Завдання — мінімум

Українці, як любить казати поки ще чинний Президент Віктор Ющенко, таки унікальна нація. Парадокс — наш головний товариш. З одного боку, наша з вами унікальність викликає сум, адже лаючи «старий» дует Тимошенко — Янукович, що вже досить набрид, саме ми дали їм путівку в другий — вирішальний — виборчий тур.

З іншого боку, попри кризу, розчарованість у політиці і політиках, мороз, ожеледь та інші кризисні неприємності, наші співвітчизники виявили високий рівень громадянського обов’язку, прийшовши-таки на виборчі дільниці. Явка на виборах 7 лютого становила 69,07%. Це більше, ніж у першому турі (66,72%), але все-таки менше, ніж на попередніх президентських виборах. Так, 2004 року на виборчі дільниці прийшло 74,92% українців, 1999-го — 73,80%.

Проте нинішній показник явки досить-таки високий, чому, до речі, аплодував особисто в ефірі «Шустер-Live» президент Грузії Михайло Саакашвілі. Лідер дружньої країни висловив захоплення, мовляв, по Україні криза вдарила ще й як, а люди, попри падіння рівня життя, повелися так, що вся Європа повинна позаздрити! Рівень явки, на думку не лише Саакашвілі, а й цілої низки інших іноземних політиків, тримає нашу еліту в тонусі, і, хочуть вони того чи ні, — примушує зважати на волю народу, позбавляючи можливості домовлятися «під столом».

Ще один важливий поствиборчий момент. У другому турі помітно зросла кількість українців, які показали претендентам «червону картку». Якщо на виборах 17 січня в графі «Не підтримую жодного з кандидатів» галочку поставили 2,20%, то позавчора таких було 4,42%. Про цю категорію, правильність (з врахуванням нинішніх виборчих реалій) або ні їхньої позиції ми детально, разом з експертами, поговоримо пізніше — коли стихнуть виборчі пристрасті.

І, нарешті, мабуть, найцікавіші цифри — розподіл голосів Тігіпка, Яценюка та Ющенка, кандидатів, які набрали солідний відсоток голосів у першому турі, але все-таки зійшли з дистанції. Арсеній Петрович та Віктор Андрійович публічно й неодноразово заявляли, що в другому турі проголосують проти всіх. Сергій Леонідович лише казав, що не підтримає відкрито ні Тимошенко, ні Януковича, а про те, як проголосує, не уточнював.

Уточнили і проаналізували переваги електорату всіх трьох топ-політиків фахівці компанії «СОЦІС». Результати більш ніж цікаві. Судіть самі.

42,8% прихильників Тігіпка проголосували за Віктора Януковича, за Юлію Тимошенко — 43%, проти всіх — понад 14%.

Прибічники Арсенія Яценюка визначилися з вибором так: за Януковича — понад 20%, за Тимошенко — 65,5%. Проти всіх — також понад 14%.

Понад 6% тих, хто голосував у першому турі за Ющенка, в другому вибрали Януковича, і майже 83% (!) — Тимошенко. Нікого не підтримали — близько 11% виборців діючого глави держави.

Висновок на поверхні — люди переважно слухають заклики тих, кому сказали «так» у першому турі, але далеко не завжди діють «за установкою». Демократія.

Перш ніж проаналізувати результати «головних героїв», пригадаємо попередні вибори. 2004 року, коли за президентську посаду боролися Янукович та Ющенко, за результатами другого туру перший випереджав другого на 2,85%. Саме тоді на весь світ було заявлено про масові фальсифікації, оскільки незалежні екзит-поли показали перемогу Ющенка (приблизно з таким самим відривом).

Кінцевий результат відомий: Помаранчева революція, потім третій тур і перемога Віктора Ющенка (з розривом у 7,8%).

Сьогодні ситуація діаметрально протилежна: всі п’ять екзит-полів віддають перемогу Януковичу (з перевагою в середньому 4,5%), тоді як ЦВК, обробивши понад 90% електронних бюлетенів, показує розрив у 2%.

