Земля Криму: спроба «комплексної правди»

Минулого тижня, очевидно, Київ усвідомив, що земельне протистояння в Криму загрожує національній безпеці країни. Для підготовки матеріалу на засідання РНБО України створено спеціальну комісію, керувати роботою якої на місці приїхав до Криму керівник одного з департаментів Радбезу Андрій Сменковський. Її засідання в Раді Міністрів Криму, проходило, між, із одного боку, наметовим містечком кримських татар, яке вимагало справедливості, а з іншого боку, під звинувачення організації «Антисамозахоплення» у зловживаннях і корупції. Влада, за словами глави парламенту Криму Анатолія Гриценка, опинилася між двох вогнів: із одного боку, керівники республіки розуміють, що «потрібно ставитися один до одного толерантно й шанобливо», але з іншого боку, згідно з опитуваннями населення Криму, у 51 відсотка громадян акції протесту кримських татар, які почастішали, викликають роздратування, у 22 — побоювання, у 9 відсотків — страх. 83 відсотки населення автономії негативно ставиться до цих акцій і вимагає від влади вживання рішучих заходів для наведення порядку.

Тим часом, проблема за останні роки лише ускладнилася, і знайти сьогодні справедливі рішення набагато складніше, аніж 5—7 років тому. Автор статті вибачається перед читачами за необхідність наводити багато цифр, у цьому випадку без цього не обійтися. Так, за даними голови Рескомзему Криму Миколи Голубєва, приблизно половина прийнятих «земельних» ухвал у Криму в тому чи іншому плані суперечать законам: 2006 року при проведенні 7301 перевірки дотримання земельного законодавства виявлено 4723 порушення. Перевірено 6200 ухвал, прийнятих у сфері земельних відносин, і за результатами перевірок внесено 1530 клопотань про приведення прийнятих ухвал у відповідність із чинним законодавством, 68 незаконно прийнятих ухвал було скасовано. До органів прокуратури 2006 року направлено 470 матеріалів. 2007 року проведено 7294 перевірки дотримання вимог земельного законодавства, виявлено 4446 порушень. З метою усунення порушень до органів виконавчої влади і місцевого самоврядування внесено 724 клопотання і 409 матеріалів направлено до органів прокуратури. Рескомзем зазначає — тенденція до самовільного захоплення земель посилюється: 2004 року таких фактів було виявлено 1862, 2005 — 2197, 2006 — вже 2493, а неповного 2007 року — 1963 факти. 2006 року до окремих фактів самовільного заняття земельних ділянок фізичними і юридичними особами приєдналися факти групових етнічних самозахоплень на великих площах. Так, лише на території міст Сімферополь, Євпаторія, Судак, Сімферопольського та Бахчисарайського районів групою громадян загальною чисельністю близько 15 тисяч осіб було самовільно зайнято понад 55 земельних ділянок орієнтовною площею 1730 гектарів.

І це при тому, що влада постійно реагує на всі випадки, приймає різні ухвали й постанови, обговорює, аналізує, карає, притягує до відповідальності. Однак усе це дає незначні результати. Ось і 2008 року планується забезпечити розробку генеральних планів населених пунктів і схем комплексної забудови територій за межами населених пунктів, завершити роботи щодо встановлення меж населених пунктів, проводити щоквартальне інформування населення і територіальних громад про вилучення і надання земельних ділянок. Однак ось невдача: на реалізацію заходів щодо проведення земельної реформи в Криму передбачалося виділення 125 млн. грн., але фактично з 2001 року було профінансовано лише 40 відсотків від цієї суми. Для нормального проведення земельної реформи протягом 2007—2010 років, відповідно до Державної програми соціально-економічного розвитку АРК, необхідно порядку 80 млн. грн., але їх навряд чи буде знайдено, вважають у Криму.

Не менш заплутана й картина із забезпеченням кримчан землею. За даними Миколи Голубєва, в сільськiй місцевості Криму мешкає 720,9 тис. осіб, у тому числі 574,5 тисяч дорослих. Сільське населення кримських татар становить 109,0 тис. осіб, що становить 19 відсотків. З них — 71,5 тисяч або 67,2%, отримали чи отримують земельні ділянки на площі 185,9 тис. гектарів для сільськогосподарського виробництва. Картина така: 22,9 тис. раніше депортованих громадян отримали земельні паї, 293 особи з кримських татар організували свої фермерські господарства, 1,7 тис. стали членами новостворених сільськогосподарських підприємств, 23,3 тис. громадян отримали землю для особистого селянського господарювання на площі 22,2 тис. гектарів, і ще 23,3 тис. депортованим громадянам дозволено складання документації для видачі державних актів для ведення особистого селянського господарства. Таким чином — землезабезпеченість раніше депортованих громадян землями сільськогосподарського призначення становить 1,71 гектара на людину, а в той же час землезабезпеченість слов'янського населення становить 2,42 гектара.

