«Жовквівська трагедія»: пошуки свідків
Лихо, що спіткало Львівщину 27 липня, дещо призупинило подальшу роботу над розгадкою таємниці знайдених в жовквівському монастирі отців- василіан людських останків. Нагадаємо, їх тут у двох невеликих підвальних приміщеннях було виявлено понад 250, третина з них — дитячі. Як вже повідомляв «День», одна із основних версій того, коли, яким чином, у результаті чого вони потрапили в підземелля, полягає в тому, що людей, iмовірно, знищили карателі гарнізону НКВС. Достовірно відомо, що в 1946—1950 роках саме вони тут квартирували і саме на цей період часу припадає пік безслідного зникнення людей з Жовкви та околиць. Принаймні в цьому переконаний голова Львівської обласної організації «Меморіал» Євген Гринів. Не виключено, каже він, що кількість останків буде ще більшою, коли вдасться розкопати ще кілька повністю засипаних піском підвальних приміщень. Входи до них також замуровані. Але не такою цеглою, яка використовувалась при зведенні монастиря на початку XIX століття. Тобто значно пізніше тут у підвалах щось хотіли надійно сховати від людського ока, тому й вхід сюди зробили недоступним. Але знайдені під час розкопок радянські монети, репродукції картин та розірвані на шматки фотографії вказують на приблизний час доби, коли вони сюди потрапили — друга половина 40 х років минулого століття.
Цікавлюсь у пана Гриніва і тим, чи сподівається він при розгадці «жовквівської таємниці» на допомогу зі сторони російського міністерства оборони та ФСБ, куди львівський «Меморіал» звернувся з клопотанням про надання необхідної інформації.
Кілька років тому, коли в одному із передмість Львова також виявили купу людських останків, — розповідає він, — звісно, попросили Москву надати нам допомогу зі своїх архівних матеріалів. Згодом прийшла відповідь, що такі матеріали в дійсний час знаходяться на збереженні в Самарі. Але вони не систематизовані. Тому, мовляв, відряджайте в Самару своїх спеціалістів і, будь ласка, самі шукайте потрібні вам документи... — А свідки чи очевидці, — питаю, — які б могли пролити світло на цю таємницю, ще не зголосились? — Після того, як «жовквівська знахідка» отримала розголос в пресі, — відповідає він, — до нас в «Меморіал» завітав один чоловік похилого віку. І розповів, що він народився і довго жив у Жовкві, наприкінці 40-х років у нього також безвісти пропали двоє членів родини. Потім той чоловік переїхав до Львова і довгі роки працював на виробничому об’єднанні «Полярон». З ним ніби працював робітник, який якось при чарці обмовився, що якраз у період масового зникнення мешканців Жовкви працював у монастирі, де стояв гарнізон НКВС — чи то завгоспом, чи то комірником. Останній казав, що там тоді відбувалося щось настільки жахливе, що й страшно згадати. Де зараз оповідач, який завітав у «Меморіал» чоловік не знає, не пам’ятає навіть прізвища: обоє вже давно вийшли на пенсію, між собою не контактують. Звичайно, того можливого свідка доведеться шукати... Євген Гринів також не втрачає надії, що знайдуться інші люди, які мають на цей рахунок хоч якусь інформацію.
