соціальний популізм; посилення ролі заходів з контрпропаганди і дискредитації опонентів; карнавалізація і голівудизація висвітлення виборів ЗМІ.

Усі перераховані фактори політичної реальності сучасної України важко вважати позитивними, оскільки вони сприяють відчуженню реальної політики зі сфери суспільного розуміння і контролю. Однак вони є неминучим результатом інтеграції України у світ не відкритої, а реальної західної демократії.

Однак є і добра новина: парламентські вибори вже фактично закінчилися, а перші приморозки повернуть українському суспільству почуття реальності.

Володимир ПРИТУЛА , політолог, Крим :

— Оскільки це перші дострокові вибори в Україні — а інші країни проводили їх вже багато разів, — то, крім іншого, ця виборча кампанія це ще й безцінний досвід для влади і для народу. Хоч кампанія загалом була коротка, млява, не цікава, однак вона принесла нам цінні знання. По-перше, народ дізнався, що влада не всесильна, і її можна, при потребі, міняти. По-друге, якщо раніше влада була для українців чимось на зразок бога, на якого слід було молитися, то зараз люди розчарувалися у владі та стали ставитись до неї чисто утилітарно, як до менеджерів суспільного життя, яких саме народ наймає на роботу і може вигнати з роботи, якщо вони не справляються. Також втратило незаслужений ореол і слово «партія». Тепер це не «розум, честь, совість нашої епохи», а група, або навіть клан людей, які хочуть отримати владу. Єдине, що лишилось, так це те, що народ ще має навчитися оцінювати партії за їхніми справами, а не за словами, але й цей час уже не за горами. Ще одні вибори, на мою думку, і народ всі партії буде атестувати виключно за досягненнями на благо народу.

Негатив однак цієї кампанії полягає в тому, що влада і партії так і не змогли піднятися над буденними потребами, не змогли оцінити важливість моменту і продовжували принизливо штовхатися біля владного корита. На жаль, у суспільстві під час цієї кампанії так і не відбулося вкрай важливої дискусії про роль влади і роль партій в суспільстві, і тому влада і партії — не змогли вирости ні ідеологічно, ні теоретично, ні практично, а тільки проявили себе як «базарні баби» — виключно лаялись останніми словами та осипали одне одного брудом. Це свідчить про те, що ми в результаті виборів ризикуємо отримати низькокваліфіковану виконавчу владу, яка не володіє основами практичного управління суспільством.

На жаль, багато партій, які беруть участь у виборах, замість серйозної розмови з виборцем, демонстрували народові, що вони продовжують вважати виборців лохами, з якими слід поводитись як з недоумками. Вони виявляли чудеса винахідливості для того, щоб якось підманути людей, обдурити, пообіцяти щось неможливе, примусити повірити у щось неймовірне. Один блок розіслав виборцям квитанції з букмекерських контор, за якими вони обіцяли кожному, хто проголосує за нього, по 1000 гривень виграшу, за умови, що проголосують достатньо для проходження партії в парламент. Що це, як не підкуп і обман? Отже, негатив виборчої кампанії в тому, що політичні партії ще не зрозуміли, що від різної «заманухи» вже слід відмовитись, а тільки чесна робота і правдива розмова з виборцем можуть бути дорогою в парламент. На жаль, взаємна повага — це не та якість, якою відрізняються українські політики, партії та лідери. А жаль. Політикам слід навчитись не принижувати інших, не принижуватись самим, не принижувати свою державу і свій народ. Тоді народ буде поважати таких політиків.

Анатолій БЛИЗНЮК , голова Донецької обласної ради:

— Вибори є вибори. І всі політичні сили намагаються довести свою правоту, сказати, що вони найкращі. Але те, якими методами це робиться, в мене особисто іноді викликає огиду. Тому одним з основних мінусів цієї кампанії я вважаю те, що вона була, мабуть, найбруднішою в історії України.

Ще одна відмінність цієї кампанії — величезна кількість порушень, яких припускаються вже зараз. Наприклад, на сьогоднішній день понад 12 тис. членів дільничних виборчих комісій не стали до роботи в Донецькій області. Ось, приміром, 52-й округ, місто Шахтарськ: проводиться заміна 226 членів дільничних виборчих комісій від «Нашої України». Донецьких представників міняють на представників Волині. І це за декілька днів до голосування! Те саме в 54-му окрузі, у Волновасі — подано документи на заміну 728 членів дільничних виборчих комісій «НУ-НС» і БЮТ. І ми розуміємо, що так буде до останнього дня.