Яка ж картина щодо забезпеченості кримчан земельними ділянками несільськогосподарського призначення. До 1 грудня 2006 року в Криму завершено інвентаризацію земельних присадибних ділянок, складено списки прізвищ власників із ідентифікаційними кодами. До реєстру внесено інформацію про 400 тис. присадибних земельних ділянок загальною площею 48 тис. гектарів. І ось його дані. Усього в республіці рахується під індивідуальним житловим будівництвом 394,2 тис. земельних ділянок на площі 48,04 тис. гектарів, у тому числі депортованим громадянам надано 82,9 тис. ділянок на площі 9,9 тис. гектарів, що становить 21%, хоча кримські татари становлять 19% кримського населення. З 82,9 тис. земельних ділянок, що перебувають у користуванні в депортованих, 60,79 тис. земельних ділянок надано за ухвалою органів місцевого самоврядування, а інші — внаслідок переходу права власності на житловий будинок. Далі: для здійснення комерційної діяльності громадянам надано 8017 земельних ділянок, у тому числі репатрійованим — 1019 ділянок.

Особливо активно йшов процес 2007 року. За 10 місяців надано 11882 земельних ділянок під індивідуальне житлове будівництво, в тому числі депортованим 4340 ділянок. Для здійснення комерційної діяльності за 10 місяців надано 459 земельних ділянок, у тому числі репатрійованим — 67 ділянок.

Після загострення ситуації з самозахопленнями в Криму, нарівні з активізацією розробки генеральних планів і розширенням меж населених пунктів, органи влади стали більш пильно дивитися, а хто ж ще вимагає землі? Згідно з даними глави Рескомзему Миколи Голубєва, виходить така картина: у 23 масових самозахопленнях беруть участь 10034 громадянина. Переглянули за реєстром присадибних ділянок і виявилося, що 2817 громадян-самозахоплювачів (тобто 28%), уже мають ділянки. Але для задоволення потреб іншої частини цього списку, тобто ще безземельних кримчан, Рада Міністрів Криму та інші органи влади домоглися активізації процесу виділення землі. І хоча реально земля зараз виділяється лише в селищі Доброму Сімферопольського району, але тепер ще п'ять сільських і селищних рад навколо Сімферополя уклали договори про встановлення меж і проведення нормативної грошової оцінки землі 15 населених пунктів і в найближчому майбутньому після завершення цієї роботи там виділятимуться земельні ділянки репатріантам. Загалом передбачається, що під нові поселення лише навколо Сімферополя підуть приблизно 1600 гектарів землі. Аналогічна робота ведеться в Алушті і на території сіл Ізобільне, Верхня і Нижня Кутузівка, селища Розове. Тут планується включити в межі населених пунктів понад 600 гектарів нових земель. Значну частину цих земель буде надано кримським татарам. Під поселення репатріантів додатково виділено 25 гектарів землі в Коктебелі під Феодосією.

І ось внаслідок усього, за даними Миколи Голубєва виходить така арифметика: в середньому одному кримчанинові всіх національностей надано 0,692 гектара земель. Але якщо провести аналіз із урахуванням національності, то видно, що на кожного кримського татарина припадає в середньому 0,825 гектара кримської земельки, а на кримчанина не кримськотатарської національності — 0,673 гектара. При цьому, з наданих під житло поки що взагалі не освоюється 21788 ділянок, із них виділених депортованим — понад половина — 11 тисяч 713 ділянок.

РЕПАТРІАЦІЮ ЗАКІНЧЕНО?