Парадокс ситуації у тому, що більшість у Центрвиборчкомі (а ЦВК, як відомо, формується за партійно-квотним принципом) нині саме в Партії регіонів. Отже, навряд чи попередній «вердикт» Центральної виборчої комісії можна піддавати сумніву. Тим більше що жодна з двох команд-учасниць другого туру виборів, за підсумками першого, не пред’явила Центрвиборчкому претензій в упередженості або, що ще гірше, — доказів підтасовування результатів всенародного волевиявлення.

У Партії регіонів уже святкують. «Янукович поспішив привітати українців із собою», — такими іронічними заголовками рясніли стрічки інформаційних агентств після того, як штаб ПР видав у телеефір ролик Віктора Федоровича. Посміхаючись (і, судячи з міміки, читаючи з суфлера), пан Янукович сказав: «Вітаю всіх вас і весь український народ із перемогою на виборах! Під час виборчої кампанії я об’їхав нашу велику країну, я бачив, як ви боретеся, аби вижити, я бачив ваші очі і чув ваші серця, я почув ваш заклик до змін. Ви заявили про свої надії — і я почув вас!».

У таборі Юлії Тимошенко після телеспічу жартували, мовляв, зарано радієте, 2004 року Володимир Путін теж поспішив привітати лідера ПР із перемогою. Чим обернулася «перемога» — загальновідомо... Разом із тим, двічі в одну річку не ввійти. Люди втомилися і не вийдуть на Майдан, як вийшли п’ять років тому. Це факт, з яким потрібно рахуватися Юлії Володимирівні, яка натякала на нову революцію.

Навіть якщо БЮТ вдасться організувати масові акції — це буде лише ілюзія Майдану, не більше, не менше.

Попри втому (небезпідставну, варто зауважити) людей, команда чинного прем’єра й Тимошенко особисто повинні сказати велике дякую за результат, наявний на сьогодні в активі лідера БЮТ. Люди розчарувалися, але прийшли і підтримали ту, яка в другому турі асоціювалася з Помаранчевою революцією і ту, яка теж зробила достатньо для реваншу пасинка (як сказав сам Янукович) Майдану.

Щодо чистоти виборчого процесу, то вчора про це висловилися фахівці CIS-EMO. Загальний висновок такий: порушення в ході другого туру виборів президента носили епізодичний характер і не зможуть вплинути на загальні результати волевиявлення. «Нам не вдалося, як ми не намагалися, знайти серйозні порушення — вони носили епізодичний характер, і не було спроб зриву виборів», — заявив керівник місії спостерігачів Олексій Кочетков.

CIS-EMO також відзначає зниження кількості порушень у другому турі виборів президента порівняно з першим. Істотних зауважень немає й у вітчизняних ревізорів з Комітету виборців України (КВУ).

Порівняно «чиста» виборча форма зовсім не означає, що після оголошення результатів (на це ЦВК, нагадаємо, відведено десять днів) політичний процес в Україні буде чистим, як гірський кришталь. Ніяк. І це можна казати вже сьогодні, не чекаючи на вердикт Центрвиборчкому.

Поствиборчі прогнози. Перший: Тимошенко трохи повоює в судах (а воювати, підкреслимо, є за що, адже розрив мінімальний) та піде в опозицію. Багато експертів зазначають, це хороший сценарій, адже Тимошенко в опозиції набагато сильніша, ніж Тимошенко біля владного керма. Але тут виникають сумніви. Питання: а чи вистачить у Юлії Володимирівни сили й терпіння (до наступних виборів президента) бути в прямому розумінні слова сильною опозиціонеркою №1? — відкрите. До того ж, не факт, що після вірогідного програшу команда Тимошенко (маються на увазі справжні політичні діячі, а не кон’юнктурники) допомагатиме їй у боротьбі. Тим паче, що після вірогідної відставки з посади прем’єра Юлія Тимошенко залишиться й без депутатського мандата, а значить — в зоні ризику.

У нічних поствиборчих дебатах у студії Савіка Шустера брав участь учасник Помаранчевої революції, відомий російський політик Борис Нємцов. Він, по-перше, сказав, що по-доброму заздрить нам — українцям, адже ми самі вільні вибирати владу, а не голосувати, як скаже... словом, ви знаєте, хто. По-друге, Борис Юхимович назвав результат Юлії Володимирівни (дослівно) блискучим: «У світі, мабуть, немає прем’єра, який за часів серйозної економічної кризи отримав би такий блискучий результат!». Це справді так, і це справді феномен Тимошенко, яку завжди називають сильнішою з усіх українських опозиціонерів, і чи не найслабшою керівницею виконавчої гілки влади.

