«Жарти» з інфляцією
Учора Міністерство фінансів поінформувало країну, що завершило підготовку розрахунків для зміни чинного держбюджету країни. Повідомляючи про це, міністр Віктор Пинзеник зазначив, що проект поправок до держбюджету передбачає збільшення його прибуткової частини за збереження дефіциту на рівні до 2% ВВП. Такий підхід до складання головного кошторису країни можна було б вітати, оскільки низький дефіцит бюджету є одним з наріжних каменів у антиінфляційних заходах будь-якого відповідального уряду. Деякі сумніви викликає лише згадка про збільшення прибуткової частини. На чому воно грунтується? Чи не збираються Мінфін і уряд накачувати бюджет за рахунок інфляційного податку?
Випадково чи ні, але того ж таки дня вдвічі збільшилася кількість кульок, запущених опозицією у Верховній Раді. Країну «надувають» з усіх сторін? І дійсно, перший місяць року (індекс споживчих цін 2,9%, а це третина всієї річної інфляції) дає громадянам для такого припущення певний привід. Не дуже тішить і статистика щодо темпів зростання ВВП. У січні зафіксоване уповільнення зростання економіки до 4,9% проти 7,3% 2007 року й проти зростання ВВП у січні 2007 року на 9,3%.
Міністр фінансів пов’язує порівняно низьке зростання головного економічного показника в січні з особливостями його статистичного розрахунку, а також з боротьбою уряду з тіньовими податковими схемами («податковим дерибаном») і гаянням часу в оформленні контрактів за використаний природний газ. Негативний вплив на показник зростання ВВП, на думку міністра, могли мати також заходи уряду й Нацбанку для боротьби з інфляцією, що наразі, як вважають в уряді, є першочерговим завданням.
Щодо цього тішить хоча б те, що уряд вважає своїм обов’язком подавати суспільству хороші цінові сигнали. Це, безумовно, є досить дієво практичним заходом для заборони інфляції, чим свого часу нехтували попередники нинішнього уряду. «Ми розуміємо виклик інфляції — є воля й бажання врегулювати цю проблему», — заспокоював інвесторів, які зібралися на форумі інвестбанку «Ренесанс Капітал» міністр фінансів. «Січень ми завершили з профіцитом в один мільярд гривень, за підсумками лютого теж вийдемо з профіцитом бюджету», — обіцяв він і спрогнозував, що в лютому темпи інфляції уповільняться.
На вербальний захист не лише від інфляційних бур, а й від економічного штилю сподівається й Нацбанк. Щоправда, в його голови Володимира Стельмаха аргументи не такі, як у Мінфіну. Уповільнення темпів зростання валового внутрішнього продукту (ВВП) України до 4,9% у січні спричинене скороченням кількості робочих днів порівняно з минулим роком, запевняє Стельмах: «Порахуйте кількість робочого часу в січні цього року й у січні минулого, — говорить він, — середньоденні темпи кращі». Крім того, на його думку, «4,9% — досить високий темп для такого амбіційного бюджету». При цьому глава Нацбанку переконаний, що високі темпи зростання ВВП не повинні бути самоціллю, а мають розглядатися в комплексі інших показників, таких, як державний борг, дефіцит бюджету, рівень життєвих стандартів. А за останні роки у комплексі цих показників, повторив Стельмах думку, яку одного разу вже озвучував, найкращим був 2005 рік, хоча ВВП тоді зріс усього на 2,7%.
І тут главу Нацбанку не важко зрозуміти. Майстерність сучасного економіста часто оцінюється саме тим, як він уміє пояснити невдачі, наприклад, чому, всупереч логіці, спад економічного розвитку є успіхом і навіщо при цьому витрачати на соціальні програми те, що було зароблено попереднім урядом.
Стельмах також підкреслює, що приплив валюти в Україну зберігається, і його обсяг зумовлений істотним потенціалом економіки країни, незважаючи на постійне погіршення торгового сальдо. Його, на думку голови НБУ, слід лікувати шляхом заміщення імпорту внутрішнім виробництвом. Але чи передбачені для цього в нашому бюджеті, спрямованому здебільшого на споживання, відповідні інвестиції, чи є там якісь спеціальні програми, спрямовані на підвищення енергоефективності нашої економіки? Відповідей на ці запитання поки немає. Проте в черговий раз говорять про можливості зміцнення курсу гривні, що чимало наших громадян небезпідставно сприймають ще і як девальвацію долара, який традиційно працює в Україні засобом зберігання.
Тим часом, головну загрозу при доробці ухваленого поспіхом бюджету на 2008 рік експерти «Дня» вбачають в амбіції авторів підготовлюваних змін безпідставно «надути» ВВП за рахунок загального зростання цін. При цьому упор може бути зроблено на те, щоб номінальні кінцеві прибутки громадян і держави вийшли за межі трильйона гривень. Таку фінансову політику проводить дехто в Секретаріаті Президента та Мінекономіки. Але якщо орієнтування на згадану цифру зростання номінального ВВП виявиться обгрунтованим, то, як вважають експерти, дезінфляційних ілюзій не треба навіть себе тішити. Розчарування неминуче. Значно краще було б, на їхню думку, покладатися на поліпшення податкового адміністрування й ефективну приватизацію. Ціновою стабільністю не слід жертвувати заради нового туру споживчої гонки. З інфляцією жарти кепські.