Вся ця земельна арифметика дає підставу главі парламенту Криму Анатолію Гриценку говорити, що «в Автономній Республіці Крим, якщо розглядати її загалом, проблема землі відсутня». Тобто, на його думку, всі, хто бажав, у Криму вже землею забезпечені. Так, перші масові самозахоплення з'явилися 1991 року. Тоді було зайнято 7 200 гектарів, 1992 року — 6 400, 1993 — 5 300, 1994 — 4 100 гектарів, і так далі. Усього за ці роки було захоплено понад 40 000 гектарів землі. Зараз на цих самовільно зайнятих ділянках розташовано близько 300 селищ компактного проживання кримських татар із населенням приблизно 200 000 осіб. Тепер, за словами керівників Рескомнацу, для того, щоб поставити крапку в земельному питанні, потрібно виділити кримським татарам ще 2 200 гектарів землі. 1 600 гектарів із них вже знайшлися в Сімферопольському районі. Незабаром проблему буде вирішено в усіх регіонах Криму.

— Проте, — говорить спікер, — я передбачаю, що скоро ми станемо перед проблемою зайнятості того населення, яке житиме в цих селищах. Діючи таким чином, ми свідомо формуємо депресивні регіони. І ми ще будемо свідками наступних акцій протесту, коли ці люди вимагатимуть від влади робочих місць, коштів для існування та іншого.

У той же час ще 1992 року Академією наук було розроблено наукову схему розселення і працевлаштування кримських татар. Якби вона виконувалася, сьогоднішніх проблем не виникло б. За ці роки з бюджетів усіх рівнів на облаштування кримських татар було виділено 1 мільярд 300 мільйонів гривень. За останні півтора роки було зроблено дуже багато для наділення землею кримських татар. Існують затверджені плани і межі населених пунктів, є земля, яку можна виділити під індивідуальне житлове будівництво. Але кримські татари не завше хочуть отримувати цю землю. Вони зайняли інші ділянки. Влада змушена на їхнє прохання і протести погоджуватися, але ця робота потребує серйозного юридичного супроводу….

— Ми знаємо, які причини змушують татар прийти на Південний берег Криму і до Сімферополя, — говорить Гриценко. — Але є й інші факти, які потребують серйозного розгляду. Діставши державну підтримку, кримські татари приватизують житловий фонд, побудований за кошти бюджету, а потім демонтують до підмурка будинки, як це було в селі Сари-Баш (81 будинок) і переносять їх на ПБК або під Сімферополь. А потім знову вимагають отримання нових будинків або нових земельних ділянок. Ця проблема потребує комплексного вирішення.

Голова Верховної Ради Криму вважає неправильним прагнення поселитися всім репатріантам або в Сімферополі, або на ПБК. «У Чорноморському, Раздольненському, Кіровському, Совєтському районах землі досить. Можна виділяти не по десять соток, а по 30, по гектару, будь ласка селіться й ведіть господарство», — пропонує він.

Анатолій Гриценко вважає, що в Україні просто необхідно ухвалити закон про статус депортованих. «Для того, щоб і їм самим, і всім мешканцям Криму було зрозуміло, хто такі депортовані, і до якого часу працюватиме державна програма їхнього облаштування, — вважає він. — На мій погляд, кримські татари вже в повній мірі адаптувалися в громадське життя автономії. Їх обрано депутатами рад усіх рівнів, вони працюють у представницькій, виконавчій владі. Нам усім разом потрібно поставити крапку, досить давити на владу. Ніхто так не зашкодив кримським татарам у громадському ставленні до них, як самі татари проведенням таких акцій. Потрібно від цього піти…» Отже — репатріація закінчилася?

«ПОТРІБНО ГОВОРИТИ НЕ ПРО ГЕКТАРИ, А ПРО МОРАЛЬ»

Кримські татари з таким поглядом не згодні. Ільмі Умеров, нині голова Бахчисарайської районної адміністрації, говорить:

— Я дуже точно знаю дату першого земельного самозахоплення. Це був 1989 рік. Якби влада тоді якось планомірно вирішувала цю проблему, нічого цього не було б. Не було б цих цифр: 80 відсотків ставиться до акцій кримських татар негативно, хтось боїться. У суспільстві з'являється ксенофобія, національна нетерпимість. Нам постійно доводиться жити в цій ситуації, пристосовуватися до того, що якась частина населення тебе просто ненавидить за те, що ти кримський татарин. Давайте ми про ці чинники також почнемо говорити! Думаймо та вживаймо якихось заходів щодо цього. Ви вимагаєте прибрати пікети, припинити акції — акції не припиняться. Не так все просто. Сьогодні вперше перші керівники республіки сказали, що всі сорок тисяч гектарів, де живуть татари, було захоплено. Так, так було. Але тоді це був вимушений захід, який тепер перетворився на звичку. Але звичка з'явилася й у іншої сторони: доки не вийдеш на акцію, на тебе ж уваги ніхто не звертає. Подати заяву? Я вас запевняю, ніхто просто за заявою ділянки не отримає. Її навіть не розглядатимуть.