На руку Януковичу зіграв його опозиційний статус. Лідер ПР нічого практично не роблячи (навіть не утрудняючи себе відвідинами ВР, хоча є таким самим депутатом, як останні 449), просто критикуючи пані Тимошенко — та й то далеко не завжди вдало і не без ганебних конфузів — збирав електоральний урожай.

«Так чого ви сумуєте», — каже вищезазначений Борис Нємцов виборцям Юлії Тимошенко, мовляв, хай «Лідер» спробує, як воно — виводити країну з кризи і не втратити при цьому підтримку народу.

Можливо, в цьому і є сенс. У будь-якому випадку БЮТ, на відміну від ПР, — опозиція реальна, а не декоративна, тобто Януковичу не вдасться пополювати у своїй резиденції на лося або пограти в гольф — доведеться або працювати, або йти. Так, імпічменту в нас ще не було, але..! Донедавна в Україні й дострокові парламентські вибори вважалися чимось неймовірним, проте саме Тимошенко довела: неймовірне може стати очевидним. Отже, хто знає, чи зможе у випадку перемоги Віктор Федорович протриматися в президентському кріслі всі п’ять відведених законом років.

Другий сценарій — сценарій невизнання «серцевими» фіаско свого лідера. В цілому спостерігачі й політологи (причому, як близькі до БЮТ, так і до ПР) солідарні: Майдану не буде, буде судова війна, яка, втім, навряд чи переверне фінальний вердикт ЦВК «з ніг на голову». Але БЮТ та їхній лідер у результаті цього дербі апріорі отримають солідний резерв для планових травневих виборів до місцевих органів самоврядування. А крім того, Тимошенко та її команда, перебуваючи де-факто (невідомо, скільки часу, сил і, чого гріха таїти, грошей знадобиться Януковичу, аби прибрати Тимошенко з прем’єрської посади) в опозиції, побудують багатообіцяючий плацдарм для вірогідних позачергових виборів до Ради.

І хай сьогодні всі, кому не ліньки, кажуть про швидке народження нової коаліції у ВР «під Януковича» (до якої точно ввійде Компартія, ймовірно, Блок Литвина, і, швидше за все, пропрезидентська частина НУ-НС), парламентське «перезавантаження» — найкращий шлях виходу з поствиборчої кризи влади.

По-перше, це буде тест для нового президента, а чи отримає він після президентських виборів більшість у парламенті? По-друге, позачергові вибори до ВР можуть стати початком кінця «політичної дідівщини», оскільки існують усі підстави казати про подолання прохідного тривідсоткового бар’єру парткомандами Яценюка, Тігіпка й, можливо, когось ще з «нових».

А демонтаж нинішньої коаліції і будівництво на її руїнах чергової «ширки», цементом якої є не переконання, а гроші? Це ми вже проходили 2006 року. І, судячи з усього, регіонали зробили для себе правильні висновки. Адже і Рінат Ахметов, і Борис Колесніков в унісон відзначили малоймовірність створення в нинішньому скликанні ВР коаліції із чітко вираженим «синьо-білим» забарвленням.

Отже, вибори до Ради (тим більше, їх можна об’єднати з місцевими), мабуть, варто провести. І новий президент, якщо, звичайно, він сильний не лише на слові, а й на ділі, це зробить. А в цьому, до речі, сумнівається багато хто. Так, нещодавно в інтерв’ю «Дню» Арсеній Яценюк сказав: «Це міф! Янукович не ініціюватиме дострокові парламентські вибори. Вони йому не потрібні. Він зіб’є коаліцію в чинній Раді. Навіщо йому витрачати час і гроші? Він і без виборів отримає комуністів, Литвина, частину НУ-НУ і, можливо, БЮТ. А ось хто скликатиме позапланові вибори у випадку перемоги Януковича, так це Тимошенко. Якщо вона програє — її звільнять з посади прем’єра, і, отже, в неї не буде депутатського імунітету. Здогадайтеся, що з урахуванням цього робитиме Віктор Федорович..?». Для того, щоб знати напевно, що робитиме або президент Янукович, або президент Тимошенко, потрібно діждатися остаточного слова Центрвиборчкому. Але вже сьогодні, ставлячи попередній «діагноз», можна зі стовідсотковою впевненістю констатувати: жоден із кандидатів, які беруть участь у другому турі, не набере 50+ відсотків підтримки виборців. Це, як мінімум, означає одне — той (та), кому Віктор Ющенко передасть кермо президентської влади, повинен докласти максимум зусиль, щоб стати президентом усієї країни, а не її половини.