Проте є й плюси: ця виборча кампанія показала, що ми в Україні нарівні з демократизацією суспільства, наданням права вільного вибору від початку й до кінця, мусимо ще й посилити відповідальність суб’єктів як фізичних, так і юридичних осіб за все, що вони роблять. Якщо ми це зробимо й гармонізуємо, ми рухатимемося вперед.

Упевнений, що в Донбасі, незважаючи на всі мінуси кампанії, саме голосування пройде нормально й ніхто не засумніватися в його результатах.

Юрій УЩАПОВСЬКИЙ , доцент кафедри економічної теорії Житомирського державного технологічного університету:

— Перша виборна кампанія до позачергових парламентських перегонів показала плюси і мінуси нашої виборної системи і політичної практики як таких. Що було негативного? Безглузда і тупа політична реклама і передвиборча агітація, причому з усіх боків. Схоже, що їхні політтехнологи не дуже уявляють ситуацію в суспільстві, яке є значно більш зрілим, ніж вони. Ті ж мають мислення на рівні середньовіччя. І зараз не тільки інтелігенція це усвідомлює, але й бабусі у тролейбусах розповідають як «розкушують» агітаційні штучки. У цьому зв’язку пригадується вислів, який, якщо не помиляюсь, належить відомому польському кінорежисерові Єжі Гофману: «Народ не такий розумний, як ми про нього говоримо, але не такий дурний, як ми думаємо.» Гасла на кшталт «Країні потрібен такий-то» не мають сенсу, бо люди мають потребу насамперед у нормальному заможному житті. Зміст рекламних відеороликів був дуже обмежений і вузьколобий. Гроші витрачені на них даремно, а могли б бути використані з більшою користю. Отже, я не можу виділити жодної нормально проведеної піар- кампанії. У процесі передвиборної боротьби практично не велась мова про стратегію розвитку країни. Якоїсь певної моделі ніхто не продемонстрував. Було дуже багато соціальних обіцянок, в яких кожна політична сила хотіла переплюнути іншу. Притому вони забували просту економічну істину — заможна держава не потребує таких великих соціальних виплат. Необхідно, щоб було менше людей, яким вони потрібні. Це означає, що знову акцент був зроблений на агітацію бідних верств населення, тобто на найменш захищені кола електорату. Але державу вперед повинен рухати інтелект, а на це потрібні гроші. І все відразу не може бути пріоритетним. У практичному плані слід ставити звужену мету, яку слід досягти. Жодна з партій не висловила чітко, що таке є національна ідея.

Наша специфіка — недосконалість законодавчої бази. Потрібен перегляд Конституції, в якій була б закладена система противаг. І розробляти її повинні не політики, а фахівці. Політиків слід від цього відсунути.

Залишається велике питання, що буде після виборів? Думаю, не може бути постійних виборів. Якщо буде застосована відмова більше ніж 150 депутатів брати участь у засіданнях Верховної Ради, мусить бути введене президентське правління хоча б на рік. Партії, які спровокують нові позачергові вибори, повинні позбавлятися права участі у нових виборах. А зараз, образно кажучи, ті ж слони пішли в ту ж аптеку.

Що додає оптимізму, так це те, що виборці поступово навчаються. Чим далі, тим менше вони перестають реагувати на порожні обіцянки. З такими людьми буде важче працювати, щоб схилити на свій бік, важче спокусити.

Що дратує? Я дуже слабо уявляю, щоб у 1990 році студенти могли вийти голодувати на граніт Майдану за гроші. А зараз одні й ті ж пики можна побачити на вулицях то під одними, то під іншими прапорами. Склався прошарок людей, які не мають ніякої ідеології, а просто заробляють на виборах.

Саме те, що в українському соціумі бракує ідеології, вважаю особливістю нинішньої виборної кампанії. Зараз вивітрений ідеологічний зміст політичної боротьби, і все більше вона спирається на лідерів, які мають харизму. Вважаю, що в суспільстві назріла потреба в національно-демократичній партії, як продовжувачці традицій Руху. І вона повинна була в своїй ідеології чітко виступити за утвердження засад демократії, європейський вибір, вступ до НАТО.