РЕСКОМЗЕМ ПРОТИ ПРОКУРАТУРИ. ПРОКУРАТУРА ПРОТИ…

Як видно з практики, ніякими дискусіями земельна проблема в Криму не вирішиться, хоча б тому, що багато які її аспекти перебувають у глибокій тіні. Наприклад, так і залишається загадкою, скільки ділянок і яку площу вже придбано в Криму іноземними громадянами, які є найактивнішими покупцями ділянок не лише на вторинному ринку, але й на первинному. За даними Рескомзему, сотка землі в Криму без держакту коштує 3 тисячі доларів, а з держактом — уже 8 тисяч. З іншого боку, голова Рескомзему Микола Голубєв твердить, що ділянки на території Ялтинського гірничо-лісового природного заповідника, які потерпіли від пожежі в серпні поточного року, вже передаються в користування деяких осіб. Але раніше на прес-конференції в Сімферополі член-кореспондент Кримської академії наук, еколог Альфред Дуліцький піддав сумніву офіційну версію причин лісової пожежі під Алупкою. «Я з певною натяжкою називаю цю пожежу природним явищем і не вірю в те, що причина в якомусь недоумкуватому харків'янинові, — заявив кримський еколог. — Минулого року в Ялтинського заповідника міськвиконком хотів відібрати близько 800 гектарів, і ще тоді я говорив, що ті, кому потрібна ця земля, додумаються, як її відняти». При цьому Альфред Дуліцький висловив припущення, що пожежі на території заповідника «провокуватимуться й далі» — доти, доки не згорять 800 гектарів, яких, як твердить еколог, домагається ялтинська влада.

За словами Миколи Голубєва, встановлення меж Ялтинського гірничо-лісового природного заповідника гальмується через позицію місцевої влади, зокрема, — Лівадійської селищної ради. «Ви думаєте, чому досі немає меж Ялтинського гірничо-лісового заповідника — ми винні, чи ми це не зробили? Ми давно це зробили, місцеві ради не підписують».

Микола Голубєв детально зупинився на ситуації в Лівадії. За його словами, Лівадійською селищною радою «виділяється 23 гектари землі за межами населеного пункту, хоча це прерогатива кримського уряду. При цьому, зазначає він, по 5 гектарів цієї землі «виділяється двом тернопільським фірмам», ще по 5 гектарів — «незрозумілим фірмам, які не існують взагалі на території України». Те ж саме твориться і на території інших південнобережних селищ, запевняє він. «Звідки таке нахабство в розв'язанні цих питань? — запитує він, і відповідає. — А дуже просто — ці люди мають сильних і сильно високих заступників. Микола Голубєв заявив: «Віктор Шемчук, який донедавна обіймав посаду прокурора автономії, а зараз став народним депутатом, «прикривав і прикриває незаконні ухвали, і час про це сказати відкрито».

Реакція прокуратури була негайною. Прокуратура АРК твердить, що дані Миколи Голубєва не відповідають дійсності. По-перше, він переплутав Лівадійську селищну раду з Массандрівською. «Дійсно, — говориться в повідомленні прокуратури Криму, — у вересні зазначеною радою прийнято ухвали про виділення земельних ділянок площею від 3,1 га до 5,5 га п'яти фірмам, серед назв яких зустрічається слово «тернопільська». І вже наступного дня зазначену ухвалу було опротестовано прокуратурою. На початку листопада, через тривалий нерозгляд протестів селищною радою, прокуратурою пред'явлено п'ять нових позовів кожній із фірм про визнання нечинною зазначеної ухвали» — інформує прес-служба прокуратури. «На тлі безладдя, яке спостерігається останнім часом у відносинах землекористування в автономії, і виявлених у зв'язку з цим органами прокуратури порушень, керівництво Рескомзему намагається приховати особисту некомпетентність і неналежне виконання обов'язків щодо організації управління в сфері земельних ресурсів».

Мабуть, без РНБОУ тут не розібратися!..