Чи реально це? Якщо так, що для цього потрібно зробити майбутньому переможцеві виборів-2010? — це запитання «День» адресує експертам.

КОМЕНТАРI

Юрій ЩЕРБАК, екс-посол України в США і Канаді:

Найперше, новому президенту, якщо ним стане Віктор Янукович, необхідно пригадати положення Конституції про державну мову України. І саме українською звертатися до громадян країни. Він уже продемонстрував напрямок своєї політики, що спрямований проти української мови, культури та історії. І це, звичайно, не буде сприйнято схвально половиною українського народу. Обіцянки можуть бути які завгодно, особливо тоді, коли він вважає, що перемога в його руках. Проте критично важливими будуть саме перші 100 днів нового президента. Тобто вже за цей період стане зрозуміло, якою буде його подальша внутрішня та зовнішня політика.

Для того, щоб об’єднати роз’єднану навпіл Україну, новому президенту необхідно здійснити дуже серйозні кроки. Або запросити суперників до роботи в уряді, або створити дієву коаліцію в парламенті, як це було в Німеччині, коли християнські демократи створили коаліцію. Різні є можливості для проведення зваженої загальнонаціональної політики. Врешті-решт, це є типова формула американських президентів — кожен обраний на пост глава держави оголошує, що буде президентом всього народу. Хоча подальші його дії не обов’язково повинні відповідати цим словам. Насправді в Україні, таке об’єднання зробити вкрай складно, адже виборча кампанія була дуже жорсткою і надзвичайно вороже налаштувала один табір проти іншого. Тим паче, що команда самого Віктора Януковича агресивно себе поводить щодо інших політичних сил. Тому політика примирення є вкрай примарною. Будь-який президент, маючи підтримку лише половини народу, довго не втримається на своїй посаді.

Щодо ситуації в парламенті, то тут складно прогнозувати. На мою думку, пропрезидентська коаліція буде, адже вона фактично сформувалася ще до виборів. Частина безідейних та ідеологічно немотивованих народних депутатів перебіжить до табору переможців. Адже з таким складом Верховної Ради, в якій сидять бізнесмени, що бояться за свій бізнес і з фінансово-економічних міркувань підуть служити переможцю. Ця коаліція буде сформована, але доцільніше було б провести дострокові вибори. І їх результати зараз є не такі вже прогнозовані. За прикладом США, якщо президентом обирається республіканець, то як правило, формується демократичний Конгрес. Для того, щоб врівноважити владу в країні. Такий варіант можливий і у нас. Якщо Януковича оголосять президентом, то народ може відповісти голосуванням за БЮТ, що буде потужною фракцією в Раді. Але це питання може вирішитися тільки на позачергових виборах.

Я не вірю в те, що Тігіпку буде запропонована посада прем’єр-міністра, адже в Януковича є своя команда, що отримала від нього попередні обіцянки щодо посад. Вже найближчим часом ми зможемо побачити розстановку сил і преференцій. Якщо Тігіпко піде на зближення, то може втратити своє реноме незалежної третьої сили. В іншому випадку, залишиться до парламентських виборів у такому невизначеному стані й, очоливши політичну силу, приведе її до парламенту.

Микола ПЕТРОВ, науковий співробітник Московського центру Карнегі:

— Росію результат виборів в Україні цілком влаштовує. З відходом Президента Ющенка зникне персональний подразник Кремля. Тоді стосунки з українським керівництвом (як із Януковичем, так і з Тимошенко) будуть цілковито зрозумілими й прогнозованими.

Якщо подивитися на результати соціологічних опитувань, то більшість росіян вважають, що Янукович — це більш близький кандидат, екстраполюючи на сьогодні те, що було п’ять років тому. Мені здається, для якоїсь частини російського керівництва стосунки з Тимошенко були зрозумілішими. Тим паче тому ж таки Путіну було легко будувати стосунки з нею, як із сильним і владним лідером. Хоча і з Януковичем жодних проблем в побудові стосунків теж не виникало.

Що стосується того, що новий президент повинен буде, так би мовити, «піднятися над собою», то певний результат є. Уже на цих виборах не було такого чіткого розколу між заходом і сходом України. У цьому сенсі можна вважати, що Янукович за минулі п’ять років теж пройшов певний шлях, будучи й прем’єром, і лідером найбільшої опозиційної сили. У цьому сенсі його еволюція в російсько-українських питаннях неминуча, як це мало місце завжди, коли так званий кандидат зі сходу приходив до влади в Україні. Далі, мені здається, все буде, як раніше, як це було за того ж Кучми — кандидат, який приходить на хвилі підтримки однієї частини населення, швидше починає рухатися в протилежному напрямку, оскільки з кандидата він перетворюється на лідера держави, який будує цю державу й національну ідентичність.

У Москві в першу чергу зацікавлені в стабільності української влади, в перспективі. Я думаю, що в даному випадку інтереси Москви збігаються з інтересами України. У будь-якому разі нова конфігурація влади все-таки дасть можливість українському керівництву думати не лише про те, що завтра можуть бути нові вибори й на них треба бути максимально популярним, а й про те, що є проблеми, які вимагають не дуже популярних рішень. Але, мені здається, інтерес Москви не пов’язаний із конкретною людиною або блоком політичних сил. Для Росії, яка, можливо, має занадто тривалу стабільність й дуже гомогенну однопартійність, вигідно мати справу з партнером, який може планувати, що робитиме не лише завтра, а й через рік.

Євген ГОЛОВАХА, заступник директора Інституту соціології НАН України, доктор філософських наук:

— Об’єднати зараз країну, особливо Віктору Януковичу, буде надзвичайно складно. Адже ми бачимо, що регіональна диференціація занадто велика. Для того, щоб подолати цю достатньо глибоку прірву, потрібно зробити багато серйозних кроків, які б сприйняли позитивно усі регіони України. По-перше, це звичайно, покращення економічного стану країни. Для того, щоб знайти Віктору Януковичу дієві важелі впливу, враховуючи ситуацію з урядом, знадобиться неабиякий політичний хист, якщо не диво. Економічні проблеми існують абсолютно для всіх областей України, вони не є регіональними. Тому вплив на економічну політику є найбільш потрібним і показовим. Без економічних зрушень нового президента не сприйматимуть навіть ті виборці, що віддали за нього свої голоси. На це потрібен певний час.

По-друге, не потрібно повторювати помилок попередників і розглядати перемогу як остаточну поразку опонентів. Абсолютно ні до чого ейфорія, яка простежувалася у 2005 році, коли здавалося, що одна регіональна ідеологія перемогла. Україна занадто складна країна для встановлення за короткий термін однієї ідентичності. Це перспектива на багато років вперед. Зараз же необхідна політична мудрість. Тому не потрібно починати з кроків, що продиктовані власними клановими інтересами. Ми ж розуміємо, що за кожним з кандидатів стояли певні економічні клани. Тут потрібно діяти навпаки, відсторонюючись від реалізації такої політики, пропагуючи ідеали дійсної допомоги України в складний час, а не особисте збагачення та тріумф. Тобто демонстрація нематеріальної користі від посади глави держави, відмова від багатьох економічних преференцій, особливо за умов кризи. Такі б дії дуже б вплинули на імідж та сприйняття нового президента, хоча в мене існують сумніви чи взагалі здатні наші політики на такі кроки. З цього можна було б розпочати, адже всі інші зміни вимагають більш тривалих термінів реалізації.

По-третє, Віктору Януковичу потрібна виважена гуманітарна політика для сприйняття не тільки в своєму регіоні. З точки зору теперішнього стану України, дострокові вибори до парламенту є недоречними, оскільки затягнеться час бездіяльності влади ще на період цього обрання. А країні потрібні рішучі дії вже і зараз. Проте, якщо подивитися на склад Верховної Ради, мені важко уявити реальних соратників Партії регіонів по коаліції. Взаємодія з Комуністичною партією — це просто шлях в нікуди. Якщо говорити про частину партії «Наша Україна», то проблема в дуже серйозних ідеологічних розбіжностях не дозволить їм злагоджено працювати разом. На мою думку, ми просто приречені на дострокові вибори до Верховної Ради. Такі закони демократії, адже тільки в тоталітарній державі все вирішується волею однієї людини. Останні події засвідчили, що Україна є демократичною країною, тому і сценарій буде розвиватися відповідним чином. Тим паче, що створення великої «ПРиБЮТівської» коаліції взагалі видається фантастичним.

Сприйняття Арсенія Яценюка та Сергія Тігіпко як політиків нової генерації, не за віком, а скоріше за іміджем у певних просунутих групах суспільства свідчить про те, що ці виборці вбачають у них перспективу. Тому співпраця цих політиків з Віктором Януковичем могла б покращити імідж і його політичної сили. Проте я вважаю, для самих Тігіпка і Яценюка недоречно вступати в якісь домовленості до парламентських виборів. Стратегічно, не перебуваючи при владі, отримуєш більше шансів на позитивний результат та підтримку електорату. Останнє опитування демонструє, що на парламентських виборах третя-четверта позиції за політичними силами цих «нових» кандидатів. В той час коли традиційні політичні сили вже не мають тієї підтримки в суспільстві, яка була ще не так давно. Можливо, Тігіпко, як найбільш ідеологічно наближена до Януковича фігура, може піти на зближення. Проте я думаю, що це має бути не менше як посада прем’єра. Кожний хід вимагає дуже детального політичного розрахунку, адже від його точності залежить дуже багато. Ось саме в занятій позиції «нові» політики продемонструють свою зрілість та готовність принести нові віяння до вітчизняної політики.

Віктор НЕБОЖЕНКО, політолог, директор соціальної служби «Український барометр»:

— Я вважаю, що ці вибори стали репетицією смерті української демократії. Просто неможливо уявити собі, що було б, якби 2004-го ми не вийшли на Майдан. Перед нами об’єднана група олігархів билася з прем’єр-міністром Тимошенко, а їм допомагав Президент Ющенко та голова Верховної Ради Литвин. Це дуже незвичайна ситуація для країни. І при цьому вони не отримали більшості, яку обіцяли своїм прибічникам і спонсорам. На події виборів 2010 р. слід дивитися ширше, ніж на перемогу того чи іншого кандидата. Треба поставити питання: чи сприяє обрання того чи іншого кандидата демократії в країні? Незалежно від того, хто здобуде перемогу, демократії такий вибір не сприяє. По-перше, у нас, виявляється, є рівність політичних сил, а це означає, що не можна проводити дострокові парламентські вибори. Сторона, що програла, буквально через декілька місяців доб’ється компенсації в парламенті. Якщо переможе Янукович і його оголосять президентом країни, його політичній силі не можна йти на вибори, тому що все одно виграє БЮТ, так само навпаки. Таким чином, ми ніби обнулили результат 2004 року. І насправді, Україна стоїть перед тими самими проблемами, що й п’ять років тому. І цей результат, який показав повний баланс сил у країні, незважаючи на формальну перемогу якоїсь сторони, затверджену судом, продемонстрував, що громадсько-політичні сили в країні рівні. Ми повернулися до вихідної точки — 2004 року, грубо кажучи, п’ять років втрачено.

Якби склалася ситуація, спрогнозована донецькими політтехнологами, 58 % у Віктора Януковича і 32 % у Юлії Тимошенко, то, певна річ, це могло б змусити частину України зорієнтуватися на такого сильного лідера. Але за реальних результатів сили приблизно рівні, а тому депутати будуть обережними, й сформувати нову коаліцію й призначити прем’єра не вийде. Дострокові вибори до Парламенту будуть проведені лише в разі найгострішого конфлікту між новим президентом і парламентом, тим паче що основний інстинкт Верховної Ради — зберегти себе в будь-якому разі, особливо під час кризи. Багатим мільйонерам, які мають приставку «депутат Верховної Ради» набагато зручніше перебувати в парламенті, а не наодинці з кризою. Я не думаю, що депутати зацікавлені в саморозпуску.

У штабі Януковича планували отримати розрив між кандидатами в 10—15% на користь Януковича. І тоді він, дійсно, як лідер більшості в країні, міг би звернутися до меншості. Але коли результат виявився 50 на 50, то звернення з бажанням об’єднати країну просто безглузде, оскільки це блеф. Він зачитав промову, заготовлену під інший результат.

БЛIЦ-IНТЕРВ’Ю

Рінат АХМЕТОВ: У Тимошенко не майбутнє, а сьогодення...

У готелі «Хайятт», де традиційно збираються бютівці, в неділю ввечері було сумно й нерадісно. Дива не сталося. І це стало зрозуміло вже о 18.00. Андрій Портнов і Микола Томенко, не пояснивши причин, скасували свої брифінги. Дуже довгий час узагалі ніхто зі спікерів фракції не виходив до журналістів. Настрій у штабі був відверто пригніченим.

Кореспондент «Дня» підійшла до Григорія Немирі, який нетерпляче чекав на ліфт.

— Що чутно, які прогнози?

— Скоро самі все дізнаєтеся, — сказав Немиря і сховався в ліфті. Але з його тону було зрозуміло, що радіти особливо нічому.

Це підтвердили й довгоочікувані результати екзит-полів. Минулого разу бютівці віддали перевагу каналу ICTV, але цього разу включили «5 канал». І явно помилилися — гостем студії був віце-спікер Олександр Лавринович. Він і прокоментував результати Національного екзит-полу, згідно з яким розрив між Януковичем і Тимошенко становив 3,2%. За іронією долі, найсприятливіший екзит-пол для Тимошенко дав телеканал «Україна» — розрив там становив 2,9%.

До 21.00 у штаб прибула Юлія Тимошенко — в сукні кремового кольору, з незмінною косою та рішучим виглядом. Насамперед вона подякувала всім, хто за неї голосував, і закликала дочекатися офіційних результатів. Усім своїм виглядом вона демонструвала, що крапка в цих виборах ще не поставлена. Але це більше нагадувало браваду, спробу зберегти обличчя...

А тим часом у купецькій обстановці київського готелю «Інтерконтиненталь» щосили святкували перемогу. До восьмої у vip-зоні ніде було яблуку впасти. Коридорами готелю проходжувалися депутати й зірки — Таїсія Повалій, оперний співак Володимир Гришко, дует «Кролики». Проте нестримної ейфорії у стані регіоналів не було. Мабуть, вони чекали, що розрив буде більшим. «Розрив у півтора мільйони голосів — це прекрасний результат», — приндився Михайло Чечетов.

Приблизно о 22.30 до журналістів вийшов Янукович. Оголосивши про свою перемогу, Віктор Федорович зробив заяву, сенс якої відразу ж кинулися розгадувати журналісти та аналітики. «Тимошенко поки ще залишається прем’єр-міністром України», — заявив він.

Чи може Тимошенко бути прем’єром при президентові Януковичі? З цим запитанням кореспондентка «Дня» звернулася до найвпливовішого «регіонала» Ріната Ахметова.

Президент ФК «Шахтар» відчайдушно жартував, привертаючи до себе чи не більше уваги оточуючих, ніж лідер президентської гонки.

— Для мене зараз важливо, щоб ЦВК підтвердила результати екзит-полу. Коли ми це побачимо, тоді потрібно буде запитати у Віктора Федоровича: «Вікторе Федоровичу, які у вас плани?» — віджартувався Ахметов.

— А вам його плани хіба не відомі?

— Не зовсім.

— Що, на вашу думку, президент Янукович повинен зробити в першу чергу? Назвіть конкретні кроки.

— Створити сприятливий інвестиційний клімат.

— Це дуже абстрактно. Що конкретно він повинен зробити?

— Для того, щоб забезпечити економічне зростання, необхідно зробити цілу низку дій. Це не можна зробити за помахом руки. Ось я підняв чарівну паличку — і відразу економіка пішла вгору. Так не буває. Ви знаєте, що таке ефективне управління?

— Розкажіть.

— Це означає — не заважати працювати професіоналам. Так ось, найголовніше, щоб вам не заважали працювати.

— Яких професіоналів ви б порекомендували Віктору Федоровичу взяти в команду?

— Ви знаєте, в нас дуже багато професіоналів. Я гадаю, у Віктора Федоровича буде хороший набір, щоб створити сильну команду.

— Ваш фонд створював програму розвитку для України, не хотіли б ви стати прем’єром, щоб її реалізувати?

— Я бачу, ви хочете ослабити футбольний клуб «Шахтар» (Сміється). Наш фонд — відкритий. І ми були готові працювати з будь-яким урядом. Сподіватимемося, що наші напрацювання (а ми запросили найкращих консультантів світу) стануть у нагоді Україні. Мені б цього дуже хотілося.

— А боротьба з корупцією у вашій програмі на якому місці?

— На першому місці. Бо якщо ми не переможемо корупцію, то інвестор не прийде до країни. Значить, немає верховенства права. Ось ми зараз стоїмо і про що ми думаємо? В яку країну вкласти свій капітал. Куди інвестувати? І нам кажуть: «Там можна заробити 7% річних, а там — 15%, але там наші права не захищені. Там може бути перегляд приватизаційних підсумків. Там ми можемо інвестувати гроші, а додому повернутися... (Зам’явся) легкою ходою». За великим рахунком, ми не інвестуватимемо гроші в ту країну. Ми швидше захочемо 7 або 5 відсотків, але надійно, щоб наші інвестиції повернулися. Тому наше завдання — перемогти корупцію.

— Рінате Леонідовичу, а навіщо ви пішли до парламенту? Ви ж все одно там не з’являєтеся? Уявіть собі, якби ваш менеджер не приходив на підприємство.

— Я вам так скажу, якби менеджер не приходив би на місце, а вартість активів зростала, то я б сказав: «Не ходи». Все залежить від результату. Наша мета — створити сильну країну й сильну економіку, а для цього необхідні реформи. Реформи — це болісний процес. І для того, щоб провести реформи на найвищому рівні, нам необхідно мати кращу міжнародну практику. Для того, щоб учитися на чужих помилках, а не на своїх.

— Як ви вважаєте, парламент потрібно розпустити 30 травня чи зберегти в тому вигляді, в якому він зараз існує?

— Я за те, щоб парламент ефективно працював, узяв на себе відповідальність і створив коаліцію економічного зростання.

— А ви бачите голоси в Раді «під Януковича»?

— Ну, що ви від мене хочете...(Засміявся) Я — один із 449 депутатів.

— А з команди Тимошенко можете узяти до себе в команду кого-небудь?

— Головне — створити вартість країни. Вартість створюють і руйнують люди. Ось є футбольна команда. Є 11 осіб. І ми кажемо, що наше завдання — виграти європейський трофей. І за великим рахунком, ми повинні скрізь знайти найкращих гравців. А конкуренція породжує якість. І ось коли ми знайдемо найкращих, наша команда добиватиметься великих успіхів. Я можу сказати, що у Віктора Януковича амбітні цілі. І для того, щоб виконати завдання, які він перед собою поставив, йому необхідно мати сильну команду. Найкращих гравців.

— Тобто можна брати гравців і з «Динамо-Київ»?

— Так. Ми хочемо бачити гравців і з «Динамо», і з «Шахтаря». Нам головне, щоб ці люди були професійними і відповідальними. Якщо я бачу, що в іншій команді є троє креативних гравців, які можуть підсилити гру нашої команди, і вони хочуть до неї потрапити, а ми їх не запрошуємо, бо амбіції керують нашим розумом і від цього, за великим рахунком, страждатимуть наші цілі, то, на мою думку, це безглуздий підхід.

— А хто ці три гравці?

— Я говорив про футбол, а ви запитуєте про політику.

— А яке майбутнє, на вашу думку, у гравця Ющенка? Він у захисті, в нападі, на лаві запасних? Де він?

— У Віктора Ющенка прекрасне майбутнє. Це Президент, який був вибраний народом. Сьогодні модно кидати в нього камені. Коли в нього був рейтинг, багато гравців із його команди бігли на хорошій швидкості, аби пройтися поруч із ним. Коли в нього рейтинг пішов униз, так само бігли, аби кинути в нього камінь. Я можу сказати, що зі свого боку, я відчуваю величезну повагу до Президента Ющенка.

— А яке майбутнє в Тимошенко?

— За неї проголосувала величезна кількість виборців. До цього потрібно ставитися з повагою. Це свідчить не лише про її майбутнє, а про її сьогодення.